03.04.2017 Справа № 904/1427/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП ВТОРМЕТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 25.10.2016
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" про стягнення 36235 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині правильного оформлення накладної № 60405180, а саме - невірно зазначено адресу одержувача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.03.2016.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено на 11.04.2016.
04.04.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що мало місце не неправильне зазначення у накладній адреси одержувача вантажу, а зміна зазначеного у накладних вантажоодержувача без зміни станції призначення, що відповідає нормам транспортного законодавства і не є підставою для стягнення штрафу відповідно до п.п. 118, 122 Статуту залізниць України.
Відповідач зазначає, що накладна була оформлена у автоматизованій системі через мережу інтернет, а механізм кодування інформації в накладній встановлюються Укрзалізницею. При заповненні в електронному документі коду одержувача автоматично зазначається адреса, яка є в системі.
Крім того, жодних збитків позивачу не завдано та те, що оплата послуг складала 7247 грн., а розмір штрафу складає 36235 грн., то даний штраф є надмірно великим та не відповідає принципу розумності та справедливості. На підставі ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу.
Під час судового засідання позивач надав пояснення про те, що права позивача ґрунтуються на Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та підтверджуються фактом реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" як правонаступника Державного підприємства "Придніпровська залізниця".
Ухвалою суду від 11.04.2016 провадження у справі № 904/1427/16 зупинено до завершення процедури передачі майнових прав від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" шляхом складання та затвердження передавального акта, а також державної реєстрації припинення ДП "Придніпровська залізниця".
14.03.2017 через канцелярію суду від ПАТ "Українська залізниця" надійшла заява про відновлення провадження у справі у зв'язку із проведенням реєстрації ПАТ "Українська залізниця", яке згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", також, позивачем до даної заяви додано передавальний акт від 03.08.2015 та заключний передавальний акт від 01.12.2015.
Ухвалою суду від 15.03.2017 поновлено провадження у справі № 904/1427/16 та призначено її розгляд на 03.04.2017.
03.04.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, в зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 03.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
24.09.2015 зі станції відправлення Кривий Ріг-Западний Придніпровської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" (далі - відповідач) відправило на станцію Нижнєдніпровськ Придніпровської залізниці власні вагони № 60405180 за накладною № 47640651.
Згідно із залізничною накладною № 47640651 вагон № 60405180 направлялись на адресу одержувача: ТОВ «МЗ «Дніпросталь», який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21 (арк. с. 10).
На станцію призначення Нижнєдніпровськ Придніпровської залізниці вагон № 60405180 прибув 30.09.2015.
30.09.2015 на станцію відправлення Кривий Ріг-Западний зі станції призначення Нижнєдніпровськ надійшла телефонограма № 324 (арк. с. 11), в якій вказано, що у накладній № 47640651 невірно зазначено адресу вантажоодержувача.
Зі станції відправлення Кривий Ріг-Западний на станцію призначення Нижнєдніпровськ 30.03.2015 надійшла телеграма-відповідь № НР 111 щодо виправлення адреси одержувача у накладній № 47640651 (арк. с. 11).
На підставі телеграми відповіді № НР 111 від 30.03.15 та листа ТОВ «МЗ «Дніпросталь» № 330 від 06.12.2013 на станції призначення Нижнєдніпровськ Придніпровської залізниці у накладній № 47640651 зроблено виправлення адреси одержувача на вірну: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 4.
Актом загальної форми № 118 від 30.09.2015 засвідчено факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач), з посиланням на ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, п.п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів вважає, що ТОВ "ДП Втормет" за неправильне зазначення у накладній № 47640651 адресу одержувача, повинен сплатити залізниці штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 36235 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджено відповідачем, вагон, який направлявся по накладній № 47640651 на станцію Нижнєдніпровськ Придніпровської залізниці є власністю ТОВ "ДП Втормет".
У п.4 вищезазначеної накладної (яка заповнюється відправником) зазначено адресу одержувача м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21.
30.09.2015 на станцію Нижнєдніпровськ зі станції відправника Кривий Ріг-Западний надійшла телефонограма, в якій вказано, що у накладній № 47640651 невірно зазначено адресу вантажоодержувача. Вірною є адреса м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 4.
На станцію призначення Нижнєдніпровськ Придніпровської залізниці вагон прибув 30.09.2015.
30.09.2015 на станції призначення Нижнєдніпровськ, у зв'язку із невірним зазначенням у накладній № 47640651 адресу вантажоодержувача, було складено акт загальної форми № 118 (арк. с. 9).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного - порту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному торті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними Статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
У статті 5 Статуту зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п. 1.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.
Частинами 1, 6 п. 1.2 "Правил оформлення перевізних документів" встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Пунктом 1.3 "Правил оформлення перевізних документів" передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (ч. 1 п. 2.1 "Правил оформлення перевізних документів").
Відповідно до п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Згідно з п. 5.5 "Правил оформлення перевізних документів" якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли”.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з накладною № 47640651 сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 7247 грн. У зв'язку з чим, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 36235 грн ( 7247 грн х 5).
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що факт невірного зазначеної адреси одержувача у накладній № 47640651 зафіксовано актом загальної форми № 118 від 30.09.2015, суд дійшов до висновку про доведеність вини відповідача та правомірність нарахування позивачем відповідачу штрафу у сумі 36235 грн.
04.04.2016 відповідач звернувся до суду із заявою, викладеною у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру штрафу у зв'язку із тим, що позивачу фактично не було завдано збитків та розмір штрафу є надмірно великим.
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, надмірно великий розмір штрафу (36235 грн) у порівнянні із розміром провізної плати (7247 грн) та, беручи до уваги відсутність фактичного понесення позивачем збитків у зв'язку із невірним ззаначенням відповідачем адреси вантажоодержувача, суд вважає за можливе зменшити належний до стягнення розмір штрафу на 75 %, а тому штраф, що підлягає стягненню, буде складати 9058, 75 грн.
Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1378 грн.
Керуючись ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП «Втормет" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Орджонікідзе, буд. 2; ідентифікаційний код 31177431) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф в розмірі 9058, 75 грн та 1378 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.04.2017
Суддя ОСОБА_2