36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.03.2017 р. Справа №917/232/17
за позовом Приватного акціонерного товариства “Росава”, вул. Леваневського, 91, м. Біла Церква, Київська область, 09108
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький шкірзавод”, вул. Леонова, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 3 299 765,84 грн.,
Суддя Мацко О.С.
Представники в судовому засіданні 16.03.2017 року:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14/29 від 14.03.2017 року
від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 03.01.2017 року
ОСОБА_3, довіреність від 01.02.2017 року
Представники в судовому засіданні 30.03.2017 року:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14/29 від 14.03.2017 року
від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 03.01.2017 року
ОСОБА_3, довіреність від 01.02.2017 року
У судовому засіданні 16.03.2017 року на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 30.03.2017 року з метою надання сторонам можливості надати додаткові документальні докази, про що відображено в протоколі судового засідання від 16.03.2017 року, представники сторін про дату та час наступного судового засідання повідомлялися під розписку (у матер. справи).
30.03.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства “Росава» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький шкірзавод” про стягнення 3 299 765,84 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу векселів № Б-491/1 від 26.12.2008 року, з яких: 3 206 300,00 грн. основного боргу та 93 465,84 грн. пені за порушення зобов'язань з оплати векселів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 135 від 10.03.2017 року (а.с. 61-62) позов не визнає, посилаючись на те, що між сторонами укладена додаткова угода № 1 від 15.12.2016 року, якою погоджений строк оплати договірної вартості векселів не пізніше 31.12.2019 року, а тому право позивача на отримання оплати за векселі наразі не є порушеним.
30.03.2017 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх№4324), яка залучена до матеріалів даної справи.
Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог, відтак предметом даного судового розгляду є стягнення 93 465,84 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Позивач звернувся до суду із заявою про припинення провадження в цій справі у зв'язку з відсутністю предмету спору - порушення ТОВ «Кременчуцький шкірзавод» зобов'язання за договором купівлі-продажу векселів № 491/1 від 26.12.2008 року в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (вх.№4284 від 30.03.2017 року).
Згідно п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.,
Оскільки позивачем невірно визначений предмет спору та з огляду на наведене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про припинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
26 грудня 2008 р. між позивачем (продавцем), представленим Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі договору доручення на продаж векселів №Б-491 від 26.12.2008 р., та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу векселів №Б-491/1 (а.с. 10-11).
Як зазначає позивач в позовній заяві, до договору купівлі-продажу векселів №Б-491/1 від 26.12.2008 року сторони уклали додаткові угоди від 21.12.2010 року (а.с. 12) та від 27.12.2013 року (а.с. 13), якими вносилися зміни в п. 2.3 договору (порядок розрахунків).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає, а покупець придбає прості векселі з наступними характеристиками:
- № вексельного бланку - АА 1079849, векселедавець - ТОВ «Хімреактив», ЄДРПОУ 32344814, дата складання векселя - 30 липня 2007 року, дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 30.07.2008 року, номінальна вартість векселя - 18 000 000,00 грн., вартість векселя - 17 849 000,00 грн.;
- № вексельного бланку - 30013110871, векселедавець - ТОВ «Хімреактив», ЄДРПОУ 32344814, дата складання векселя - 22 червня 2005 року, дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 01.01.2015 року, номінальна вартість векселя - 5 000 000,00 грн., вартість векселя - 4 990 100,00 грн.;
- № вексельного бланку АА 0141907, векселедавець - ТОВ «Агрібізнес», ЄДРПОУ 32312630, дата складання векселя - 30 травня 2007 року, дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 01.10.2010 року, номінальна вартість векселя - 4 000 000,00 грн., вартість векселя - 3 912 200,00 грн.
Всього три векселі загальною номінальною вартістю 27 000 000,00 грн.
Згідно п.2.1 договору договірна вартість продажу векселів 26 751 300,00 грн.
Відповідно до п.2.3 договору, в редакції додаткової угоди до цього договору від 23.12.2013 р., покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселів продавцю на поточний рахунок Продавця, вказаний в п.8 Договору, не пізніше 31.12.2016 року з наступним призначенням платежу: «За прості векселі з іменним індосаментом згідно договору № Б-491/1 від 26 грудня 2008 р., без ПДВ.»
За п. 2.4 договору, продавець зобов'язаний передати покупцю векселі, відповідно до акту прийому-передачі, не пізніше 26.12.2008 року.
Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі, векселі були передані Відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.12.2008р. підписаним сторонами (а.с. 14). Згідно з п. 2.5. Договору право власності на векселі переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту прийому передачі векселів.
Станом на дату подання позову відповідачем не здійснено оплату за продані векселі в повному обсязі, внаслідок чого, за твердженнями позивача, утворилась заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу векселів № Б-491/1 від 26 грудня 2008 р. в розмірі 3 206 300,00 грн.
Згідно з п. 3.2 договору № Б-491/1 від 26 грудня 2008 р. за прострочення виконання своїх зобов'язань, передбачених пп. 2.3 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем до 30.12.2016 року не виконане зобов'язання по оплаті векселя відповідно до умов п. 2.3 в редакції додаткової угоди від 27.12.2013 року, та заявляє до стягнення 93 465,84 грн. пені за період 01.01.2017 - 07.02.2017 року на підставі п. 3.2 договору (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 251, 253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, Приватне акціонерне товариство «Росава» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький шкір завод» 15.12.2016 року уклали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу векселів № Б-491/1 від 26.12.2008 року, якою внесли зміни в п. 2.3 останнього (а.с. 64). За внесеними змінами сторони погодили наступний порядок розрахунків: покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселів продавцю на поточний рахунок продавця, вказаний в п. 8, не пізніше 31.12.2019 року.
З огляду на визначений сторонами в додатковій угоді № 1 від 15.12.2016 року порядок розрахунків за векселі, на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк оплати за договором купівлі-продажу векселів № Б-491/1 від 26.12.2008 року не настав.
Вимоги позивача про стягнення 93 465,84 грн. пені (в редакції заяви про уточнення позовних вимог), суд вважає передчасними та зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.2 договору № Б-491/1 від 26 грудня 2008 р. за прострочення виконання своїх зобов'язань, передбачених пп. 2.3 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу.
Враховуючи те, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 15.12.2016 року строк оплати основного зобов'язання за договором купівлі-продажу векселів № Б-491/1 від 26.12.2008 року не настав, підстави для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання відсутні.
За наведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задовленні позову.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 82-85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 03.04.2017 р.
Суддя О.С.Мацко