04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" березня 2017 р. Справа№ 910/8043/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Станіка С.Р.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання Каніковський А.О.
за участю представників:
від позивача: Демидас Д.А. (представник за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ"
на рішення господарського суду міста Києва
від 03.11.2016
у справі №910/8043/16 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз"
про стягнення 1 600 780 021,71 грн.
Публічне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" про стягнення за Договором на купівлю-продаж природного газу № ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 1306666568,54 грн., з яких: 251644780,71 грн. пені, 936191739,16 грн. інфляційних втрат, 118830048,67 грн. трьох процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 в частині своєчасної та повної оплати поставленого газу, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції у зазначених вище розмірах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, призначено розгляд справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 прийнята до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до 1992102271,00 грн., з яких: 362180608,52 грн. пеня, 149164466,55 грн. три відсотки річних та 1480757195,93 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 позов у даній справі залишено без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/8043/16 скасовано, матеріали справи №910/8043/16 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2016 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
19.10.2016 представник позивача подав заяву б/н від 18.10.2016 про зменшення розміру позовних вимог, в якій з урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/8042/16, яким стягнуто з відповідача на користь Компанії "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" проценти річних в сумі 30507475,98 грн. та втрати від інфляції в сумі 360814773,31 грн. за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012, зменшив позовні вимоги в частині трьох відсотків річних до 118656990,57 грн. та втрат від інфляції до 1119942422,62 грн., всього, включаючи вимоги про стягнення пені в сумі 362180608,52 грн., позивачем заявлено до стягнення 1600780021,71 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2016 вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" на користь Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" 118656990,57 грн. процентів річних, 1119942422,62 грн. інфляційних нарахувань та 206700,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2016 у справі №910/8043/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 362180608,52 грн. (триста шістдесят два мільйони сто вісімдесят тисяч вісім грн. 52 коп.) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" до ТОВ "Лідергаз" в частині стягнення пені у розмірі 362180608,52 грн. (триста шістдесят два мільйони сто вісімдесят тисяч вісім грн. 52 коп.) у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме: ст.232 ГК України, ст.6 ЦК України. При цьому скаржник посилається на те, що розрахунок пені, здійснений за період з 28.10.2015 по 28.04.2016 р. у розмірі 362180608,53 грн. є законним та обґрунтованим, з урахуванням встановленого сторонами у договорі іншого порядку нарахування пені, ніж встановлений у ч.6 ст.232 ГК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) від 16.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 28.02.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) від 28.02.2017 розгляд справи відкладено на 07.03.2017.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/8043/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №910/8043/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) від 07.03.2017 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" до провадження; призначено до розгляду на 29.03.2017.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду у справі №910/8043/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8043/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.) від 29.03.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" до провадження; призначено до розгляду на 29.03.2017.
В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.
Представник позивача надав в судовому засіданні пояснення по суті спору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
14.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "КОНЦЕРН СТИРОЛ", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідергаз", як покупцем, укладено договір №Лгаз-01/2012 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012-2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили кількість та якість газу, порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу, його ціну, порядок та умови проведення розрахунків та відповідність сторін тощо.
Договір застосовується до відносин між сторонами щодо купівлі-продажу природного газу, які виникли з 01 грудня 2012 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).
В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди №1 від 30.01.2013 року та №2 від 20.02.2013 до Договору, в яких змінювались обсяги газу, що підлягає постачанню відповідачеві.
Вказаний Договір та Додаткові угоди підписані представниками сторін та засвідчені печатками обох товариств.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2670000,00 тис. куб. м.
Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 30.01.2013 року до Договору №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 на купівлю-продаж природного газу сторони домовились викласти п.2.1. Договору на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 року в такій редакції:
"п. 2.1. продавець передає покупцеві у період з 01 грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 1 148 438,0 тис. куб. м."
Пункт 2 Додаткової угоди № 1 викладено в наступній редакції:
"п. 11.1 договір застосовується до відносин між сторонами щодо купівлі-продажу природного газу, які виникли з 01 грудня 2012 і діє в частині реалізації газу до 30 квітня 2013 року (включно), а в частині проведення розрахунків на газ - до повного погашення заборгованості".
Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.02.2013 до Договору № ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 на купівлю-продаж природного газу сторони остаточно домовились, що до п.2.1. Договору на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14 12.2012 та виклали його у наступній редакції:
"п. 2.1. продавець передає покупцеві у період з 01 грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 1120000,0 тис. куб. м. (один мільярд сто двадцять мільйонів кубічних метрів), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.):
Пункт 2 Додаткової угоди № 1 викладено в наступній редакції:
"п. 11.1 договір застосовується до відносин між сторонами щодо купівлі-продажу природного газу, які виникли з 01 грудня 2012 і діє в частині реалізації газу до 30 квітня 2013 року (включно), а в частині проведення розрахунків на газ - до повного погашення заборгованості".
Згідно п. 2.1.1 Договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцю, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, атестованих в органах Держстандарту України, які повинні відповідати вимогам Правил виміру споживання газів та рідин стандартними звужуючими пристроями РД-50-213-80 Держкомітету СРСР по стандартах, іншим нормативним документам Держстандарту України.
Згідно п. 3.1 Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі або в підземних газу (ПСГ). Після переходу права власності на газ покупець несе ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 Договору).
Так, відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 25-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленою печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного Договору позивач за період з 01 грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року передав у власність ТОВ "Лідергаз" природний газ імпортований обсягом 1002072,127 тис. куб. м на загальну суму 3871173163,76 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі фактичних обсягів природного газу за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року, а саме: за грудень 2012р. від 25.12.12р. на суму 769464000,00 грн., за грудень 2012 р. від 31.12.12 на суму 1292677825,56 грн., за грудень 2012р. від 31.12.12 на суму 842251338,20 грн., за березень 2013р. від 31.03.13 на суму 773424000,00 грн., за квітень 2013р. від 30.04.13 на суму 193356000,00 грн.
Заперечення щодо факту отримання та обсягів поставленого позивачем природного газу за вказаними актами приймання-передачі в матеріалах справи відсутні. Також доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання природного газу, доказів опротестування даних, зазначених в актах з грудня 2012 року по квітень 2013 року в матеріалах справи не міститься.
За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання природного газу, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито природний газ без будь-яких зауважень.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 5.1 Договору граничний рівень ціни на природний газ установлюється НКРЕ.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладання договору, у разі передачі імпортного газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях (ГВС), які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему складає 3222,6 грн. без урахування ПДВ. До сплати ціна за 1000 куб. м. природного газу: 3222,6 грн., крім того ПДВ - 20 % - 644,25 грн., усього з ПДВ 3867,12 грн.
Ціна на 1000 куб. м. природного газу на момент укладання договору, у підземних сховищах газу (ПСГ) складає 3206,1 грн. без урахування ПДВ. До сплати ціна за 1000 куб. м. природного газу - 3206,1 грн., крім того ПДВ 20 % - 641,22 грн., усього з ПДВ - 3847,32 грн.
Згідно п. 5.4 Договору загальна сума вартості природного газу складається із сум вартості місячних поставок газу.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно п. 6.1 Договору оплата за фактично переданий газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відписано акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Як визначено в п. 6.3 Договору, сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартості фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором. У випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартості фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін (п. 6.4 Договору).
Отже, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з передавання природного газу відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є акти приймання-передачі фактичних обсягів природного газу, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь-яких зауважень, а також засвідчені печатками сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем здійснена часткова оплата поставленого природного газу в сумі 2220395549,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором на загальну суму 1650777614,02 грн.
29 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "КОНЦЕРН СТИРОЛ", як кредитором, та Компанією "ОСТХЕМ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД", як новим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги №402/14 (далі - Договір про відступлення), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор приймає права вимоги до ТОВ "Лідергаз" (далі - боржник) за Договором на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012, укладеним між кредитором та боржником.
Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення, за цим договором передається право вимоги оплати основної заборгованості (право вимоги оплати вартості природного газу) за Договором на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 (далі - основний договір) в розмірі 510346214,02 грн. на умовах, що існують на момент укладення даного Договору.
Розділами 2 - 3 Договору про відступлення сторони погодили права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та вирішення спорів тощо.
Відповідно до п. 4.1 Договору про відступлення цей договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2014 року.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право вимоги за Договором відступлення визначене як право вимоги оплат основної заборгованості (оплати природного газу) за Договором на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012 в розмірі 510346214,02 грн.
За умовами п. 4.2 Договору про відступлення, права вимоги, що передаються згідно даного договору, переходять від кредитора до нового кредитора в момент укладення сторонами даного договору.
Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зокрема, факт передачі новому кредитору належним чином засвідчених документів, що засвідчують права, що передаються за Договором про відступлення, та інформації що є важливою для їх здійснення, підтверджується наданою позивачем копією підписаного кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі до Договору про відступлення від 29.04.14.
Згідно ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Так, про обставини відступлення права вимоги за Договором позивач повідомив відповідача листом №143/05-14 від 12.05.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.
Таким чином, колегією суддів встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - ПАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" на нового кредитора - Компанію "ОСТХЕМ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД", яке здійснено шляхом укладання в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договору про відступлення права вимоги №402/14 від 29.04.14 р.
Оскільки за наслідками укладення вказаного Договору про відступлення новий кредитор - Компанія "ОСТХЕМ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД" отримав право замість первісного кредитора - ПАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" вимагати від боржника сплати заборгованості за поставлений за Договором природний газ в сумі 510346214,02 грн., заборгованість ТОВ "Лідергаз" перед ПАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" станом на 30.04.2014 р., як зазначено позивачем в позовній заяві, складала 1140431400 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений термін отриманого природного газу в сумі 1140431400,00 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, отже у відповідача утворилась заборгованість за поставлений природний газ в зазначеному розмірі.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 9 Цивільного кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи зі змісту п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 362180608,52 грн. за період з 28.10.2015 по 28.04.2016, а також 3 % річних в сумі 149164466,55 грн. за період з 28.04.2013 по 28.04.2016 та інфляційні втрати в сумі 1480757195,93 грн. за період з 28.04.2013 по 28.04.2016, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/8042/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року та набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь Компанії "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (30.04.2014 між Компанією "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" та Компанією "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" укладено Договір про відступлення права вимоги №1 від 30.04.2014) проценти річних в сумі 30507475,98 грн. та втрати від інфляції в сумі 360814773,31 грн. за неналежне виконання відповідачем умов Договору на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012, нараховані за період з 01.05.2014 по 28.04.2016.
В зв'язку з викладеним залишок нарахованих позивачем та заявлених до стягнення з відповідача трьох відсотків річних та втрат від інфляції за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за Договором газу позивачем зменшено до 118656990,57 грн. процентів річних та 1119942422,62 грн. втрат від інфляції.
Як зазначалося вище, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, колегія суддів зазначає, що розрахунок не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначено в пункті 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, за змістом вказаних статей сторони не можуть змінювати в договорі на власний розсуд ті умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а тому визначений умовами пункту 7.2 Договору порядок нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, не відповідає приписам чинного законодавства щодо визначення початку перебігу строку нарахування пені; вказані умови не дають іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.
З огляду на викладене, враховуючи те, що акти приймання-передачі фактичних обсягів природного газу підписані сторонами впродовж грудня 2012 р. - квітня 2013 р., з урахуванням умов п. 6.1 Договору на купівлю-продаж природного газу №ЛГаз-01/2012 від 14.12.2012, відповідно до якого оплата за фактично переданий газ повинна здійснюватися покупцем виключно грошовими коштами до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому підписано акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, колегія суддів вважає, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 28.10.15 по 28.04.16. з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, в зв'язку з чим заявлені в межах даного позову позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 362180608,52 грн., нараховані за період з 28.10.15 по 28.04.16 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 1.9. Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено у позивача, і становить 118985291,80 грн. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення суми 3% в розмірі 118656990,57 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу підлягають задоволенню в зазначеному позивачем розмірі, а саме 118656990,57 грн.
Розрахунок суми інфляційних втрат, здійснений позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства, в межах визначеного позивачем періоду, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 1119942422,62 грн. за несвоєчасну оплату поставленого природного газу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2016 у справі №910/8043/16 - без змін.
2. Матеріали справи №910/8043/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді С.Р. Станік
К.В. Тарасенко