"28" березня 2017 р.Справа № 916/2154/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників:
Від прокуратури - Риженко М.Ю., сл. посвідчення,
Від позивача Міністерства оборони України - Добров Ю.І., за довіренісю,
Від позивача Кабінету Міністрів України - Гроцький Д.Л., за довіреністю,
Від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси- Єрємєєва К.С., за довіреністю,
Від відповідача Громадської організації „Військово-мисливське товариство „Південь” - Петруненко В.В., за довіреністю,
Від відповідача Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області_ - не з'явився,
Від відповідача Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області - Кушнір Н.В., за довіреністю,
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_1 - Ачканова Г.А. за довіреністю, ОСОБА_1 , паспорт,
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , паспорт,
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_3 - Слюсаренко О.А., паспорт,
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача спору ТОВ „Спортінг” - Градов О.В., за довіреністю, Саражан Ю.В., за довіреністю,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ “Спортінг” та Громадської організації „Військово-мисливське товариство „Південь”
на рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 року
у справі №916/2154/16
за позовом: Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
до відповідачів: Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області; Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;
Громадської організації „Військово-мисливське товариство „Південь”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортінг”
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності
Встановив:
10 серпня 2016 року Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 126 від 26.02.2003 « Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду» та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , видане 02.04.2003 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 серпня 2016 позовну заяву прийнято до розгляду та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію «Військово - мисливське товариство «Південь».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2016 року залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - Новодолинську сільську раду Овідіопольського району Одеської області.
Ухвалою господарського суду 27 жовтня 2016 року змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадської організації «Військово - мисливське товариство «Південь», на відповідача, яким у судовому засідання подано заяву про застосування позовної давності.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 позовну заяву першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України , Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси - задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 26.02.2003р. №126 „Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду”.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду , що розташовані за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, с.Нова Долина, вул. Крупської, 2-д, видане 02.04.2003р. виконавчим комітетом Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.
Стягнено з Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області (Одеська обл., смт.Овідіополь, вул. Шевченка, 169, код ЄДРПОУ 04057209) на користь військової прокуратури Південного регіону України (м.Одеса, вул. Пироговська, 11) витрати по сплаті судового збору у сумі 918 грн. 66 коп.
Стягнено з Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (с.Нова Долина, Овідіопольського району, Одеської області, вул.Крупської, 1а, код ЄДРПОУ 25997262) на користь військової прокуратури Південного регіону України (м.Одеса, вул.Пироговська, 11) витрати по сплаті судового збору у сумі 918 грн. 66 коп.
Стягнено з Громадської організації „Військово-мисливське товариство „Південь” (м.Одеса, вул..Маріїнська, 1-а, код ЄДРПОУ 20963963) на користь військової прокуратури Південного регіону України (м.Одеса, вул. Пироговська, 11) витрати по сплаті судового збору у сумі 918 грн. 66 коп.
Зазначене судове рішення обґрунтовано наступним.
Комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, що розташований в с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986р.р. є державною власністю.
Будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна - стрілецького стенду Військово-мисливського товариства Одеського військового округу Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося.
Тому розпорядження зазначеним нерухомим майном було здійснено Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області 26.02.2003 з перевищенням повноважень.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 року, до суду із апеляційною скаргою звернулося ТОВ «Спортінг» в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Всупереч ст. 33 ГПК України в матеріалах справи відсутні докази належності спірного майна до загальнодержавної власності, а саме: акти приймання - передачі виконаних робіт, договори підряду, акти приймання - передачі спірного майна від відповідних органів державної влади до Товариства військових мисливців та рибалок, інше.
Господарським судом уже розглядався спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.
Повторний розгляд такої справи є неможливим, однак господарський суд Одеської області дану обставину не прийняв до уваги.
ТОВ «Спортінг» також зазначив, що прокурором безпідставно визначено широке коло позивачів, адже позивачем у даній справі має бути лише Міністерство оборони України.
Скаржник вважає, що у даній справі сплив строк позовної давності. Суд залишив поза увагою те, що про існування спірного розпорядження органи військової прокуратури дізналися у 2012 році.
05 січня 2017 року до суду від Громадської організації «Військово - мисливське товариство «Південь» надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
На час пред'явлення позову був пропущений трирічний строк позовної давності, проте судом зазначене не взято до уваги.
Судом не враховані висновки Верховного суду України , викладені у постановах, прийнятих за результати розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 ГПК України, щодо неприпустимості скасування ненормативних правових актів органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади).
Скаржник вважає, що прийняте Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області розпорядження від 26.02.2003 року №126 «Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду», як ненормативний правовий акт місцевого органу виконавчої влади, є актом одноразового застосування, вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у контексті рішення Конституційного Суду України воно не може бути скасоване чи змінене після його виконання.
Скасування оспорюваного розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області призведе до порушення принципу правової визначеності.
На думку скаржника, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, який не відповідає обставинам справи, про те, що спірне нерухоме майно, право власності на яке вирішено оскаржуваним правовим актом, має правовий режим військового майна, у зв'язку із чим безпідставно застосував при вирішенні спору норми статей 2, З, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а також відповідні норми, видані на розвиток цього Закону, «Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282 та «Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919.
Відтак , порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвело до прийняття неправильного рішення.
Також господарським судом Одеської області необґрунтовано відхилено доводи щодо наявності підстав для припинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України, що призвело до перегляду рішення суду у справі № 916/2164/13.
Скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції безпідставно визнано встановленою ту обставину, що спірне нерухоме майно стрілецького стенду, право власності на яке вирішено оскаржуваним правовим актом, входить до відповідного переліку нерухомого майна, визначеного у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» що має значення для справи.
14.02.2017 до суду від Військової прокуратури Південного регіону надійшли заперечення на апеляційні скарги, де прокурор просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Прокурор вважає, що оскарження розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 126 від 26.02.2003 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно майнового комплексу стрілецького стенду є належними та передбаченими законодавством України способами захисту інтересів держави на нерухоме державне майно.
Крім того, спірне майно, відповідно до Наказу начальника Квартирно - експлуатаційного управління Південного оперативного командування № 86 від 12.12.2000 «Про прийняття та облік майна Товариства військових мисливців та рибалок» закріплено за Одеською КЕЧ району, правонаступником якої є Квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеси.
Вказаний наказ є чинним та у судовому порядку не оскаржений.
Також 15.02.2017 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційні скарги в якому позивач просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 року без змін.
На думку позивача на час звернення Військової прокуратури Південного регіону України, позивачами не був пропущений трирічний строк позовної давності від дня, коли стало відомо про оскаржуваний правовий акт та порушення ним інтересів держави.
Крім того, скаржник зазначає, що спірне нерухоме майно має статус державного майна, право загальнодержавної власності на яке було порушено розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 126 від 26.02.2003.
Нерухоме майно стрілецького стенду, як об'єкт цивільних прав, визначено такими індивідуальними ознаками: адресою - Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, вул. Крупської, буд. 2-д; складом (переліком) об'єктів нерухомості - зазначений у відповідному додатку до оскаржуваного правового акту у виді переліку будівель та споруд, їх загальної площі та років побудови.
03.03.2017 до суду від ТОВ «Спортінг» надійшли пояснення до апеляційної скарги.
Так скаржник зазначає про відсутність права державної власності на майно Громадської організації «Військово - мисливське товариство «Південь».
Згідно ст.4 Закону України від 10 вересня 1991 року «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» зазначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, корпоративних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Однак, як зазначає скаржник, Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є правонаступником згідно законодавства України з моменту підписання та затвердження Акту від 03.02.94 року про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (поділу) до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (правонаступнику) та інших документів.
Оскільки до Товариства перейшли всі права та обов'язки Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, то фактично форма власності залишилась тією ж самою, тобто власністю громадської організації. Правонаступництво не відповідає визначенню терміну зміна власника.
Скаржник вважає, що документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що спірне нерухоме майно не є державним та підтверджують набуття права власності Товариством на законних підставах.
07.03.2017 до суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.
Зазначене клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в одному із спірних приміщень.
Отже, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судове рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
07.03.2017 до суду від Кабінету Міністрів України надійшло пояснення на апеляційні скарги зі змісту яких вбачається, що позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
На думку позивача, господарський суд Одеської області дійшов вірного висновку про те, що розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 126 від 26.02.2003 «Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду» порушено майнові права держави.
07.03.2017 до суду від Громадської організації «Військово - мисливське товариство «Південь» надійшли пояснення у справі.
15.03.2017 року до суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача у іншому судовому засіданні.
15.03.2017 до суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові заперечення (відзив) на апеляційні скарги.
28.03.2017 в засіданні суду апеляційної інстанції представником ТОВ “Спортінг” заявлено відвід головуючому судді Будішевській Л.О. та судді Мишкіній М.А.
В обґрунтування відводу зазначено, що судді не можуть брати учать і підлягають відводу, оскільки саме вони виносили ухвалу Одеського апеляційного господарського суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2013р. у справі №916/2165/13. У справі №916/2165/13 предметом спору фактично була та ж сама позовна вимога, яка розглядається у даній справі, а саме скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.02.2003 року №126 “Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду”. При цьому реальним підґрунтям даних правових вимог є позбавлення права власності ТОВ “Спортінг” на стрілецький стенд, яке останнім набуте на законних підставах та перехід оспорюваного майна до держави, яке ніколи у її власності не перебувало. Отже судді Будішевська Л.О. та Мишкіна М.А. фактично були обізнані про обставини справи і так чи інакше це вплинуло на їх об'єктивність по дійсній справі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортінг” про відвід головуючого судді Будішевської Л.О. та судді Мишкіної М.А. у справі №916/2154/16.
У судовому засіданні 28.03.2017 прокурор , представники позивачів, відповідач - Новодолинська сільська рада Овідіопольського району Одеської області та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, а також представник Баланюк Н.П. заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вимоги, викладені в них безпідставними, а рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2016 законним та обґрунтованим.
Представники скаржників в засіданні суду наполягали на задоволенні апеляційних скарг з підстав, викладених у них.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг, заслухавши присутніх учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.02.2003 головою Овідіопольської райдерждміністрації Одеської області було прийнято розпорядження №126 „Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду”, яким визнано право власності за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на будівлі та споруди стрілецького стенду, які перебувають на балансі вказаного товариства і знаходяться в с.Нова Долина Овідіопольського району , згідно переліку, що є додатком до розпорядження , а саме: адмінбудівля загальною площею 329,5 кв.м, (літ. А,а,а-1); вбиральня загальною площею 4,80 кв.м (літ.В); генераторна загальною площею 33,50 кв.м (літ.Г); готель загальною площею 168,60 кв.м (літ.Д); спортзал загальною площею 170,90 кв.м (літ.Е); готель загальною площею 168,60 кв.м (літ.Ж); санвузол загальною площею 3,70 кв.м (літ.З); готель загальною площею 590,60 кв.м (літ. Л,л,л, Щ,щ,щ); будівля охорони загальною площею 13,10 кв.м (літ.О); складське приміщення загальною площею 374,00 кв.м (літ.П); майстерня загальною площею 290,00 кв.м (літ.Р); бойлерна загальною площею 18,20 кв.м (літ. С); побутові приміщення загальною площею 30,00 кв.м (літ.Т.т); спорудження у кількості 21 шт. (літ.1-21).
Пунктом 2 розпорядження Овідіопольське РБТІ зобов'язано підготувати правоустановчі документи на вищевказані будівлі та споруди стрілецького стенду згідно чинного законодавства.
02.04.2003 на підставі вищезазначеного розпорядження виконкомом Новодолинської сільської ради видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України” (№1540-ХІІ від 10.09.1991р.) майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування , розташованих на території України, є державною власністю України.
Згідно з п.п.1,3 постанови Верховної ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.
Будівлі та споруди стрілецького стенду, розташовані в с.Нова Долина Овідіопольського району Одеської області, були побудовані у період з 1970- 1986 р,р., та являлись майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.
Згідно Розподільчого акту від 03.02.1994 це майно, в тому числі і стрілецькі стенди передане у власність Товариства військових мисливців та рибалок України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” , прийнятою на виконання постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покладено на міністерства повноваження органів управління цим майном згідно з додатком. При цьому, міністерства, зазначені у додатку мали прийняти до 15 січня 1995 р. до сфери управління майно згідно з порядком , передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" , з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Зокрема, на Міністерство оборони України покладено управління майном підприємств, організацій та об'єктів Міноборони колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово- мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.
Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України звернулось до Вищого арбітражного суду України з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” в частині покладання на Міністерство оборони України функцій з управління майном підприємств, організацій та майном колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.
Постановою Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000р. у позові відмовлено.
Наказом начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування №86 від 25.12.2000р., на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18, постанови Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000р., розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва ЗС України від 25.10.2000р. №12р, наказу начальника Головного КЕУ Міністерства оборони України від 31.10.2000р. №137 , у зв'язку із проведенням інвентаризації майна товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, яке розташоване на території Південного військового округу, наказано взяти на облік Одеській КЕЧ району , зокрема, стрілецький стенд (7-й км Овідіопольської дороги).
Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003р. у справі №18/235 залишено без змін рішення господарського суду м.Києва від 05.12.2002р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003р., якими зобов'язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово- мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.
У зазначеній постанові Верховного Суду України також встановлено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покладено повноваження органу управління спірним майном.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно ст..2 зазначеного Закону вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Згідно п.3 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1282, військові містечка, інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню. Відповідно до п.4 Порядку передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України щодо об'єктів: військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); та за рішенням Міністерства оборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного (рухоме) майна.. Пунктом 10 Порядку передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Відповідно до ст..6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
За матеріалами справи, будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна -стрілецького стенду військово-мисливського товариства Одеського військового округу Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, розташований в с.Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, є державною власністю, розпорядження якою було здійснено Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області 26.02.2003р. з перевищенням своїх повноважень.
За таких обставин, правильним є також висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 26.02.2003р. №126 „Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду” є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с.Нова Долина, вул. Крупської, 2-д, виданого 02.04.2003 виконкомом Новодолинської сільської ради Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.
Як правильно встановлено господарським судом,
по -перше, зазначене свідоцтво, видане виконкомом Новодолинської сільської ради з посиланням у якості підстави видачі на розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 26.02.2003р. №126 та перелік;
по-друге, зазначене розпорядження було єдиним документом, наданим Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України з метою отримання даного свідоцтва. Архів Новодолинської сільської ради, виконавчого комітету Новодолинської сільської ради, не містить ані заяви, ані матеріалів технічної інвентаризації, ані будь-яких інших документів, які б підтвердили склад нерухомого майна, його технічні характеристики, право власності цієї організації на будівлі та споруди „стрілецького стенду”.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов подано в межах стоку позовної давності.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження у спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався, або міг дізнатися саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
Подаючи заяву про застосування позовної давності в даній справі, представник громадської організації Військово-мисливське товариство «Південь» мотивував її тим, що про наявність спірного розпорядження та Свідоцтва про право власності було відомо прокурору та Міністерству оборони України.
Разом з тим, позов заявлений також в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Доводи прокурора про те, що Кабінет Міністрів України дізнався про порушення своїх прав в 2016 році з листа першого заступника військового прокурора Південного регіону України від 10.03.2016р. №05/3928вих16 підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачами або третіми особами при розгляді справи в суді першої інстанції.
Представником Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» при апеляційному перегляді справи надані додаткові докази, які на його думку, підтверджують обізнаність Кабінету Міністрів України не пізніше 18.01.2006 про те, що спірний майновий комплекс стрілецького стенду належить на праві власності суб'єкту господарювання недержавної форми власності.
Судовою колегією ці докази не приймаються до уваги, оскільки в Паспорті стрілецького стенду зазначено, що цей об'єкт введений в експлуатацію в 2000 році. Спірний же об'єкт, щодо якого поданий позов, існував набагато раніше, про що свідчить розподільчий акт від 03.02.1994.
Судова колегія також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необхідності припинення провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
Судове рішення, на яке посилається скаржник, має інший суб'єктний склад сторін та інший предмет позову, в той час, як для застосування п.2 ч.1 ст.80 ГПК України неохідна наявність трьох ознак: однаковий склад сторін, один і той же предмет спору, одні і ті ж підстави позову.
Безпідставними, на думку судової колегії, є також доводи скаржників про те, що позивачем у даній справі може бути лише Міністерство оборони України, оскільки законні права та інтереси Кабінету Міністрів України в спірних правовідносинах визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» та Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99,101-103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2016 року у справі №916/2154/16 залишити без змін, а апеляційні скарги ТОВ “Спортінг” та Громадської організації „Військово-мисливське товариство „Південь” без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2017.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Мишкіна М.А.
Таран С.В.