донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.03.2017 року справа №908/2644/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились; не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від06.12.2016 року
у справі№ 908/2644/16 (суддя Мірошниченко М.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ
до відповідача проПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя відшкодування шкоди
У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", м. Київ (далі за текстом - ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя (далі за текстом - ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", Відповідач) з вимогою про відшкодування шкоди в сумі 14897,00 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року позов ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 14897,00 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1378,00 грн. - суму судового збору.
Відповідач - ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" не погодився із рішенням господарського суду першої інстанції звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. №5122 від 19.12.2016р.), в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2644/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" повністю.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції не дослідив, що п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами оцінки проведеної аварійним комісаром, експертом або суб'єктом оціночної діяльності.
Тобто, на переконання апелянта СТО не може визначати оцінену шкоду у встановленому вказаним Законом порядку, оскільки відповідно до п. 1.3 розділу І ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не є суб'єктом оціночної діяльності. У відповідь на заяву позивача про відшкодування шкоди ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" була надана відповідь про необхідність надання розрахунку матеріальної шкоди виконаного у вищезазначеному, встановленому Законом, порядку. Відповіді від позивача не отримано. До надання вищевказаного розрахунку розгляд вимоги було призупинено, тобто, ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" не відмовлялось від вимог ПрАТ "Страхова компанія "Провідна".
Крім того апелянт вказує на те, що згідно ОСОБА_5 огляду транспортного засобу "MITSUBISHI" д/н НОМЕР_1 від 07.07.2014 року пошкодження зазнала задня частина автомобіля, а відповідно до картки обліку ДТП з Інформаційно-пошукової системи обліку та аналізу ДТП ДАІ МВС та МТСБУ №8780873 такі самі механічні пошкодження задній центральній частині були у ДТП з транспортним засобом "MITSUBISHI" д/н НОМЕР_1 04.03.2011 року, тому при розрахунку страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу та розрахунок відновлюваного ремонту автомобіля має бути розраховано із врахуванням, що даний автомобіль раніш було пошкоджено внаслідок ДТП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2016 року сформовано колегію суддів для розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" та визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_6, ОСОБА_2
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.01.2017 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.02.2017 року о 12 год. 30 хв.
14.02.0217 року через канцелярію суду від ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2644/16 залишити без змін.
21.02.2017 року через канцелярію суду від ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач просив долучити до матеріалів справи висновок про вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.03.2017 року о 14 год. 00 хв.
На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №414 від 20.03.2017 року, у зв'язку з находженням судді-члена колегії ОСОБА_6 у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2644/16.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017 року для розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" визначено колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.03.2017 року о 15 год. 10 хв.
29.03.2017 року представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Із матеріалів справи встановлено, що 26.12.2013 року між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" (далі за текстом - Страховик) та ОСОБА_7 (далі за текстом - Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування №06/0665066/0816/13, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб MITSUBISHI Galant р/н НОМЕР_1 (2009 року випуску, № кузова 4MBSRDM1A9E706824).
07.07.2014 року в місті Запоріжжя по вул. Набережна трапилася ДТП за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8
Відповідно до Довідки №9408923 про дорожньо-транспортну пригоду, яка складена 07.07.2014 року Відділом ДАІ Орджонікідзевського РВ м. Запоріжжя вбачається, що внаслідок ДТП, яка сталася 07.07.2014 року в місті Запоріжжя по вул. Набережна, транспортний засіб MITSUBISHI Galant р/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження: задня центральна частина (задній бампер, вихлопна труба, правий фонар, кришка багажника).
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 05.08.2014 року у справі №3/328/732/2014 громадянина ОСОБА_8 було визнано винним у скоєнні правопорушення, що передбачено ст. 124 КУпАП України.
07.07.2014 року ОСОБА_7 звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
07.07.2014 року та 08.07.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" проведено огляд автомобіля НОМЕР_2, про що складено ОСОБА_5 огляду транспортного засобу, в яких зафіксовано пошкодження застрахованого автомобіля.
ОСОБА_5 №36-54-П-51660 здачі-приймання виконаних робіт від 11.08.2014 року, по ремонту автомобіля НОМЕР_2, загальна вартість робіт з матеріалами складає суму 15897,00 грн.
12.08.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" було складено Страховий акт №2300051660, який передбачав страхове відшкодування ОСОБА_7 у розмірі 15897,00 грн.
Відповідно до платіжного дорученням №0038741 від 28.08.2014 року, страхове відшкодування в загальному розмірі 15897,00 грн. було виплачено ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" ОСОБА_7 у повному обсязі.
З матеріалів справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8, як власника транспортного засобу автомобіля, яким він керував в момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" за полісом АС/9923206, згідно з яким на 07.07.2014 року поліс є дійсним. Ліміт за шкоду майну 50000,00 грн., франшиза 1000,00 грн.
З цих підстав, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" направила на адресу ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу (вих.№03-17/12746 від 04.09.2014р.) з пропозицією відшкодувати ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" суму 15897,00 грн.
Не погодившись із залишенням без задоволення заяви (вих.№03-17/12746 від 04.09.2014р.) та несплатою відповідачем страхового відшкодування, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" в звернулось до місцевого господарського суду із позовом до відповідача про стягнення 14897,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Колегія Донецького апеляційного господарського суду при розгляді позовних вимог у відповідності до положень ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.
При цьому страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про страхування", є видом обовязкового страхування.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Матеріалами справи, а саме Полісом серія АС №9923206 підтверджено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ".
Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За змістом ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
ОСОБА_5 з ч. 4, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
ОСОБА_5 зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Виходячи з приписів вищевказаний статей Цивільного кодексу України слідує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 року "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Наявність страхового акту №2300051660 від 12.08.2014 року, платіжного доручення №0038741 від 28.08.2014 року на суму 15897,00 грн. (- 1000,00 грн. франшиза), акту здачі-приймання виконаних робіт від 11.08.2014 року №36-54-П-51660, складеного ФОП ОСОБА_4, є доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 14897,00 грн., які виникли внаслідок ДТП, що трапилось 07.07.2014 року.
Таким чином, надані ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" документальні докази є належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України, та такими, що підтверджують розмір шкоди в розмірі 14897,00 грн., що підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" про необхідність зменшення суми відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Проте здійснення ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" виплати страхового відшкодування на користь страхувальника у сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №06/0665066/0816/13 від 26.12.2013 року, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас зі змісту п. 13 договору №06/0665066/0816/13 від 26.12.2013 року добровільного страхування наземного транспорту вбачається узгодження страховиком та страхувальником умов про визначення страхового відшкодування без врахування амортизаційного зносу та його виплата останньому внаслідок події ДТП без врахування такого коефіцієнту, що не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Щодо посилань скаржника на норми "ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до "ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного тайна України від 24.11.2003 року за №142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
ОСОБА_5 з п. 7.38 вказаної ОСОБА_4, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
В розумінні зазначеної ОСОБА_4 автомобілі марки "MITSUBISHI" підпадають під визначення "інших легкових КТЗ", а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.
Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем НОМЕР_4, 2009 року випуску, ДТП сталася у 2014 році, тобто його строк експлуатації на момент скоєння ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу дорівнює нулю.
Крім того, слід зазначити, що ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" вказує на необхідність розрахунку страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу, оскільки застрахований транспортний засіб був учасником ДТП до останнього страхового випадку в 2011 році. Цей довід судовою колегією до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано доказів наявності на застрахованому транспортному засобі слідів відновлюваного ремонту або пошкоджень у вигляді деформації (в матеріалах справи вони відсутні), з урахуванням того, що саме дані ознаки є підставою для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу відповідно до п. 7.39 ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду Держмайна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.
Доказами, якими відповідач підтверджує свою позицію стосовно нарахування коефіцієнту зносу є довідки ВДАІ Шевченківського РВ м. Запоріжжя, в якій зазначено, що пошкоджений транспортний засіб був учасником ДТП раніше. Проте, дана довідка не містять інформації про те, які пошкодження були завдані транспортному засобу та чи піддавався транспортний засіб ремонту. Таким чином, вказана довідка не є належним доказом по справі.
Крім того, апелянтом - ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" надано висновок фахівця по врегулюванню збиків про вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, яка дорівнює 11303,84 грн. - 1000,00 грн. = 10303,84 грн. (де 1000,00 грн. - франшиза по полісу АС/9923206). Проте, вказаний доказ не може бути прийнятий колегією суддів, оскільки:
- по-перше, вказаний висновок наданий відповідчем, в той час коли ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року було зобов'язано його надати позивача;
- по-друге, визначення матеріального збитку чи вартості відновлювального ремонту КТЗ в даному випадку, відповідно до "ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", повинно відбуватись із особистим оглядом фахівцем пошкодженого транспотного засобу. Наявні в матеріалах справи документи, які були складені саме під час огляду пошкодженого транспортного засобу, а саме: акт огляду транспортного засобу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", акт прийому-передачі виконаних робіт ФОП ОСОБА_4, не містять розрахунку суми матеріального збитку з визначенням вартості ремонту із врахуванням коефіцієнту зносу. При цьому, обставини та матеріали справи свідчать, що розмір матеріального збитку при складанні документів був вирахуваний без коефіцієнту фізичного зносу та розрахунку відновлювального ремонту. Тобто, коефіцієн фізичногог зносу та його розрахунок не визначений жодним документом, без яких ні суд, ні ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" на сьогоднішній момент не може визначити, оскільки автомобіль вже відремонтований та дослідити пошкоджені в 2014 році складові частини не видається за можливе. Водночас, висновок фахівця ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" фіксує можливу, а не фактичну суму відшкодування, в той час коли реальним же підтвердженням її розміру є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, в розмірі якого до страховика перейшло право вимоги відшкодування своїх фактичних витрат до особи, відповідальної за завдання збитків;
- по-третє, відповідач - ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" не обґрунтував неможливість подання даного доказу до суду першої інстанції, що в силу приписів ст. 101 ГПК України в процесі апеляційного перегляду справи виключає можливість його прийняття. Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги за необґрунтованістю.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2644/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2644/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2644/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: О.Л. Агапов
ОСОБА_3