Справа № 758/12865/16-ц
Категорія 33
(ЗАОЧНЕ)
16 березня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 21.10.2013 року о 15.30 год. рухаючись по вул. Якіра в м. Києві керуючи транспортним засобом Кіа д.н.з. НОМЕР_1, перед початком руху не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила ст. 124 КУпАП.
Зазначають, що винною в вчиненні зазначеної ДТП було визнано водія ОСОБА_1, яка крім того на дату вчинення даної пригоди не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Посилаються на те, що в результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Ауді д.н.з. НОМЕР_6, що належить ОСОБА_2 і вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 22 054,59 грн.
Звертають увагу суду на те, що зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі, а тому він з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою і останнє 22.11.2013 року та 11.12.2013 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 22 054,59 грн. Також МТСБУ додатково понесло витрати на правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн. та витрати на аварійного комісара в розмірі 738, 00 грн.
Зазначають, що з врахуванням вищевикладеного, а також вимог ст. 1191 ЦК України та п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після проведення виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 1116, 1188, 1191 ЦК України, п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звертаються до суду з даним позовом та просять стягнути з відповідача на їх користь: кошти в розмірі понесених витрат 22 054, 59 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 2 000, 00 грн.; витрати на аварійного комісара в розмірі 738, 00 грн. та покласти витрати по оплаті судового збору на відповідача.
Представник позивача та відповідачка в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву згідно якої остання просить слухати справу без її присутності на підставі вже поданих документів, позов підтримує в повному обсязі і проти винесення заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідачки в судове засідання суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному її розгляду, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2013 року о 15 год. 30 хв. в м. Києві на вул. Якіра, 13 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Кіа, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ауді, д.н.з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 в результаті якої транспортні засоби отримали пошкодження.
Винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля Кіа, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1, що підтверджується наданою суду постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2013 року (а.с. 5). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Стаття 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.10.2013 року є встановленим і доказуванню не підлягає.
За приписами статті 22 ЦК України збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно Звіту № 378 про оцінку автомобіля AUDI Q 5 2.0, д.н.з. НОМЕР_4, складеного ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля AUDI Q 5 2.0, д.н.з. НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП складає 22 054, 59 грн. із врахуванням ПДВ (а.с. 16-21).
Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,
відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З системного аналізу зазначених норм чинного цивільного законодавства України можна зробити висновок, що особа, якій завдано шкоди джерелом підвищеної небезпеки має право на її відшкодування винною особою, тобто в даному випадку у ОСОБА_1 виник обов'язок із відшкодування шкоди завданої ОСОБА_2
В той же час судом встановлено, а відповідачкою не спростовано, що нею шкода завдана потерпілому в результаті пошкодження його ТЗ в ДТП в добровільному порядку відшкодована не була. Більш того на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідачка не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стаття 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Основними завданнями МТСБУ є, зокрема здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
За приписами п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2013 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу AUDI Q 5, д.н.з. НОМЕР_4 під час дорожньо-транспортної пригоди 21.09.2013 року на вул. Якіра, 13 (а.с. 4).
Стаття 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Судом встановлено, що МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 22 054, 59 грн., зврахування ПДВ шляхом її перерахування на рахунок ТОВ «ВВ АВТОГРУП», що підтверджується наданими суду Наказом № 4348 від 21.11.2013 року, Наказом № 4667 від 06.12.2013 року та Платіжними дорученнями № 1/1-22018 від 21.11.2013 року і № 2/1-22018 від 09.12.2013 року (а.с. 9,10, 11, 12).
Стаття 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, за приписами п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що МТСБУ після здійснення регламентної виплати потерпілій особі звернулося до відповідачки з вимогою про компенсацію в добровільному порядку понесених витрат, а також додаткових витрат пов'язаних з її виплатою, яка залишилася без задоволення (а.с. 24).
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача про стягнення з відповідачки на їх користь витрат пов'язаних з регламентною виплатою в розмірі 22 054, 59 грн., у зв'язку з чим вони (вимоги) підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на їх користь витрат на аварійного комісара, які складаються із витрат на встановлення розміру збитків та збору документів по справі в розмірі 738,00 грн., то в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки зазначені витрати не є шкодою в розумінні ст.ст. 28, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і відповідно до п. 8 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.02.2006 року № 5417, оплачуються МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.
Крім того, не підлягає задоволенню також позовна вимога позивача про стягнення з відповідачки на їх користь витрат на правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн. виходячи з наступного.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму Листі від 01.02.2012 року «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках» вказав на те, що відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Правове регулювання положення особи, яка надає допомогу, передбачене ст. 56 ЦПК України.
Вирішуючи спір у частині стягнення витрат на правову допомогу, судам слід перевіряти, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги; чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права чи брала участь у справі як представник позивача.
Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові від 17.10.2014 року, № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права….
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
За приписами статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем в порушення зазначених норм чинного цивільно-процесуального закону України та роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_5 є адвокатом або фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а також не надано доказів, які б підтверджували понесення витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про допуск судом ОСОБА_5 до участі в розгляді справи в порядку визначеному ч. 2 ст. 56 ЦПК України, взяття нею участі в розгляді справи в якості особи, яка надає правову допомогу та користування правами наданими їй ст. 56 ЦПК України. В той же час матеріали справи містять Довіреність МТСБУ видану на ім'я ОСОБА_5 в якій вказано, що вона є представником МТСБУ, тобто остання брала участь в розгляді справи не як особа, яка надає правову допомогу, а як представник. На той факт, що ОСОБА_5 брала участь в розгляді справи в якості представника, вказує також те, що нею була підписана позовна заява та подана до суду, а також подавалися клопотання, чого немає права робити особа, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України).
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні в частині та з підстав зазначених вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову позивача, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 378, 00 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 35, 36, 38, 39, 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 8 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.02.2006 року № 5417, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року, № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 року «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках», керуючись ст.ст. 10, 11, 56, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131:
- витрати пов'язані з регламентною виплатою страхового відшкодування в розмірі 22 054, 59 грн.;
- судовий збір в розмірі 1 378, 00 грн.
В інші частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Декаленко