Номер провадження 2/754/1642/17
Справа №754/13862/16-ц
Іменем України
30 березня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Клочко І.В.
за участю секретаря Шевчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_2 під розписку грошову позику у розмірі 229000 грн (далі - Договір позики).
Вказані грошові кошти відповідач зобов'язалась повернути позивачу до 05.09.2016 року.
Станом на 10.11.2016 року відповідач повернула позику частково, а саме в розмірі 88000 грн., а відтак, сума боргу за Договором позики складає 141000 грн.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений Договором позики, решту боргу не повернула та не вчиняє жодних дій, спрямованих на його повернення, позивач заявляє свої вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 141000 грн., процентів за користування позикою в розмірі 3456 грн., та 3% річних від простроченої суми в розмірі 693,44 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2538 грн. за Договором позики.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги за викладених в позовній заяві обставин та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи. За даних обставин суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, тому визнає причини її неявки неповажними та вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, згідно вимог ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 (позикодавцем) та відповідачем ОСОБА_2 (позичальником) був укладений договір позики грошових кощтів, оформлений у вигляді розписки (далі - Договір позики). Відповідно до Договору позики, позикодавець передав позичальнику у борг грошові кошти в розмірі 229000 грн., а позичальник зобов'язалась повернути позикову суму грошей до 05.09.2016 року (а.с.6).
Станом на день подачі позовної заяви до суду - 10.11.2016 року сума позики відповідачем повернута частково, а саме, в розмірі 88000 грн.
Оскільки відповідачем у встановлений Договором позики строк, сума боргу в повному обсязі повернута позивачу не була, заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 10.11.2016 року за Договором позики становить 147687,44 грн., з яких: основна сума заборгованості - 141000 грн.; сума заборгованості по пені - 3456 грн.; 3% річних за прострочення грошового зобов'язання - 693,44 грн., інфляційні збитки - 2538 грн., відповідно до розрахунку, який наведений в позовній заяві.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Як вбачається з положень ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Даний договір є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Згідно приписів ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові.
Аналогічні правові позиції висвітлені в постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року в справі №6-49цс12, а також від 24.10.2011 року в справі №6-38цс11.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором позики у встановлений строк в повному обсязі не виконала, а також не скористалась своїми процесуальними правами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за наданою розпискою в розмірі 147687,44 грн..
Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1476 грн.
На підставі ст.ст. 11, 526, 527, 610, 611, 625, 1046-1050 ЦК України, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Деснянським РВ ГУДМС України в м. Києві), на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 суму заборгованості за наданою розпискою в розмірі 147.687 грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Деснянським РВ ГУДМС України в м. Києві), на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1476,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуючий