ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24316/15-ц
провадження № 2/753/358/17
"04" квітня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
за участю секретарів - Драгой В.В., Іващенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Харитонюк Юлія Костянтинівна, Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним,
У грудні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Харитонюк Ю.К., про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою суду від 16.05.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Службу у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.
В якості обґрунтування своїх позовних вимог про визнання заповіту від 27.05.2013 року, складеного ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Харитонюк Ю. К., позивач ОСОБА_2 посилається, зокрема, на те, що її сестрою, ОСОБА_5, спірний заповіт був складений і підписаний під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення ОСОБА_5 не усвідомлювала та не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, у зв'язку з чим заповіла своє майно відповідачу ОСОБА_3, з якою не перебувала у сімейних стосунках, та від якої не отримувала жодної допомоги.
Ухвалою суду від 16.05.2016 було призначено посмертну комплексну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Які індивідуально-психологічні особливості мала ОСОБА_5., 1942 року народження?; Чи страждала ОСОБА_5, 1942 року народження, на хронічні захворювання, які могли впливати на усвідомлення нею значення своїх дій або керування ними?; Чи могли, захворювання якими страждала ОСОБА_5, 1942 року народження, з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, призвести до неможливості усвідомлення нею значення своїх дій або керування ними?; Чи була здатна ОСОБА_5, 1942 року народження, станом на 27.05.2013 року, з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей та наявних в неї захворювань, повною мірою, вільно та усвідомлено приймати рішення і реалізовувати їх своїми діями?; Чи могла ОСОБА_5, 1942 року народження, 27.05.2013 року під час складання спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними?
24.02.2017 року матеріали справи повернуто до суду з складеним висновком судово-психіатричного експерта № 910 від 28.12.2016 року, у зв'язку з чим, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 28.02.2017 року було відновлення провадження у цій справі.
Позивач та її представник у судове засідання з"явились, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач та її представники у судове засідання також з"явились, позовних вимог не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Треті особи у судове засідання не з"явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1, в місті Києві, у віці 72 років, померла рідна сестра ОСОБА_2 ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим ВДРАЦС Деснянського РУЮ у м.Києві 19.02.2015 року.
ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 від 07.04.1952 року, свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 від 18.08.1976 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_8 від 04.05.1960 року та довідкою про укладання шлюбу №98 від 06.05.2015 року, з якої бвачається, що ОСОБА_5 мала прізвище до одруження "ОСОБА_5", та одного і того ж батька, що і ОСОБА_2 - ОСОБА_9, однак внаслідок укладання та реєстрації шлюбу з ОСОБА_10, змінила прізвище з "ОСОБА_5" на "ОСОБА_5".
На момент смерті, ОСОБА_5 постійно мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 на момент смерті не мала чоловіка, батьків чи дітей, після її поховання, ОСОБА_2, яка останні роки утримувала спадкодавця (піклувалась та матеріально забезпечувала), звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки у відповідності до ст. 1262 ЦК України, належить до другої черги спадкування за законом.
Однак, через деякий час після подання, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, позивачу стало відомо, що до нотаріальної контори звернулась інша людина, а саме: ОСОБА_11, як законний представник ОСОБА_3, та подав заяву про прийняття спадщини, надавши нотаріусу копію заповіту, нібито складеного ОСОБА_5 за час життя, посвідченого приватним нотаріусом Харитонюк Ю.К., відповідно до якого ОСОБА_5 розпорядилась своїм майном на випадок смерті, заповівши ОСОБА_3 своє майно, що стало підставою для усунення спадкоємців за законом.
На підтвердження існування заповіту, 20.11.2015 року ОСОБА_2 а звернулась до приватного нотаріуса Одарченко Н.І. та отримала витяг зі Спадкового реєстру, в якому зазначено, що 27.05.2013 року, приватним нотаріусом Харитонюк Ю. К., від імені ОСОБА_5 був посвідчений заповіт.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив наступне. В повному обсязі підтримав заперечення, які надані до суду. Вказує, що приблизно з 2005 року ОСОБА_5 постійно проживала на дачі, приміщення якої придатне для проживання протягом року. Свідок неодноразово навідувався до своєї тітки, допомагав по господарству та будівництву сараю. Ним було зроблено колонку. Свідок зазначив, що покійна за час свого життя, в 2012 році, повідомила, що її сестрі, позивачу, залишить двокімнатну квартиру, а доньці свідка дачу, оскільки він постійно приїздить та допомагає по господарству на дачі. Як наслідок, було складено оспорюваний заповіт. У покійної не було вищої освіти, але читати та писати вміла, добре розуміла українську мову та спілкувалась на ній. ОСОБА_5 перед смертю лежала тиждень-два в лікарні, в неї був підвищений тиск. Інших хвороб у ОСОБА_5 не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка є донькою позивача, пояснила наступне. ОСОБА_5 є її рідною тіткою. Свідок з нею разом з дитинства, вони разом проводили багато часу та за життя тітки постійно спілкувалися. Позивач постійно їй допомагала. Після смерті ОСОБА_14, чоловіка ОСОБА_5, стан її здоров'я погіршився. Приблизно за останні п'ять років до смерті вона перестала бути самостійною людиною та потребувала сторонньої допомоги. Багато чого забувала, путала певні обставини, не в повній мірі орієнтуватись в просторі, не могла приймати самостійних рішень. З нею постійно знаходився позивач або свідок. У покійної була підозра на рак, свідок разом з нею відвідувала лікарів. Влітку ОСОБА_5 жила на дачі, взимку (з кінця листопада до середини квітня) у позивача. За життя ОСОБА_5 нічого не повідомляла про заповіт. Цей заповіт був великою несподіванкою. ОСОБА_5 читала по складам лише Біблію, разом з тим не розуміла що читає та не могла повторити. Коли дивилась телевізор, то не могла пояснити про що йде передача. Як вказує свідок ОСОБА_5 навчалась у школі, закінчивши другий клас в Білорусії. ЇЇ виключили, оскільки остання не засвоювала матеріал, не вміла читати та писати. Покійна спілкувалась на російській мові, проте були слова з білоруським походженням. Українську мову ОСОБА_5 не розуміла та на ній не спілкувалась. Покійна не дивилась українські серіали, передачі, оскільки не розуміла української мови. Свідок читала ОСОБА_5 Біблію на українській мові, яку перекладала на російську. Самостійно переміщуватись по місцю покійній було проблематично. Відомо, що відповідач з батьком приїздили до покійної. Останні два роки покійна не тримала господарство, до цього часу були кури та кози.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, яка працює лікарем (терапевтом) сімейної практики в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва пояснила наступне. Хвора перебувала під її наглядом з 2004 року. В неї був підвищений тиск. В 2010 році була язва. Приводила пацієнтку її сестра, оскільки ОСОБА_5 була неадекватною. На питання ОСОБА_5 відповідала не з першого разу, їй важко було сконцентруватись. Спілкувалась з покійною на російській мові. З 2010-2011 років з ОСОБА_5 було важко спілкуватись, вона не могла відповідати на питання, в тому числі що її турбує, не пам'ятала які ліки приймала. На запитання до позивача, чому пацієнтці не викликаєте лікаря надом, вона пояснила, в зв'язку з тим що її сестра живе в неї. Постійно до лікаря пацієнтку приводила сестра.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, яка працює лікарем-неврапатологом Філії № 1 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва пояснила наступне. З 2004 року покійна перебувала на обліку в поліклініці. З 2010 -2011 років у ОСОБА_5 погіршився стан здоров'я. До лікаря її приводила сестра, позивач. ОСОБА_5 розмовляла на суржике, інтелект був знижений. При огляді пацієнт не виражала інтересу до лікаря, навколишньої обстановки, не орієнтувалась в повній мірі, на питання або не відповідала, або відповідала з затримкою. Команди лікаря при огляді або не виконувала, або виконувала неточно.
Свідок ОСОБА_18, яка працює масажистом в санаторії КПА «Сонячні Карпати» пояснила наступне. З ОСОБА_5 познайомилась в березні 2013 року коли вона приїхала на відпочинок до санаторію з двома сестрами з ОСОБА_2 та ОСОБА_18. Вони втрьох ходили на масаж до свідка. З покійною було важко спілкуватись, вона самостійно не могла одягнутись та роздягнутись. Пояснити що болить вона не могла, без супроводу на процедури не ходила. Під час процедури могла зірватись, вела себе збуджено. З листопада 2013 року ОСОБА_5 привозили до свідка, яка перебувала в Києві, на масаж. Стан її здоров'я погіршився, перестала спілкуватись. Було суттєве погіршення пам'яті. ОСОБА_5 забувалась, була заторможеною, перепитувала, не надавала відповіді на запитання, конкретно не могла пояснити нічого. Дивилась тупим поглядом. Складалось враження що вона не чує та не розуміє. На вид покійна на виглядала здоровою людиною. Походка в неї була з порушеннями, могло занести на один бік і одна рука була менш рухома.
Свідок ОСОБА_19 пояснила наступне. В 1974 ОСОБА_5 переїхала до Києва і вони познайомились в церкві. Були подругами, часто спілкувались, покійна не вміла читати і писати, закінчила тільки 1 клас в якому навчалась два роки. З 2012 року здоров'я її подруги різко погіршилось. Вона не могла собі купити ліки, потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_5 не сприймала фільми, не орієнтувалась в просторі, ніколи не згадувала про ОСОБА_11. ЇЇ сестра водила всюди заруку, кормила та поїла. В неї була храмота, до церкви її привозили. Суті питань не розуміла, могла запитати «хто це ти?». Деякий час ОСОБА_16 тримала господарство в тому силі і кіз. Їй допомогав чоловік, а коли він помер, то її сестра, позивач. Про оспорюваний заповіт мені нічого не відомо. Спілкувалась ОСОБА_16 на суржику (український,білоруський,руський).
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив наступне. ОСОБА_5 звали ОСОБА_16. Знайомий з нею років десять, сусід по дачі. Пояснив, що ОСОБА_16 кожен рік до смерті брала в кооперативі земельну ділянку, яку обробляла, тримала домашнє господарство, в тому числі і кіз приблизно до 2013 року. Кожен рік до ОСОБА_16 приїздив ОСОБА_11 та його жінка, ОСОБА_24, які постійно допомагали їй по господарству. ОСОБА_16 спілкувалась на українській мові, самостійно їздила до Києва, охайно виглядала, себе само обслуговувала. ОСОБА_16 проживала на дачі. Як пояснив свідок про оспорюваний заповіт йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила наступне. З 1989 року знайома з ОСОБА_5 В них спільний садовий кооператив. ОСОБА_16 розмовляла на українській мові, була адекватною людиною весь час. В 2013 році ОСОБА_16 та свідок разом їхали за зерном для птиці. ОСОБА_16 повідомила що склала заповіт на племінника, тому що двохкімнатну квартиру віддала своїй племінниці. ОСОБА_16 зимувала на дачі. По воду ходила в Агропром взимку, влітку брала воду у свідка. ОСОБА_11 приїжджав та допомагав по господарству, будував сарай, скважину робив. Не відомо чи вміла писати та читати ОСОБА_16. Тримала господарство, в тому числі і кіз. Допомагав ОСОБА_11. Погіршення стану здоров'я у ОСОБА_16 не було, вона завжди була при своєму розумі, фізично боліла спина, погіршення пам'яті не було.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила наступне. Приблизно 10-15 років потому знайома з ОСОБА_16, її сусідка. ОСОБА_16 там жила весь час, в тому числі і останній рік до дня смерті, як влітку так і взимку. Тримала господарство, кури та кози. ОСОБА_16 казала свідку, що квартиру залишила племінниці, а дачу залишить Едіку, оскільки він постійно допомагав їй по господарству, будував сарай, скважину робив. Покійно самостійно їздила до Києва, мала здоровий вигляд.
Оскільки заповіт є одностороннім правочином, до нього застосовуються правові наслідки недодержання сторонами (стороною) при вчиненні правочину вимог закону.
Статею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину (заповіту), а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним
У відповідності до ч.І ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Крім вказаних вище обставин та правового регулювання недійсності правочинів наведеними вище нормами Закону, в актах цивільного законодавства існує й інше спеціальне положення, яке регулює підстави для визнання недійсним правочину (заповіту), зокрема, у відповідності до ч.І ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Крім того, як передбачено ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не буловільним і не відповідало його волі.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №910 від 28.12.2016 року ОСОБА_5 страждала хронічним психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку судинного генезу з вираженим психоорганічним синдромом і на травень 2013 року вона за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. ОСОБА_5 на момент складання заповіту від 27.05.2013 року за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Харитонюк Юлія Костянтинівна, Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати заповіт ОСОБА_5 від 27 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харитонюк Юлією Костянтинівною, зареєстрований в спадковому реєстрі за номером 54528499 недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 275.60 (двісті сімдесят п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА