79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" березня 2017 р. Справа № 914/2082/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.В. Зварич
Я.О. Юрченка
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність №371 від 21.02.2017);
відповідача: Семиренка П.Я. (довіреність б/н від 04.01.2017),
розглянувши апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер", б/н від 27.02.2017 (вх.№ 01-05/1045/17 від 07.03.2017)
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2017
у справі № 914/2082/16
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ
до відповідача: Приватної агрофірми "Дністер", с. Верин Миколаївського району Львівської області
про: стягнення 300 000,00грн
У серпні 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАФ «Дністер» про стягнення 300 000,00грн неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, нарахованої за період з 01 травня 2015року по 31липня 2016 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012 позивач передав відповідачу бульдозер марки Fiat-Allis HD -31, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до п.5.1 договору орендна плата за користування майном становить 80 000,00грн в місяць без урахування ПДВ. Позивач вказує, що за період користування майном з серпня 2012 року по грудень 2012 орендар повинен був сплатити 400 000,00грн орендної плати, однак сплатив частково в сумі 133 800,00, заборгованість становила 266 200,00грн.
Зважаючи на матеріальний стан відповідача, сторони зменшили розмір орендної плати та уклали договір оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013, яким встановили орендну плату у розмірі 10 000,00грн за місяць без ПДВ та додатково 200,00грн в місяць без ПДВ за одну мотогодину. Проте, відповідач орендної плати не сплатив, його заборгованість за договором №14-01/13 від 14.01.2013 становила 268 800,00грн, з яких 218 800,00грн заборгованість відповідно до актів надання послуг станом на вересень 2013 року та 50 000,00 грн заборгованість по фіксованій орендній платі, нарахованій за період вересня 2013 року по січень 2014 року.
У зв'язку із несплатою ПАФ «Дністер» заборгованості за договорами оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012 та №14-01/13 від 14.01.2013 ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 535 000,00грн заборгованості. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2014 у справі №914/378/14 позов задоволено у повному обсязі. Назване судове рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015.
Позивач вказує, що незважаючи на рішення суду у справі №914/378/14, відповідач продовжував прострочувати виконання своїх грошових зобов'язань, тому позивач звернувся до суду з новим позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №08-08/12 від 08.08.2012 в сумі 214 870,66грн ( 118 725,20грн інфляційні втрати, 17 941,14грн - 3% річних, 78 204,32 грн пеня) та заборгованості за договором №14-01/13 від 14.01.2013 в сумі 455 351,88грн ( 118 540,80 грн інфляційні втрати, 12 747,68грн - 3% річних, 64 063,40грн пеня, 260 000,00грн неустойка за неповернення орендованого майна). Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2016 у справі №914/1488/15 позов задоволено частково, присуджено до стягнення 118 725,20грн інфляційних втрат та 17 941,14грн - 3% річних за договором №08-08/12 від 08.08.2012 та 112 069,60 грн інфляційних втрат, 11 753,78грн - 3% річних та 260 000,00грн неустойки за неповернення орендованого майна за договором №14-01/13 від 14.01.2013, а також 10 409,79грн судового збору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зазначене рішення від 12.02.2016 у справі №914/1488/15 залишено без змін. При цьому позивач зазначає, що при розгляді судом спору у справі №914/1488/15 відповідач посилався на акт приймання-передачі( повернення) майна від 12.09.2013, як доказ того, що ПАФ «Дністер» ще 12.09.2013 повернула позивачу орендований бульдозер, проти підписання якого позивач категорично заперечував. Апеляційним судом була призначена судова почеркознавча експертиза, згідно з висновком № 2345 якої підпис в акті від 12.09.2013 у графі «Орендодавець: ОСОБА_4» виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Відтак позивач вказує, що акт від 12.09.2013 є підробленим, а майно до цього часу не повернене. Враховуючи те, що рішенням суду від 12.02.2016 з відповідача вже стягнено неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року, позивач просить на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України стягнути неустойку в сумі 300 000,00грн за період з 01.05.2015 по 31.07.2016.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 у справі № 914/2082/16 (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 300 000,00грн, 4 500,00 судового збору та 3 303,00 грн витрат за проведення експертизи.
Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 526, 756,785 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 42 ГПК України. При задоволенні позову суд виходив з правомірності та обгрунтованості позову. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач заперечував проти позову, посилаючись на відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки сторонами було укладено угоду від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013, якою звільнено відповідача від сплати орендної плати. Позивач заперечував підписання ним такої угоди, у зв'язку з чим ухвалою від 15.12.2016 суд призначив судову почеркознавчу експертизу, результати якої оформлені висновком №6268 від 31.01.2017 криміналістичної експертизи, відповідно до якого вирішити питання суду щодо виконавця підпису від імені ОСОБА_4, розташованого в графі «Орендодавець» перед записом «ОСОБА_4.» в угоді про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013, укладеної 02.09.2014, не являється можливим у зв'язку з встановленням факту його технічної підробки. Відтак суд відхилив доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки відповідно до п.8.1 договору оренди та ст. 785 ЦК України після закінчення строку договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендоване майно.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на угоду від 02.09.2013 про доповнення умов договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013 (додаток №2), якою з 02.09.2013 відповідача звільнено від сплати орендної плати, відтак стверджує, що орендна плата з 02.09.2013 становила 0 грн, тому вважає нарахування неустойки за неповернення орендованого майна за період з травня 2015року по липень 2016 в сумі в сумі 300 000грн безпідставним.
При цьому вказує, що при розгляді Господарським судом Львівської області справи №914/1488/15 відповідач з об'єктивних причин не подав суду угоду від 02.09.2013 про доповнення умов договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013 (додаток №2), оскільки один з представників ПАФ «Дністер» адвокат Котягін А.С. передав договір оренди №14-01/13 від 14.01.2013 , а також Додаток №1 та Додаток №2 до договору оренди слідчому Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУНП капітану Охабській І.Я. за її проханням для забезпечення повноти розгляду кримінального провадження №1201414025001423. Тому про факт існування зазначеного додатку №2 від 02.09.2013 та про факт його передачі правоохоронним органам інші представники ПАФ «Дністер» повідомлені не були, тому не мали можливості з ним ознайомитись та використати як належний доказ під час розгляду справи №914/1488/15.
Крім того, апелянт вважає, що висновок №6268 від 31.01.2017 криміналістичної експертизи, яким встановлено факт технічної підробки підпису ОСОБА_4, не може бути прийнятий судом в якості належного і допустимого доказу у даній справі з тих підстав, що в описовій та резолютивній частині висновку судовий експерт зазначив, що об'єктом проведення експертизи був додаток №2 до договору оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013 - угода про доповнення умов договору оренди від 02.09.2014, водночас, такий документ в матеріалах справи відсутній, натомість наявний додаток №2 до договору оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013 - угода про доповнення умов договору оренди, яка датована 02.09.2013. Також стверджує, що судовим експертом не надано відповіді на питання суду, викладене в ухвалі від 15.12.2016, про належність здійсненого від імені позивача підпису на додатку №2 позивачу чи іншій особі, натомість зазначено про неможливість вирішення цього питання. Скаржник вказує, що його зауваження до висновку криміналістичної експертизи він повідомив суду, однак такі залишені судом поза увагою.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказує на те, під час розгляду судами справ №914/378/14 та №914/1488/15 відповідач не надавав суду угоди від 02.09.2013 та навіть не покликався на її існування. Вказана угода від 02.09.2013 раптово появилась у відповідача аж у вересні 2016 року під час розгляду даної справи. Зазначає, що ПАФ «Дністер» уже здійснювала підробку документів у інших справах за участю позивача, зокрема, було підроблено акт приймання-передачі (повернення) майна від 12.09.2013( Додаток №1), що підтверджується висновком судової експертизи №2345 від 16.06.2016. Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що вказаний акт приймання-передачі (повернення) майна визначений як додаток №1 і датований 12.09.2013, водночас угода про доповнення умов договору оренди визначена як додаток №2 та датована 02.09.2013, таким чином, виходить, що додаток №2 був підписаний раніше, ніж додаток №1. Вказує, що підроблена угода від 02.09.2013 не має значення у даній справі і з інших підстав. Позивач посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2014 у справі №914/378/14, яке набрало законної сили і є обов'язковим в силу вимог ч.3 ст.35 ГПК України, яким встановлено наявність у ПАФ «Дністер» обов'язку сплачувати орендну плату до моменту припинення дії договору оренди, в тому числі після 02.09.2013, а також розмір цієї орендної плати. Щодо помилково вказаної у висновку експерта дати укладення угоди про доповнення умов договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013 - « 02.09.2014», замість « 02.09.2013», позивач вказує, що така помилка є технічно опискою та не впливає на вирішення спору по суті.
28.03.2017 скаржник подав клопотання про призначення повторної комісійної почеркознавчої експертизи (б/н від 27.03.2017, вх.№ 01-05/1484/17 від 28.03.2017), в якому просить призначити повторну почеркознавчу експертизу у даній справі та поставити на вирішення судовими експертами наступне питання:
- Чи виконаний підпис, розташований у графі «орендодавець» угоди про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013, укладеної 02.09.2013, саме ФОП ОСОБА_4 чи іншою особою ?
Клопотання скаржника обґрунтоване тим, що в описовій та резолютивній частині висновку №6268 від 31.01.2017 криміналістичної експертизи, яким встановлено факт технічної підробки підпису ОСОБА_4, судовий експерт зазначив, що об'єктом проведення експертизи є додаток №2 до договору оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013 - угода про доповнення умов договору оренди від 02.09.2014, водночас, такий документ в матеріалах справи відсутній, натомість наявний додаток №2 до договору оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013 - угода про доповнення умов договору оренди датована 02.09.2013. Апелянт вказує, що експерту було чітко поставлене питання про належність здійсненого від імені позивача підпису на додатку №2 позивачу чи іншій особі, на яке судовий експерт не надав відповіді, вказавши про неможливість вирішення поставленого судом питання. Скаржник вважає сумнівним наданий експертом висновок також з тих підстав, що проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, договір №0106-013 про надання інформаційно-консультаційних послуг, акт надання послуг №1 від 30.08.2013, акти приймання-передачі послуг по договору №02013-01 від 02.07.2013, за період серпня 2013 року по січень 2014, які містять підписи позивача, навіть шляхом візуального огляду можна виявити відмінності між виконаними від імені ФОП ОСОБА_4 підписами на таких документах. Вказує, що в дослідженому висновку судовий експерт не зазначив, яким чином здійснена технічна підробка підпису, та який спосіб технічної підробки був вибраний виконавцем при відтворенні підпису від імені позивача на додатку №2 до договору оренди, який датований 02.09.2013.
В судовому засіданні 28.03.2017 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та клопотання про призначення повторної комісійної почеркознавчої експертизи у даній справі, надав усні пояснення, просив рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 у справі № 914/2082/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та заперечив проти клопотання скаржника про призначення повторної комісійної почеркознавчої експертизи, надав усні пояснення, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши клопотання скаржника про призначення у даній справі повторної комісійної почеркознавчої експертизи, апеляційний суд встановив, що сторони не укладали та не подавали суду угоди від 02.09.2014 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додатку №2), що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні. В матеріалах даної справи, які суд першої інстанції надсилав Львівському НДІСЕ для проведення експертизи згідно з ухвалою від 15.12.2016, угода від 02.09.2014 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додаток №2) відсутня. Натомість в матеріалах справи міститься оригінал угоди від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додаток №2) ( а.с. 75). Відтак апеляційний суд вважає, що у висновку №6268 від 31.01.2017 криміналістичної експертизи допущена описка - замість дати укладення угоди « 02.09.2013» помилково вказана дата « 02.09.2014», яка не впливає на суть самого експертного висновку. Представник відповідача погодився з тим, що у висновку експертизи допущена описка. Таким чином, суд дійшов висновку про відхилення клопотання скаржника про призначення повторної судової експертизи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 08.08.2012 ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ПАФ «Дністер» (орендар) уклали договір оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012, відповідно до п. 1 орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_2, державний номерний знак -НОМЕР_1, загальною вартістю 800 000,00грн.
Термін оренди встановлений з дати підписання акту приймання-передачі і до 08.08.2015 (п. 4.1).
Згідно з п. 5.1 договору орендна плата за користування майном становить 80 000,00 грн в місяць без урахування ПДВ.
Відповідно до акту приймання передачі майна від 08.08.2012 (додаток № 1 до вказаного договору оренди) орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_2, державний номерний знак -НОМЕР_1.
14.01.2013 сторони уклали договір оренди спецтехніки №14-01/13, відповідно до п. 1 орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_2, державний номерний знак -НОМЕР_1, загальною вартістю 800 000,00грн.
Термін оренди встановлений з дати підписання акту приймання-передачі і до 14.01.2015 (п. 4.1).
Згідно з п. 5.1 договору орендна плата за користування майном становить 10 000,00 грн в місяць без урахування ПДВ та 200,00 в місяць без ПДВ за одну мотогодину.
Відповідно до п.8.1 договору майно повинно бути повернено орендодавцю по закінченню терміну оренди (згідно з п. 4 договору) у справному стані з урахуванням зносу, що виник у період його експлуатації.
По акту приймання передачі майна від 14.01.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_2, державний номерний знак -НОМЕР_1.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2014 у справі №914/378/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до ПАФ «Дністер» задоволено, присуджено до стягнення з ПАФ "Дністер" на користь ОСОБА_4 535 000,00 грн заборгованості та 10 700,00 грн судового збору.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суд стягнув з відповідача заборгованість з орендної плати за договорами оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012 та №14-01/13 від 14.01.2013, яка нарахована по січень 2014 року включно.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2016 у справі №914/1488/15, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з ПАФ "Дністер" на користь ФОП ОСОБА_4 118 725,20грн інфляційних втрат та 17 941,14грн - 3% річних за договором оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012 та 112 069,60 грн інфляційних втрат, 11 753,78грн - 3% річних та 260 000,00грн неустойки за неповернення орендованого майна за договором оренди спецтехніки №14-01/13 від 14.01.2013, а також 10 409,79грн судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зазначене рішення від 12.02.2016 у справі №914/1488/15 залишено без змін.
При вирішенні спору у справі №914/1488/15 суд встановив, зокрема, що ПАФ «Дністер» не вносила орендної плати за договором оренди №14-01/13 від 14.01.2013 протягом періоду, який перевищував три місяці, у зв'язку із чим 04.03.2014 ФОП ОСОБА_4 надіслав ПАФ «Дністер» заяву про відмову від договору оренди та просив повернути орендоване майно, яка отримана останнім 08.03.2014. Однак, орендоване майно позивачу не повернено. На підставі ст. 782 та ст. 785 ЦК України у зв'язку з припиненням договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013 суд задоволив позовні вимоги та стягнув неустойку за прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна в сумі 260 000,00грн, яка нарахована за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року.
Предметом даного спору є стягнення неустойки за неповернення орендованого майна в сумі 300 000,00грн, яка нарахована у розмірі подвійної орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2016 року( 10 000,00грн х 2 = 20 000,00грн х 15 місяців = 300 000,00грн).
Посилаючись на угоду від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додаток №2), відповідач стверджував, що він звільнений від сплати орендної плати.
Згідно з п.1 угоди від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додаток №2) скасовується на невизначений термін пункт 5.1 договору №14-01/13 від 14.01.2013, який автоматично поновлюється з моменту використання майна (а.с. 75).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 у даній справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІСЕ, на вирішення експерту поставлено питання: « Чи виконаний підпис, розташований у графі «орендодавець» угоди про доповнення умов договору №14-01/13 від 14 січня 2013 року, укладеної 02 вересня 2013 року, самим фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4, чи іншою особою?». Провадження у справі зупинено.
03.02.2017 на адресу місцевого суду надійшов висновок №6268 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами господарської справи №914/2082/16, складений 31.01.2017 (а.с. 142-143), згідно з яким судовий експерт в дослідницькій частині встановив, зокрема, наявність ознак в досліджуваному підписі порушення координації рухів 1 групи, уповільнення темпів руху, що свідчить про вплив на виконавця збиваючих факторів, імовірніше за все штучного харакрету( властивих, зокрема, підписам, виконаним з наслідуванням, а також з використанням різних технічних прийомів); на досліджуваному документі в місці розташування підпису від імені ОСОБА_4, розташованого в графі «орендодавець» перед записом «ОСОБА_4.», виявлені вдавлені штрихи, які не утворюють цілісної транскрипції підпису та унеможливлюють встановлення порядку послідовності їх нанесення на документ, що свідчить про наявність технічної підробки при виконанні досліджуваного підпису.
Відтак судовий експерт надав висновок, що вирішити питання ухвали суду щодо виконавця підпису від імені ОСОБА_4, розташованого в графі «орендодавець» перед записом «ОСОБА_4.» в угоді про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013, укладеної 02.09.2014, не являється можливим в зв'язку із встановленням факту його технічної підробки.
Дослідивши обставини справи, доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скаргам не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Рішенням Господарського суду від 12.02.2016 у справі №914/1488/15, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач відмовився від договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013, оскільки відповідач не сплачував орендної плати протягом періоду, який перевищував три місяці, що договір оренди є припиненим. Також встановлено, що відповідач не повернув орендованого майна, у зв'язку з чим суд стягнув 260 000,00грн неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, яка нарахована за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року. При цьому суд відхилив посилання відповідача на акт приймання-передачі (повернення) майна від 12.09.2013 (Додаток №1 до договору оренди №14-01/13 від 14.01.2013) як на доказ повернення орендованого майна, оскільки цей факт відповідачем не доведений. Так, згідно з висновком криміналістичної експертизи №2345 від 16.06.2016, призначеної апеляційним судом, підпис на акті виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.
Названі обставини в силу ч.3 ст. 35 ГПК України не потребують повторного доказування.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, незважаючи на рішення суду у справі№914/1488/15, відповідач не повернув орендованого майна, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення неустойку в сумі 300 000,00грн, яка нарахована у розмірі подвійної орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2016 року( 10 000,00грн х 2 = 20 000,00грн х 15 місяців = 300 000,00грн), тобто за період, який не охоплюється рішенням суду у справі№914/1488/15.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність і обгрунтованість позову, оскільки відповідач не повернув орендованого майна.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату, починаючи з 02.09.2013, у зв'язку з укладенням сторонами угоди від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 ( Додатку №2), оскільки предметом даного спору не є стягнення орендної плати, а є стягнення неустойки за неповернення майна. Угодою від 02.09.2013, на яку посилається відповідач, його не звільнено від обов'язку, встановленого законом(ч.1 ст. 785 ЦК України) та договором( п.8.2), повернути об'єкт оренди після припинення договору оренди. Стверджуючи про неможливість надання суду при вирішенні спорів у справах №914/378/14 та №914/1488/15 угоди від 02.09 2013( Додатку№2), відповідач вказував на те, що ця угода була передана одним з його представників адвокатом Котягіним А.С. правоохоронним органам. Однак, згідно з листом про долучення до матеріалів кримінального провадження угоди від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 ( Додатку №2), за підписом адвоката Котягіна А.С., адресованим слідчому, цей лист датований 08.02.2016 (а.с.85), в той час як у справі №914/378/14 судом було прийняте рішення про стягнення заборгованості з орендної плати 22.10.2014, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 25.03.2015. Тобто, на час розгляду судом справи №914/378/14 угода не була передана правоохоронним органам, при цьому угода не була надана ні суду першої, ні апеляційної інстанцій, що свідчить про необгрунтованість доводів відповідача. Слід зазначити, що суду не подано доказів фактичного надання чи надсилання названої угоди до слідчих органів. Крім того, висновком №6268 судової криміналістичної експертизи, складеному 31.01.2017, встановлено факт технічної підробки підпису позивача на угоді від 02.09.2013 ( Додатку №2).Допущена описка у висновку експертизи щодо дати укладення цієї угоди не впливає на саму суть висновку.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 у справі №914/2082/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 03.04.2017
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко