ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.03.2017Справа №910/2631/17
За позовом Рівненського міського центру зайнятості
до Публічного акціонерного товариства "Райффазейн Банк Аваль"
про стягнення 43,12 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дем'янов І.Ю. (довіреність)
Рівненський міський центр зайнятості (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффазейн Банк Аваль" (відповідач) про стягнення 43,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виплата допомоги з безробіття ОСОБА_3 нараховувались на підставі довідки про заробітну плату, виданої відповідачем. Позивачем було здійснено перевірку достовірності даних про заробітну плату ОСОБА_3, зокрема даних відповідача та виявлено, що в довідці зазначено невірні дані щодо кількості календарних днів розрахункового періоду, за який слід обчислювати заробітну плату, а отже і суми заробітної плати. З урахуванням наданої нової довідки відповідача з'ясовано, що позивачем виплачено допомогу в більшому розмiрі, а тому відповідач має відшкодувати позивачу 43,12 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 порушено провадження по справі № 910/2631/17 та призначено її розгляд на 16.03.2017.
15.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданному відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 08.04.2016 банком подано відомості про нарахування заробітної плати, я яких зазначено що за лютий 2016 за ОСОБА_3 обліковано 27 календарних днів тимчасової непрацездатності. Обґрунтованість зазначених даних підтверджується копіями лікарняних листків.
16.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника з долученими до нього документами.
В судове засідання 16.03.2017 з'явився представник відповідача та надав суду пояснення щодо обставин справи, представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 розгляд справи відкладено на 30.03.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 30.03.2017 представник позивача не з'явився, проте від останнього надійшло клопотання про розгляд справ без участі представника.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2017 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 30.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття":
- загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;
- страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
02.06.2016 до Рівненського міського центру зайнятості звернулася гр. ОСОБА_3, яка була звільнена з Публічного акціонерного товариства "Райффазейн Банк Аваль" у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників.
Під час реєстрації гр. ОСОБА_3 подала документи, визначені абз. 4 п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ № 198 від 20.03.2013, на підставі яких гр. ОСОБА_3 було призначено матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
В подальшому 22.09.2016 Рівненським міським центром зайнятості складено акт № 386 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, в якому зазначено, що при звірянні даних з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для обчислення середньої заробітної плати при призначенні допомоги по безробіттю по гр. ОСОБА_3 виявлена розбіжність, а саме: за лютий 2016 не вказано 2 календарних дні, які повинні входити до розрахункового періоду.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що внаслідок подання відповідачем недостовірних даних, при призначенні допомоги по безробіттю, ОСОБА_3 було незаконно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в більшому розмірі, чим завдано шкоди позивачу в розмірі 43,12 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.
Згідно з вимогами ч.2 ст.35 Закону, роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства, зокрема відомості про розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників.
Відповідно до ст. 1 розділу 2 Порядку формування та подання страхувальником звіту щодо сум. нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);
На виконання вищевказаних вимог чинного законодавства відповідачем 08.04.2016 року подано Відомості про нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам за березень 2016 року.
Зі змісту вказаного Звіту вбачається, що за лютий місяць 2016 року за ОСОБА_3 обліковано 27 календарних днів тимчасової непрацездатності.
Обґрунтованість вищевказаних даних підтверджується лікарняними листками, які було надано ОСОБА_3 до банку та які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Відповідно до п. 31 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, враховуючи наведені вище приписи, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового соціального страхування ОСОБА_3 за 27 календарних днів у лютому 2016 року не нараховано та не сплачено, а тому вони не повинні бути враховані при розрахунку виплати по безробіттю.
Згідно з п. 33 Порядку, у разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
29.08.2016 року відповідачем на виконання цієї вимоги та відповідно до Листа позивача від 16.08.2016 року для уточнення даних необхідних для зарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням на випадок безробіття на адресу позивача було надано Довідку про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ОСОБА_3 за період з червня 2015 року по травень 2016 року.
Згідно із вказаною Довідкою кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин ОСОБА_3 у лютому 2016 року склало 2 дні.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листків непрацездатності (лікарняних листків) ОСОБА_3, остання повинна була стати до роботи 20 та 21 лютого 2016 року, однак згідно з календарем за 2016 рік 20 та 21 лютого були вихідними днями, за які заробітна плата не нараховується, а тому і відповідно не нараховуються суми страхових внесків, сплачених застрахованою особою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем надано позивачу достовірні дані, а 2 календарних дні у лютому взагалі не повинні були враховуватися позивачем при розрахунку виплат по безробіття.
Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у разі недостовірності даних, наданих роботодавцем, він добровільно чи згідно з рішенням суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставин, які б свідчили про вину відповідача у виплаті позивачем 43,12 грн. гр. ОСОБА_3 матеріали справи не містять та позивачем суду не надано, як і не надано доказів повідомлення відповідачем позивачу недостовірних даних.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
З огляду на встановлені вище судом обставини, вимоги позивача є необґрунтованими,у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Рівненського міського центру зайнятості.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2017.
Суддя С.О. Турчин