29 березня 2017 року
справа № 804/115/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. в справі № 804/115/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська) про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 р. (а.с. 5-8).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. позов задоволено. (а.с. 83-87)
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку заявника, полягають у неврахуванні судом тієї обставини, що декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 р. не прийнята, з огляду на те, що електронною системою оброблення звітності не отримано підтвердження позивача як платника податку на додану вартість у звітному періоді, що, по суті, є підставою для відмови у прийнятті такої декларації (а.с. 91-93).
16 березня 2017 року від позивача на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких він зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню оскільки її доводи суперечать положенням ст.49 ПКУ (а.с. 121).
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 119-120), у з'язку з чим, на підставі ч.6 ст.12, ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила розглянути справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Адіоніс» зареєстроване як юридична особа та знаходиться на податковому обліку у Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська. 24.03.2015 р. між Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська та ТОВ «Адіоніс» укладено договір № Е00313/2014 про визнання електронних документів, за умовами якого орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків (а.с. 9).
04.12.2015 р. позивачем направлено до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 р., яку не було прийнято, що підтверджується квитанцією №1, в якій зазначено, що декларація не прийнята через те, що ТОВ «Адіоніс» не було платником податку на додану вартість на дату подання звітності (а.с. 13).
Надаючи оцінку правомірності дій податкового органу, суд апеляційної інстанції виходить з приписів статті 49 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно зі ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання як контролюючим органом.
Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Підпунктом 4.13.6 Методичних рекомендацій з прийняття та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516, визначено, що у випадку подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку в ЦОЕЗ останній формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє дійсність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийомі звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію завіряє своїм ЕЦП та спрямовує платнику податків. В зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити отриманого електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час отримання електронного звіту та дані відправника квитанції; імпортує дані електронного звіту, по якому відправлена платнику податків перша квитанція, у базу даних АО; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає у відповідні органи АО за місцем реєстрації підписанту; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем реєстрації платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.
Факт прийняття звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією.
Разом з тим, пунктом 7.6. Методичних рекомендацій передбачено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Судом апеляційної інстанції встановлено, відповідачем належними доказами не спростовано, що такої квитанції податковим органом сформовано та надіслано позивачеві не було.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що податкова звітність ТОВ «Адіоніс» за листопад 2015 року оформлена у повній відповідності вимогам ст. 48 Податкового кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги, що причиною не прийняття податкових документів було те, що ТОВ «Адіоніс» як платник ПДВ у звітному періоді не перебував на обліку у Лівобережної ОДПІ згідно рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС України від 29.05.2015 № 293 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Адіоніс», суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими, адже останнє було предметом судового оскарження і за результатом розгляду спору скасовано в судовому порядку як таке, що носить протиправний характер.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. в адміністративній справі № 804/115/16 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст.. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено - 31 березня 2017р.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов