04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" березня 2017 р. Справа№ 910/32314/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Семенюк О.С., довіреність №01 від 03.01.2017 року,
від відповідача - Карпухін Я.В., довіреність б/н від 12.01.2016 року,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року
у справі №910/32314/15 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон"
про стягнення 67565,26 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" (надалі також - "Відповідач") про стягнення заборгованості у розмірі 67 565 грн 26 коп.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.03.2016 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 38 612 (тридцять вісім тисяч шістсот дванадцять) грн 98 (дев'яносто вісім) коп., 3% річних у розмірі 907 (дев'ятсот сім) грн 58 (п'ятдесят вісім) коп., інфляційні у розмірі 15 395 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 10 (десять) коп., пеню у розмірі 11 949 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 99 (дев'яносто дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 205 (одна тисяча двісті п'ять) грн 39 (тридцять дев'ять) коп. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/32314/15 від 07.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/32314/15 від 16.03.2016 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України № 910/32314/15 від 02.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/32314/15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року по справі № 910/32314/15 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" 38 612, 98 грн. боргу за комунальні послуги, 11 949, 99 грн. пені, 15 395, 10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 884,21 грн. 3% річних та 1 204, 97 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року по справі № 910/32314/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції було неправильно та неповно з'ясовано обставини справи без всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, на думку апелянта судом першої інстанції не враховані вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції по вказаній справі та у відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України мали бути обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року колегією суддів у складі головуючий суддя ОСОБА_7, судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" прийнято до провадження.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 08.08.2016 року №09-52/6557/16, у зв'язку з звільненням головуючого судді ОСОБА_7 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/32314/15.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2016 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" у справі №910/32314/15 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року у справі №910/32314/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Агрикова О.В., судді Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г.
В судовому засіданні 25.01.2017 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 15.02.2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року у справі №910/32314/15 розгляд справи відкладено на 01.03.2017 року.
У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.
Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Калатай Н.Ф. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року у справі №910/32314/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 30.03.2017 року.
В судове засідання, призначене на 30.03.2017 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Скасувавши рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року у справі №910/32314/15 та скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України у своїй постанові від 02.08.2016 року, зокрема, прийшов до висновку, що судами не з'ясовано період заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги за користування квартирами 51-52 по проспекту Червонозоряний, 6-в в місті Києві (в розрахунку заборгованості зазначено борг станом на 09.2012. - 14 671, 30 грн., без періоду заборгованості, а.с. 16); чи було направлено відповідачу квитанції на оплату за житлово-комунальні послуги за користування вказаними приміщеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" відповідно до рішення правління забудовника ПАТ "ХК "Київміськбуд" №29 від 15.08.2012 є обслуговуючою організацією житлового будинку №6-В по просп. Червонозоряний в м. Києві, який був переданий за актом приймання - передачі житлового комплексу від 01.10.2012 року.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на праві приватної власності належить квартира ¹51-52 у будинку ¹6-В по просп. Червонозоряний в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності №155302 від 28.09.2010 виданим Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрованим 20.12.2010 року у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
01.10.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" було укладено Договір купівлі - продажу природного газу №12/1047-ТЕ-41, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, який використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. (том 1, а.с. 22-24).
01.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" було укладено Договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №10842/4-1-06. (том 1, а.с. 25-26).
Додатковою угодою від 01.11.2012 року до Договору про постачання електричної енергії №71012 від 10.12.1991 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" прийняло на себе усі права та зобов'язання, що визначені договором про постачання електричної енергії №71012 від 10.12.1991 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Київенерго". (том 1, а.с. 27).
Позивач вказує, що Відповідач споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг. Також позивач стверджує, що заборгованість Відповідача за період з 01.10.2012 по 01.10.2015 складає 38 612 грн. 98 коп.
В матеріалах справи наявна претензія №2087 від 08.07.2015 року (том 1, а.с. 15) направлена позивачем відповідачу з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 39 112 грн. 98 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.07.2015 і фіскальним чеком від 15.07.2015, проте залишена Відповідачем без виконання.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Незважаючи на факт відсутності між Позивачем та Відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, на підставі статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.10.2012 року по 01.10.2015 року Відповідач користувався наданими комунальними послугами у приміщення №51-52 за адресою: м. Київ, просп. Червонозоряний, будинок №6-В, проте, відповідно до розрахунку заборгованості, наданому Позивачем, Відповідачем лише частково була здійснена оплата за надані комунальні послуги. (том 1, а.с. 16).
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Також, судами вірно встановлено, що оскільки Позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги Відповідачу незалежно від укладення останнім договору.
Відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", заяви про відмову від користування послугами Відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від Відповідача не надходило, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, згідно виставлених рахунків.
В матеріалах справи наявний договір про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій №51-52 від 01.09.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" та Житловим управлінням "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд". (том 1, а.с. 69-70).
Предметом вищевказаного договору, відповідно до п. 1 є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій у житловому будинку ¹6-В по пр. Червонозоряний, квартири ¹51-52 у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
В подальшому, 11.10.2012 між ДП "ЕКОС" ПАТ ХК "Київміськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" було укладено Договір про заміну кредитора №11/10/1. (том 1, а.с. 89).
Відповідно до п. 1 вищевказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань боржників, а саме одержання від боржників, перелічених у додатку №1 та додатку №2, заборгованості по комунальним послугам та заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкової території.
Згідно з п.3 договору про заміну кредитору первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги на загальну суму, визначену сторонами у додатку №1 та додатку №2.
В матеріалах справи наявний список боржників станом на 01.10.2012 року. (том 1, а.с. 90). Відповідно до переліку вказаного списку вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" становить 14 671 грн. 30 коп.
Враховуючи договір про заміну кредитора, позивач направив на адресу відповідача лист від 13.08.2015 року, в якому проінформував останнього про відступлення права вимоги. (том 1, а.с. 96). Докази направлення вказаного листа також наявні у матеріалах справи. (том 1, а.с. 97).
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що борг у розмірі 14 671, 30 грн., який позивач просить стягнути з відповідача, що начебто виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 51-52 від 01.09.2012 року відповідач має сплатити новому кредитору виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
• назву документа (форми);
• дату і місце складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на час розгляду справи Позивачем до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів прав нового кредитора (Позивача) у зобов'язанні з відповідними додатковими договорами, що унеможливлює задоволення позовних вимог в частині.
З огляду на викладене та враховуючи, що розмір заборгованості, право вимоги на яку Житловим управлінням "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" було відступлено позивачу, матеріалами справи не підтверджується, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14 671, 30 грн.
Щодо переривання строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ №10) за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013)
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушених прав позивача в частині стягнення заборгованості, яка була відступлена Житловим управлінням "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" колегія суддів відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності в частині вимог про стягнення 14 671,30 грн. боргу.
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем враховані здійснені оплати відповідачем за спожиті комунальні послуги: 25.03.2013 в сумі 676,03 грн. за травень 2012 року; 05.04.2013 в сумі 1 352,06 грн. за червень, липень 2012 року; 16.05.2013 в сумі 1 352,06 грн. за серпень, вересень 2012 року; 06.06.2013 в сумі 1 352,06 грн. за жовтень, листопад 2012 року; 01.07.2013 в сумі 1 352,06 грн. за грудень 2012 року, січень 2013 року; 15.07.2013 в сумі 1 352,06 грн. за лютий, березень 2013 року; 15.08.2013 в сумі 1 352,06 грн. за квітень, травень 2013 року; 16.09.2013 в сумі 1 352,06 грн. за червень, липень 2013 року; 01.11.2013 в сумі 1 352,06 грн. за серпень, вересень 2013 року. Докази здійснення вказаних оплат містяться в матеріалах справи. (том 1, а.с. 148-149).
Щодо тверджень апелянта, що останній в період з 01.01.2014 року по 31.01.2015 року не перебував в будь-яких відносинах з позивачем колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі. А відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження відмови від отримання житлово-комунальних послуг у період з 01.01.2014 року по 31.01.2015 року.
Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, в тому числі відповідачу, незалежно від укладення з останнім договору.
Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний договір №3315 від 01.10.2012 року про надання послуг, укладений між КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (виконавець) та ТОВ «Перший український експертний центр». (замовник) (том 1, а.с. 174-175).
Відповідно до 1.1. договору №3315 замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по: розподільчий рахунок виконавця №2603000018106 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код 04013755 за надані замовником та підприємствами-виробниками житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 3.2. договору №3315 зарахування коштів на поточні рахунки замовника та підприємств-виробників комунальних послуг здійснюється на наступний робочий день після розщеплення коштів отриманих від квартиронаймачів та власників житла за житлово-комунальні послуги на розподільчий рахунок виконавця.
Тобто, твердження апелянта, що останній сплачував за комунальні послуги у період з 05.2012 рік по 09.2013 рік саме ЖУ "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" колегією суддів відхиляються, оскільки наявні в матеріалах справи платіжні доручення (том 1, а.с. 147-149) містять саме ті реквізити, які вказані у договорі №3315 від 01.10.2012 року, тобто всі платежі, які поступали на рахунки КА «ГІОЦ» з призначенням платежу на оплату за послуги утримання будинків та прибудинкової території ЖУ "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" перераховувались позивачу, тобто надавачу послуг.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 23 941, 68 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2015 по 30.09.2015 у розмірі 912 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 16 090 грн. 13 коп., а також пені у розмірі 11 949 грн. 99 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як роз'яснено в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).
Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі № 3-6гс13.
Оскільки згідно з п. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг віднесено і комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), то у випадку несплати їх вартості до особи підлягає застосуванню визначена Законом пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 23 941, 68 грн., колегія суддів, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшла висновку про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 10 023, 43 грн., 3% річних в розмірі 561, 22 грн. та пені у розмірі 7 363, 37 грн.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всі інші заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/32314/15 скасувати та прийняти нове рішення яким:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" (04050, м. Київ, вул. М.Кравченка, 17, кв. 73, код ЄДРПОУ 34618954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 15, код ЄДРПОУ 36844047) 23 941 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. боргу за комунальні послуги, 7 363 (сім тисяч триста шістдесят три) грн. 37 (тридцять сім) коп. пені, 10 023 (десять тисяч двадцять три) грн. 43 (сорок три) коп. збитків від зміни індексу інфляції, 561 (п'ятсот шістдесят одну) грн. 22 (двадцять дві) коп. 3 % річних та судові витрати за подання позовної заяви 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 70 (сімдесят) коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 15, код ЄДРПОУ 36844047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Еталон" (04050, м. Київ, вул. М.Кравченка, 17, кв. 73, код ЄДРПОУ 34618954) судові витрати за подання апеляційної скарги 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 90 (дев'яносто) коп.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Справу №910/32314/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко