36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про відмову в прийнятті позовної заяви
03.04.2017 р. № 917/502/17
Суддя Гетя Н.Г., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м.Київ, 03150
до Приватного підприємства "Консалтингова група "Агро-Експерт", вул.Спаська, 6-А, м.Київ,04070
про визнання звіту про оцінку майна таким, що не відповідає нормам законодавства та таким, що не підлягає використанню
За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту, передбачені статтею 16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З урахуванням цього в п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України формулюється загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також у вказаній статті зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Отже, виходячи із зазначених норм, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.
Разом з тим, оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, а також рецензія на такий звіт не є актами державного чи іншого органу та не можуть бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначені документи не є нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються; не є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки вони не породжують права та обов'язки.
Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121 - 2 ГПК України (п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Таким чином, сторона виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121 - 2 ГПК України, а не в порядку позовного провадження.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити в прийнятті позовної заяви.
Суддя Гетя Н.Г.