"03" квітня 2017 р.Справа № 916/258/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Октябрська ЦЗФ”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля”
про стягнення 23834,24грн.
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 27.10.2016р.
від третьої особи: не з'явився
В судовому засіданні 03.04.2017р. приймали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 27.10.2016р.
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ПАТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” на користь ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” 23834,24грн. вартості нестачі вугілля.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що на його адресу ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” за договором №13-15/77-У від 31.12.2013р. було поставлено вугілля для проведення його збагачення. Зазначений вантаж позивач відповідно до Технічних умов завантажив у вагони №№56059827, 56071483 та за накладними №№51109809, 50131978 у серпні та вересні 2016р. передав для перевезення залізниці на станції Родинська Донецької залізниці. Вантаж прямував на станцію Ладижин Одеської залізниці. Однак, з підстав виявлення різниці у масі вантажу, вказаної у перевізних документах, та масі наявного у вагонах, на станціях Чапліне та Нижньодніпровськ Одеської залізниці складені комерційні акти №№001972/35, 014948/412. Позивач, з посиланням на належне ним завантаження та вжиття заходів до забезпечення збереження вантажу, вважає винною у нестачі вантажу залізницю. З врахуванням наявних на накладних №№51109809, 50131978 переуступочних написів, позивач вважає наявним у нього права на подання даного позову до відповідача.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 28.02.2017р. за вх.№5010/17, де вказує, що вантаж завантажувався вантажовідправником та саме він мав підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Крім того, відповідач вказує, що довідка ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля”, надана позивачем, не відповідає вимогам ст.115 Статуту залізниць України, яка визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Також, відповідач відзначає, що позовні вимоги до залізниці були заявлені ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ”, яке не є власником вантажу, у зв'язку з чим збитків або шкоди не отримувало. На думку залізниці, позивачем суду не надано жодного доказу в підтвердження нанесення йому збитку або знищення його майна, так як вантаж, який відправлявся позивачем, є власністю ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля”, а позивач є лише вантажовідправником, у якого внаслідок нестачі не виникло збитків, з врахуванням чого права позивача відповідач вважає не порушеними. Одночасно, відповідач зауважує, що позивачем розраховано суму нестачі вантажу без урахування природної втрати та граничного розходження, у зв'язку з чим відповідач навів власний розрахунок.
Ухвалою суду від 28.02.2017р. залучено до участі у справі ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” у поясненнях від 20.03.2017р. вказало, що поставка вугілля здійснювалась за договорами поставки між ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” та ТОВ „ДТЕК Трейдінг” №20/13-ПУ від 20.05.2013р. (накладна №50131978), №1-1-2016/007 від 27.01.2016р. (накладна №51109809), за умовами яких ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” взяло на себе обов'язок поставити концентрат на адресу, визначену покупцем - Ладижинська ТЕС. З метою виконання умов договорів поставки концентрату ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” уклало договір на переробку рядового вугілля з ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” №13-15/77-У від 31.12.2012р., за яким ЦЗФ переробляло рядове вугілля у концентрат та відправляло на адресу одержувачів, визначених у заявках замовника. За умовами вказаного договору виконавець взяв на себе обов'язок переробити рядове вугілля та поставити отриманий концентрат на адресу Ладижинської ТЕС на умовах „DDP залізнична станція „Ладижин” Одеської залізниці. Таким чином, згідно до абз.А.5 офіційних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс”, позивач, з урахуванням положень статті Б.5, несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а через втрату цього вантажу, всі ризики покладаються на позивача. Також, третя особа вказує, що у відповідності до п.2.2. Роз'яснення ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” власник вантажу, яким є третя особа, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення, таким правом наділені лише відправник та одержувач.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд встановив наступне:
31.12.2013р. між ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” (замовник) та ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦОФ” (виконавець) було укладено договір №13-15/77-У, згідно з умовами якого замовник зобов'язується передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику, у строки та на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями. Виконавець зобов'язується прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦОФ”, та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах: „DAF, поставка до кордону: місце поставки” та/або „FCA, залізнична станція „Ординська” Донецької залізниці „Укрзалізниці” та/або „DDP, місце призначення” залізнична станція „Ладижин” Одеської залізниці та/або залізнична станція „Бурштин” Львівської залізниці та/або залізнична станція „Енергодар” Придніпровської залізниці та/або залізнична станція „Добротвор” Львівської залізниці та/або залізнична станція „Сорочье” Донецької залізниці, або іншої станції вантажоотримувача, погодженої сторонами у відповідних специфікаціях, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000року, з врахуванням умов цього договору (п.п.1.1., 1.1.3. договору).
У додаткових угодах від 30.04.2016р., від 30.04.2016р. до договору №13-15/77-У від 31.12.2013р. сторони погодили адресу поставки та кількість вугілля, що має бути поставлене після проведення його збагачення.
ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” за накладною №50131978 зі станції Родинська Донецької залізниці на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС для ПАТ „ДТЕК Західенерго” на станцію Ладижин Одеської залізниці відправлено вугілля кам'яне марки г-газовий у кількості 261300кг. Вугілля навантажене насипом, ущільнене катком, марковане у формі поперечних смуг трикутної форми.
29.08.2016р. на станції Нижньодніпровськ вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА №014948/412/28, відповідно до якого у вагоні №56071483, що прямував за накладною №50135821, встановлено, що вагон відкритий рухомий склад, в технічному стані справний, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, різниця у вазі вантажу складає 11300кг, на вантажі відсутнє маркування, наявні заглиблення справа по ходу поїзда над 1-7 люками по всій довжині вагону, шириною - 1,5-2,5м., глибиною - 0,3-0,8м, у технічному стані вагон справний, розвантажувальні люки з обох боків закриті, протікання вантажу не має, недостаючий вантаж у вагоні вміститися міг.
ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” за накладною №51109809 зі станції Родинська Донецької залізниці на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС для ПАТ „ДТЕК Західенерго” на станцію Ладижин Одеської залізниці відправлено вугілля кам'яне марки г-газовий у кількості 379000кг. Вугілля навантажене насипом, ущільнене катком, марковане у формі поперечних смуг трикутної форми.
21.09.2016р. на станції Чаплин Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА №001972/35/34, відповідно до якого у вагоні №56059827, що прямував за накладною №51109809, встановлено, що вагон відкритий рухомий склад, в технічному стані справний, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, різниця у вазі вантажу складає 5000кг, на вантажі відсутнє маркування, наявні виїмки над 1 2 люками довжиною 3,0 м на ширину вагону, глибиною 0,3м, справа над 3, 4, 5, 6 люками - довжиною 5,5м, шириною 2,0м, глибиною 0,4 м., двері люка закриті, протікання вантажу не має.
Інформація щодо різниці у масі вантажу, викладена у накладних №№51109809, 50131978, також міститься в актах загальної форми №2299 від 29.08.2016р., №4385 від 29.08.2016р., від 20.09.2016р., від 21.09.2016р.
Переуступочним написом на накладних №№51109809, 50131978 ПАТ „ДТЕК Західенерго” передало ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” право на подання претензій та позовів до залізниці.
Згідно довідки ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” №1/3325 вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої у вагон №56059827 складає 1296,36грн. без врахування ПДВ (з врахуванням ПДВ 1555,63грн.). За довідкою ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” №1/3326 вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої у вагон №56071483 складає 1335,36грн. без врахування ПДВ (з врахуванням ПДВ 1602,43грн.).
Проаналізувавши подані сторонами документи, правові позиції в їх сукупності, суд вбачає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог з врахуванням наступних положень законодавства.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч.3 ст.308 ГПК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (абз.5 ст.31 Статуту залізниць України).
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).
Як вбачається із комерційних актів від 29.08.2016р. РА №014948/412/28, від 21.09.2016р. РА №001972/35/34, актів загальної форми №2299 від 29.08.2016р., №4385 від 29.08.2016р., від 20.09.2016р., від 21.09.2016р., у вагоні №56071483 мала місце нестача вантажу у кількості 11300кг, у вагоні №56059827 мала місце нестача вантажу у кількості 5000кг. При цьому, завантажені засобами відправника вагони №56071483, №56059827, вантаж в яких ущільнений катком та на нього нанесене захисне маркування, залізниця прийняла до перевезення без зауважень. Але, при складанні комерційних актів встановлено відсутність захисного маркування на вантажі, заглиблення у вантажі, однак, вагони у технічному стані справні, розвантажувальні люки з обох боків закриті, протікання вантажу не має, недостаючий вантаж у вагоні вміститися міг.
При цьому, перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника, у зв'язку з чим у відповідності до ст.924 ЦК України ст. 110 Статуту Залізниць України суд покладає вину за нестачу вантажу у вагоні №56071483 у кількості 11300кг, у вагоні №56059827 у кількості 5000кг на ПАТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця”.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для мінерального палива.
Надана позивачем довідка ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” №1/3325 про вартість вугілля узгоджується з вимогами ст.115 Статуту залізниць України, яка визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, так як вугілля, що перевозилось за накладними №№50131978, 51109809 є власністю ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля” та воно перевозилось не з метою купівлі-продажу, а для надання послуг по збагаченню вугілля.
Отже, вартість нестачі у вагоні №56059827, з огляду на вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої у вказаний вагон складає 1296,36грн. без врахування ПДВ (з врахуванням ПДВ 1555,63грн.), без вирахування 645кг норми природної втрати та граничного розходження, складає: 4355кг*1555,63грн.=6774,77грн.
Вартість нестачі у вагоні №56071483, з огляду на вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої у вказаний вагон складає 1335,36грн. без врахування ПДВ (з врахуванням ПДВ 1602,43грн.), без вирахування 654кг норми природної втрати та граничного розходження, складає: 10646кг*1602,43грн.=17059,47грн.
Вказаному розрахунку вартості нестачі у вагонах №№56059827, 56071483 відповідають розрахунки вартості нестачі, зроблені позивачем та відповідачем.
Як свідчать пояснення ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля”, поставка вугілля здійснювалась ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” на виконання умов укладеного між ними договору №13-15/77-У від 31.12.2012р. за результатами проведення позивачем збагачення цього вугілля, на адресу Ладижинської ТЕС на умовах „DDP залізнична станція „Ладижин” Одеської залізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р.
Таким чином, згідно до абз.А.5 офіційних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс”, позивач, з урахуванням положень статті Б.5, несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а через втрату цього вантажу, всі ризики покладаються на позивача.
Відповідно до п.2.2. Роз'яснення Президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” у залежності від підстав пред'явлення претензій стаття 130 Статуту регулює питання про те, кому (вантажовідправнику чи вантажоодержувачу) належить право звернення до залізниці з претензією, а отже, і з позовом. Власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення. При перевезенні вантажів в міжнародному сполученні право вимоги до залізниці має вантажовідправник - до залізниці відправлення, вантажоодержувач - до залізниці призначення або уповноважена ними по довіреності особа. Поряд з цим стаття 133 Статуту допускає передачу такого права вантажоодержувачем вантажовідправнику і навпаки, а також вищій організації. Передача цих прав може здійснюватись лише за попередньою згодою іншої сторони і засвідчується переуступним написом на відповідному транспортному документі - квитанції в прийманні вантажу, накладній.
Отже, з підстав того, що на накладних №№50131978, 51109809 наявні переуступочні написи одержувача вантажу - ПАТ „ДТЕК Західенерго” про надання ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” права на подання претензій та позовів до залізниці, суд вбачає наявним у позивача права на подання даного позову до залізниці, у зв'язку з чим заперечення відповідача з цього приводу не приймаються.
Таким чином, як було встановлено вище, відповідальність за нестачу вантажу у вагонах №№56059827, 56071483 несе ПАТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця”, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ПАТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” на користь ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” 23834,24грн. вартості нестачі вугілля підлягають задоволенню в повній мірі.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд повністю задовольняє позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з ПАТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” підлягає 23834,24грн. вартості нестачі вугілля.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати, а саме, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1600грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Задовольнити позов ПАТ „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” (85043, Донецька область, м.Добропілля, м. Білицьке, вул. Красно армійська,1 А, код 00176549) 23834 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 24коп. вартості нестачі вугілля, 1600 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 04 квітня 2017 р.
Суддя І.А. Малярчук