04.04.2017 Справа № 904/2170/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро
до Дніпропетровського Державного аграрно-економічного університету, м.Дніпро в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 20.12.16р.;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 46-11-1560 від 22.12.16р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Дніпропетровського державного аграрного університету, м.Дніпро в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 221874,83грн. основної заборгованості; 4084,93грн. пені; 437,67грн. трьох відсотків річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у січні 2017 року отримав від позивача природний газ на загальну суму 221874,83грн., що підтверджується актом №ДОЗ00003657 від 31.01.2017, однак не оплатив його, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017 справу №904/2170/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 24.02.2017 за вих.№Dрz7.2-СК-1768-0217 ухвалою суду від 03.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.04.2017.
04.04.2017 отримано відзив в якому відповідач основну заборгованість у розмірі 221874,83грн. визнав, однак не погодився з нарахованими штрафними санкціями з огляду на наступне.
Відповідач є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету. В 2017 році Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі, що підтверджується кошторисом, планом використання бюджетних коштів на 2017 рік, помісячним планом використання бюджетних коштів на 2017 рік. Таким чином, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.03.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 09.03.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.03.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 20.03.2017 та явкою представника в судове засідання.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Повноважний представник відповідача суму основної заборгованості визнав, просив суд зменшити розмір пені на 50%.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
06.01.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі по тексту - позивач, постачальник) та Новомосковським коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №11410QABP017 на постачання природного газу (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі по тексту - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 103,000тис.куб.м.
Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях:
- січень - 26,100тис.куб.м.;
- лютий - 13,500тис.куб.м.;
- березень - 11,600тис.куб.м.;
Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна газу становить 7518,53грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 1503,71грн., всього з ПДВ - 9022,24грн.
Загальна ціна договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 929290,72грн., у тому числі ПДВ - 20%; у тому числі в І кварталі 2017 року, згідно тимчасового кошторису 650000,00грн., у т.ч. ПДВ - 20% (пункт 3.6 договору).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 годин першого дня місяця до 07:00 годин першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1 договору).
Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу (пункт 4.2.1 договору).
Пунктом 6.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 договору).
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу газ, що підтверджується актом №ДОЗ00003657 від 31.01.2017 на суму 221874,83грн., який підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств позивача та відповідача. Акт є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт набуття відповідачем у позивача означеного в цьому акті обсягу природного газу на платній основі.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 4.2.1 договору, строк оплати газу отриманого за актом №ДОЗ00003657 від 31.01.2017 на суму 221874,83грн. є таким, що настав 31.01.2017.
Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 221874,83грн.
Доказів оплати газу в сумі 221874,83грн. відповідач не надав.
Отже, вимога про стягнення 221874,83грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період прострочення з 01.02.2017 по 24.02.2017 на загальну суму 4084,93грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу обґрунтованою. Однак, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідач заявив клопотання, в якому на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України просив зменшити розмір пені на 50% господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.ст. 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд врахував, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №908/43/13-г).
Статтею 83 Господарсько процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Враховуючи приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру пені на 50%, а саме до 2042,47грн.
Господарський суд прийняв до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач є державною установою, яка фінансується з державного бюджету.
Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за період прострочення з 01.02.2017 по 24.02.2017 на загальну суму 437,67грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача. З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3395,96грн.
Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (49000, м.Дніпро, вул.Ворошилова, буд.25; ідентифікаційний код 00493675) в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 236; ідентифікаційний код 26371900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 2; ідентифікаційний код 39572642) 221874,83грн. (двісті двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят чотири грн. 83 коп.) основної заборгованості; 2042,47грн. (дві тисячі сорок дві грн. 47 коп.) пені; 437,67грн. (чотириста тридцять сім грн. 67 коп.) трьох відсотків річних; 3395,96грн. (три тисячі триста дев'яносто п'ять грн. 96 коп.) судового збору.
В решті відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.04.2017
Суддя ОСОБА_3