"29" березня 2017 р.Справа № 916/3324/16
Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Бездолі Ю.С.,
суддів: Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.,
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 20.12.2016р.
від третьої особи (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»): ОСОБА_2, довіреність від 28.01.2015р. №010-01/509
від третьої особи (ТОВ «АВС ОСОБА_3»): не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3, оф. 174, код ЄДРПОУ 37143937)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» (64114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 79, код ЄДРПОУ 40539818)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112);
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_3» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37308739)
про: визнання особи солідарним боржником за іпотечним договором, -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» як власника нежитлових будівель літера «А» площею 10765 кв.м., літера «Б» площею 57 кв.м., літера «В» площею 122,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» площею 1,9296 га, кадастровий номер 3222487201:01:011:0088, солідарним боржником за іпотечним договором №151312Z3 від 22.02.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4».
Позовні вимоги мотивовані тим, що нерухоме майно та земельна ділянка, на якій розташоване дане майно, є однією складною річчю; перехід права власності на нежитлові будівлі до відповідача призвів до переходу обтяжень частини предмету іпотеки до відповідача; цілісність предмету іпотеки покладає на позивача та відповідача солідарний обов'язок відповідальності перед третьою особою.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 23.12.2016р. о 12:30; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_3» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37308739); витребувано додаткові документи.
19.12.2016р. за вх.№30609/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, як залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях позивач вказав про те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2016р. визнано вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», які забезпечені заставою майна позивача на суму 132796813 грн., при цьому частина предмету іпотеки вибула з володіння позивача; запис про обтяження предмету іпотечного договору станом на дату звернення до господарського суду з відповідним позовом є чинним, під час переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача не було дотримано процедури очищення предмету іпотеки від іпотечних зобов'язань; предмет іпотеки є неподільним, перехід права власності на нежитлові приміщення до відповідача при наявних іпотечних зобов'язаннях створив для набувача права власності солідарний обов'язок стосовно предмета іпотеки перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»; акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки не є підставою для припинення іпотечних зобов'язань; правова позиція про збереження іпотечних зобов'язань на предмет іпотеки викладено у постановах Верховного Суду України від 23.03.2016р. у справі №3-137гс16, від 06.07.2016р. у справі №918/545/13; виконавче провадження ВП №36704507 на даний час закінчено (постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2016р.) на підставі п.7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»; неподільність предмету іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу від 09.12.2010р.
22.12.2016р. за вх.№30967/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях позивач вказав на те, що реалізація предмету іпотеки відбулась без дотримання Закону України «Про іпотеку», тому до відповідача перейшли права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки.
23.12.2016р. за вх.№31078/16 до суду від третьої особи (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях третя особа вказала на те, що в результаті проведеного аукціону 20.02.2015р. ТОВ «Одесторг» стало переможцем із пропозицією 54,1 млн грн., в подальшому державним виконавцем здійснено перерахування в рахунок часткового погашення заборгованості перед третьою особою.
23.12.2016р. за вх.№31112/16 до суду від відповідача надійшов відзив на позов та додаткові документи, як залучено судом до матеріалів справи. У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав законності призначення, проведення та результатів електронних торгів від 20.02.2015р., що встановлено у багатьох судових справах: постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015р. у справі Ц№5011-12/10776-2012, рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. у справі №910/4798/15-г, ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2015р. у справі №5011-12/10776-2012; відповідач посилається на недоведеність належними та допустимими доказами наявності у позивача порушеного права, та вини з боку відповідача; неналежність обраного способу захисту; сплату відповідачем за спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку при реалізації арештованого майна.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2016р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017р. о 16:00; витребувано додаткові документи.
04.01.2017р. за вх.№89/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях позивач зазначив, що позиція ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підтверджує заявлені позовні вимоги позивача.
04.01.2017р. за вх.№91/17 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
04.01.2017р. за вх.№97/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях позивач вказав на правильність обраного способу захисту, який ґрунтується на п.1.10 іпотечного договору та нормах ст. 23 Закону України «Про іпотеку»; дії державного виконавця при реалізації майна боржника створили для особи, яка придбала майно, іпотечні зобов'язання; а також послався на правову позицію Верховного Суду України від 12.10.2016р. у справі №6-504цс16.
18.01.2017р. за вх.№1229/17 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав невідповідності доводів позивача обставинам справи, вимогам закону та самій суті забезпечення зобов'язань; відсутності аналогічних правовідносин у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 12.10.2016р. у справі №6-504цс16; а також відповідач послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.04.2016р. у справі №6-103цс16.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. призначено колегіальний розгляд справи №916/3324/16.
На підставі цієї ухвали суду автоматизованою системою документообігу суду визначена колегія суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Бездоля Ю.С., судді - Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2017р. справу прийнято до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Бездоля Ю.С., судді - Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.; розгляд справи розпочато заново; розгляд справи призначено на 09.02.2017р. о 12:00; витребувано додаткові документи.
09.02.2017р. за вх.№3211/17 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових пояснення відповідач вказав на відсутність зареєстрованої іпотеки спірних нежитлових будівель.
Судове засідання 09.02.2017р. не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Бездолі Ю.С. на лікарняному.
20.02.2017р. за вх.№4069/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях позивач вказав на те, що доводи відповідача про зарахування сплачених відповідачем коштів за частину іпотечного майна банком в якості погашення зобов'язань за іпотечним договором спростовуються ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2016р. у справі №910/32643/15, якою вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» як заставного кредитора визнано судом на загальну суму 132796813 грн.; підстави для припинення договору іпотеки у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки в рамках Закону України «Про виконавче провадження» відсутні; послався на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 21.09.2016р. у справі №6-1685цс-16.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2017р. розгляд справи призначено на 20.03.2017р. об 11:30; витребувано додаткові документи.
09.03.2017р. за вх.№5646/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях позивач зазначив, що предмет іпотеки є неподільним, що створює спільну власність на предмет іпотеки, а звідси і спільну відповідальність.
20.03.2017р. за вх.№2-1543/17 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку зі складністю справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. задоволено клопотання позивача і продовжено строк розгляду справи №916/3324/16 до 04.04.2017р.; розгляд справи відкладено на 29.03.2017р. об 11:15; витребувано додаткові документи.
28.03.2017р. за вх.№7233/17 до суду від позивача надійшли заперечення на доводи відповідача. У запереченнях позивач вказав на те, що зміна власника частини предмету іпотеки за рішенням державного виконавця не дає можливості стверджувати про реалізацію предмету іпотеки згідно норм Закону України «Про іпотеку»; акт про реалізацію предмета іпотеки від 21.05.2016р. не є актом про реалізацію предмету іпотеки; послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 01.03.2017р. у справі №640/4117/16-ц та від 13.03.2017р. у справі №753/17748/15-ц.
У судовому засіданні 20.03.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Представник третьої особи (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») у судових засіданнях виклав свою правову позицію по суті спору.
У судове засідання 29.03.2017р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.12.2016р., 27.12.2016р., 23.01.2017р., 03.03.2017р. та особистий підпис представника позивача на розписці про відкладення розгляду справи від 20.03.2017р., окрім того, судом у судовому засіданні 20.03.2017р. задоволено усне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутністю у наступному судового засіданні, у разі перенесення розгляду справи на іншу дату.
Третя особа (ТОВ «АВС ОСОБА_3») у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.12.2016р., 27.12.2016р., 23.01.2017р., 03.03.2017р., які повернулись до суду з довідками пошти «адресат вибув», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).
За таких обставин позивач та третя особа (ТОВ «АВС ОСОБА_3») належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомлених позивача та третьої особи (ТОВ «АВС ОСОБА_3»).
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, господарський суд встановив:
22.02.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (Іпотекодержатель, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» (Іпотекодавець, позивач) укладений іпотечний договір №151312Z3, відповідно до якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Генеральної кредитної угоди №151311N3 від 07.12.2011р. (далі - Генеральна угода) з усіма чинними договорами, які укладені та будуть укладені в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки - Кредитний договір), укладеної між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_3» (ідентифікаційний код 37308739; Боржник, третя особа), відповідно до якої Іпотекодержатель проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за Кредитним договором, встановленим у розмірі, що становить еквівалент 336247000 гривень, на умовах, визначених Кредитним договором, строком погашення 06.12.2016р. з урахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитного договору.
Згідно з п.1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Боржника, є нерухоме майно - земельна ділянка та нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3б (далі - Предмет іпотеки), а саме:
1.3.1. Земельна ділянка загальною площею 1,9296 га, кадастровий номер 3222487201:01:011:0088, цільове призначення - для розташування другої черги офісно-складського комплексу, заставною вартістю 8737600,00 (вісім мільйонів сімсот тридцять сім тисяч шістсот, 00) гривень.
Право власності Іпотекодавця на вказану в цьому підпункті земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28.12.2010р. (серія ЯЛ №387959), виданим Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2010р., посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1685), зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021094700796.
Ринкова вартість вказаної в цьому підпункті земельної ділянки, відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного ПП «АВЕРТІ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ від 23.12.2009р. №9208/09, строк дії до 23.12.2012р.) станом на 30.06.2011р. становить 10922000,00 гривень (строк дії звіту - 1 рік від дати оцінки).
ПП «ТАСАДОР» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ від 05.08.2011р. №12324/11, строк дії до 05.08.2014р.) виконано рецензію від 27.07.2011р. на звіт про експертну грошову оцінку вартості вказаної в цьому підпункті земельної ділянки, де зазначено, що вищевказаний звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та не містить суттєвих недоліків, які б вплинули на достовірність оцінки.
ОСОБА_6 з поземельної книги Державного реєстру земель від 13.02.2012р. №ВТ-002720001672012, виданий Головним управлінням Держкомзему у Київській області.
За даними довідки від 09.02.2012р. №041, земельна ділянка, зазначена в цьому підпункті, обліковується на балансі Іпотекодавця.
1.3.2. Нежитлові будівлі: літ. «А» пл. 10765,7 кв.м., літ. «Б» пл. 57,0 кв.м., літ. «В» пл. 122,1 кв.м. № І, заставною вартістю 87242095,00 (вісімдесят сім мільйонів двісті сорок дві тисячі дев'яносто п'ять, 00) гривень.
За даними ОСОБА_6 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.02.2012р. №33038703, виданого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», нерухомість, зазначена в цьому підпункті, зареєстрована в книзі 20 (номер запису 1218) за реєстраційним номером 31093953.
Право власності Іпотекодавця на нерухомість, зазначену в цьому підпункті підтверджено:
- Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2010р., укладеним між Іпотекодавцем та ТОВ «ВВС-ЛТД»;
- Витягом про державну реєстрацію прав від 20.12.2010р. №28416247, виданим Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області».
За даними довідки від 07.12.2012р. №034, нерухомість, зазначена в цьому підпункті, обліковується на балансі Іпотекодавця.
За домовленістю сторін станом на дату укладання цього договору загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 95979695,00 (дев'яносто п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять, 00) гривень.
Вартість предмета іпотеки, що визначена сторонами, може змінюватись з урахуванням положень пп.2.1.8 п.2.1 ст. 2 цього договору.
Пунктом 1.6 іпотечного договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п.4.2 іпотечного договору іпотека припиняється у разі:
- припинення зобов'язань Боржника за Кредитним договором;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до умов цього договору;
- набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання Боржником, а разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. у справі №5011-12/10776-2012 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_3» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитом у розмірі 245096295 грн. (двісті сорок п'ять мільйонів дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 30 коп., заборгованість за процентами у розмірі 14206728 (чотирнадцять мільйонів двісті шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 58 коп., заборгованість за комісією з управління кредитом у розмірі 162015 грн. (сто шістдесят дві тисячі п'ятнадцять) грн. 68 коп., пеню за прострочення погашення кредиту у розмірі 6464379 грн. (шість мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 78 коп., пеню за прострочення сплати процентів 529015 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятнадцять гривень) грн. 22 коп., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом у розмірі 4387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 90 коп., 3% річних за прострочення погашення кредиту у розмірі 1307484,55 грн. (один мільйон триста сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 55 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 104068 (сто чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 55 коп., 3% річних за прострочення сплати комісії у розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 20 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн.
24.10.2012р. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. було видано відповідний наказ.
У лютому 2013 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось із заявою про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.10.2012р. у справі №5011-12/10776-2012.
В рамках виконавчого провадження ВП №36704507 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21.02.2015р. проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна , а саме: нежитлових будівель: літ. «А» площею 10765,7 кв.м., літ. «Б» площею 57,0 кв.м., літ. «В» площею 122,1 кв.м. № І, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3-Б, за результатами якого переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» (код ЄДРПОУ 38848127) за ціною продажу 54116000 грн., про що складено відповідний акт про реалізацію предмета іпотеки від 21.05.2015р.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» за придбання на СЕТАМ прот.№52404 від 21.02.2015р., лот.№39470, ЄДРВП №36704507 сплачено 54116000 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення від 13.02.2015р. №285 на суму 1660000 грн., від 04.03.2015р. №312 на суму 1045800 грн., від 04.03.2015р. №313 на суму 51410200 грн.
30.01.2015р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із посиланням на те, що дії державного виконавця вчинені з порушенням вимог чинного законодавства України та позбавляють можливості ПАТ «Укрексімбанк» як іпотекодержателя земельної ділянки, здійснити погашення заборгованості за рахунок продажу частини предмету іпотеки, оскільки відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015р. у справі №5011-12/10776-2012 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України відмовлено.
У березні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та визнання недійсним протоколу №52404 від 20.02.2015р. проведення електронних торгів з продажу нерухомого майна.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. у справі №910/4798/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р., відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, про визнання недійсним результатів аукціону та протоколу проведення електронних торгів.
03.06.2016р. рішенням загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК», оформленого протоколом №1 від 03.06.2016р., вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» шляхом виділу (виділення) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ», прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» в результаті виділу (виділення) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» за розподільчим балансом (передавальним актом) наступне майно, зокрема, нежитлові будівлі: літ. «А» площею 10765,7 кв.м., літ. «Б» площею 57,0 кв.м., літ. «В» площею 122,1 кв.м. №І, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Хотів, вулиця Промислова, 3-Б, загальною балансовою вартістю 51428990,23 грн.
Постановою господарського суду м. Києва від 01.02.2016р. у справі №910/32643/15 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» ОСОБА_7.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2016р. у справі №910/32643/15 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», які забезпечені заставою майна боржника на суму 132796813 грн.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2017р. вбачається, що нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вулиця Промислова, 3Б, належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК»; відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні; відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
Предметом спору у даній справі є визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» як власника нежитлових будівель літера «А» площею 10765 кв.м., літера «Б» площею 57 кв.м., літера «В» площею 122,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» площею 1,9296 га, кадастровий номер 3222487201:01:011:0088, солідарним боржником за іпотечним договором №151312Z3 від 22.02.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4».
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кжна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, судові накази.
За ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч.ч.1, 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
У постанові Верховного Суду України від 27.04.2016р. у справі №6-103цс16, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, наведено правову позицію за змістом Закону України «Про виконавче провадження», положення якого діяли на момент проведення електронних торгів, згідно з якою:
- норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотеко держателем;
- відповідно до статті 54 цього Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату проведення електронних торгів) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Наказом Міністерства юстиції України «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» від 16.04.2014р. №656/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2014р. за №427/25204 (чинним станом на дату проведення електронних торгів) затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Пунктом 1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, визначено, що арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім земельних ділянок та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.01.2012р. зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007р., та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009р.). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п.38).
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. у справі №5011-12/10776-2012 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_3» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитом у розмірі 245096295,30 грн., заборгованість за процентами у розмірі 14206728,58 грн., заборгованість за комісією з управління кредитом у розмірі 162015,68 грн., пеню за прострочення погашення кредиту у розмірі 6464379,78 грн., пеню за прострочення сплати процентів 529015,22 грн., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом у розмірі 4387,90 грн., 3% річних за прострочення погашення кредиту у розмірі 1307484,55 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 104068,55 грн., 3% річних за прострочення сплати комісії у розмірі 863,20 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 64380 грн.
В рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 24.10.2012р. у справі №5011-12/10776-2012 державним виконавцем 21.02.2015р. проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель: літ. «А» площею 10765,7 кв.м., літ. «Б» площею 57,0 кв.м., літ. «В» площею 122,1 кв.м. № І, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3-Б, за результатами якого переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» (код ЄДРПОУ 38848127) за ціною продажу 54116000 грн.
Законність призначення, проведення та результатів електронних торгів від 20.02.2015р. розглядались судами при розгляді справи №5011-12/10776-2012; постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015р. у справі №5011-12/10776-2012 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України відмовлено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. у справі №910/4798/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р., відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, про визнання недійсним результатів аукціону та протоколу проведення електронних торгів.
В подальшому рішенням загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК», оформленим протоколом №1 від 03.06.2016р., дане нерухоме майно прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» в результаті виділу (виділення) за розподільчим балансом (передавальним актом).
Посилання позивача на те, що нерухоме майно та земельна ділянка, на якій розташоване дане майно, є однією складною річчю; перехід права власності на нежитлові будівлі до відповідача призвів до переходу обтяжень частини предмету іпотеки до відповідача; цілісність предмету іпотеки покладає на позивача та відповідача солідарний обов'язок відповідальності перед третьою особою, а також про можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», судом до уваги не приймаються, оскільки:
- у відповідача виникло право власності на нежитлові будівлі, які входили до складу предмету іпотеки за іпотечним договором від 22.02.2012р. №151312Z3, внаслідок їх придбання на електронних торгах, проведених державним виконавцем в процесі виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого за наслідком набрання законної сили судовим рішенням про стягнення заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором;
- законність призначення, проведення та результатів електронних торгів встановлені судовими рішеннями;
- господарським судом враховано, що іпотека за своєю правовою суттю є засобом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном;
- ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду про солідарне стягнення з боржника та іпотекодавця заборгованості за кредитним договором, вже отримало від засновника відповідача 53070200 грн. за результатами проведених електронних торгів з продажу частини предмету іпотеку;
- суть продажу предмету іпотеки на електронних торгах державним виконавцем в рамках виконавчого провадження само по собі виключає подальший перехід іпотечного обтяження на дане нерухоме майно, оскільки це фактично може призвести до подвійного стягнення на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вже стягнутих за результатами електронних торгів коштів;
- на даний час відомості про державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3-Б, відсутні, про що свідчить наявна в матеріалах справи Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2017р.
Посилання позивача на правові позиції про збереження іпотечних зобов'язань на предмет іпотеки, викладені у постановах Верховного Суду України від 23.03.2016р. у справі №3-137гс16, від 06.07.2016р. у справі №918/545/13, від 12.10.2016р. у справі №6-504цс16, від 21.09.2016р. у справі №6-1685цс-16, 01.03.2017р. у справі №640/4117/16-ц та від 13.03.2017р. у справі №753/17748/15-ц, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки останні стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин учасників процесу у даній справі.
Слід також зазначити наступне.
ОСОБА_6 правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, проте позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.
За таких обставин звертаючись з позовом до суду про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» як власника нежитлових будівель літера «А» площею 10765 кв.м., літера «Б» площею 57 кв.м., літера «В» площею 122,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» площею 1,9296 га, кадастровий номер 3222487201:01:011:0088, солідарним боржником за іпотечним договором №151312Z3 від 22.02.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4», позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, адже задоволення зазначених вимог не відновить можливого порушеного права позивача.
Водночас господарський суд бере до уваги, що відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4», у задоволенні позову слід відмовити.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_4» відмовити.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.
Повне рішення складено 03 квітня 2017 р.
Головуючий суддя Ю.С. Бездоля
Суддя Т.Г. Д'яченко
Суддя Н.В. Рога