36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.03.2017 р. Справа №917/217/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240 (адреса для листування: вул. Заводська, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42305)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 1 813 262,91 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники в судовому засіданні:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 217 від 30.12.2016 року
Від відповідача: відсутні
В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” про стягнення 1 813 262,91 грн. заборгованості за договором поставки № 87-Ш від 12.07.2016 року.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Згідно усних пояснень представника позивача при підготовці позовної заяви, в тексті останньої були допущені арифметичні помилки (том 1, а.с. 4), які жодним чином не вплинули на визначення суми позову.
Відповідач представництво в судові засідання в цій справі не забезпечив, відзив на позов не надав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення ухвал суду від 16.02.2017 року та від 14.03.2017 року в цій справі, залучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 160, 173).
При цьому відповідач двічі звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, мотивуючи їх, серед іншого, незгодою з розрахунками позивача та необхідністю надання відзиву на позовну заяву, просив не проводити розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки подання відзиву на позов та контррозрахунку має вирішальне значення при вирішенні даної справи по суті. Судове засідання 14.03.2017р. було відкладено судом у зв"язку з задоволенням такого клопотання. Проте, незважаючи на те, що позовна заява була подана до суду 15.02.2017р., провадження у справі порушено 16.02.2017р., до 30.03.2017р. жодного реагування на позов - ні відзиву, ні обґрунтованого розрахунку позовних вимог, ні витребуваних судом у порядку ст.38 ГПК України доказів - надано не було, що дає суду обґрунтовані припущення вважати, що вищезазначені дії відповідача спрямовані на штучне затягування судового процесу та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом впродовж розумного строку. Більше того, вказані дії/бездіяльність відповідача у даній справі свідчать про наявність у його діях ознак неповаги до суду. Відкладення розгляду справи, спричинене такими діями відповідача, призводить до понесення додаткових витрат іншою стороною по справі (яка знаходиться не у м. Полтава та щоразу несе витрати на направлення свого представника у засідання, які не будуть їй відшкодовані).
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтовується неможливістю направлення у судове засідання повноважного представника через його зайнятість у інших судових процесах.
При вирішенні клопотання відповідача судом також враховано роз"яснення Вищого господарського суду України, викладені у постанові Пленуму №18 про те, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Тим паче, зайнятість представника у інших засіданнях жодним чином не перешкоджає стороні заздалегідь подати суду відзив на позов та витребувані документи.
При цьому, після оголошення вступної та резолютивної частини рішення в даній справі, відповідач о 15:59 год. 30.03.2017 року надав через канцелярію суду клопотання вх№ 4363 від 30.03.2017 року про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень в підтвердження ніби-то погашення зазначеної у позові заборгованості. Зазначене клопотання суд залучив до матеріалів справи (том 2, а.с. 1-34), проте не оцінює при складенні повного тексту рішення у відповідності до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України. Такі дії відповідача суд оцінює як зловживання процесуальними правами та намагання ввести суд в оману, оскільки ніщо не перешкоджало відповідачу надати вказані документи до початку судового засідання.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо; господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
12.07.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 87-Ш (том 1, а.с. 17-20), за умовами якого постачальник зобов'язався передавати покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-комунікаційних систем) замовлення покупця, а покупець - приймати й оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим договором (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору кількість молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (ТТН) та ОСОБА_2 товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №457 від 01.12.2015 року (далі за текстом - товарна накладна), ціна - у Протоколах погодження цін (Додаток №1), які після погодження (в порядку передбаченому цим договором), належного оформлення та підписання, є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.3 договору постачальник зобов'язаний поставляти молоко на умовах EXW - склад постачальника, що знаходиться за адресою: с. Гребениківка, с. Жигалівка Тростянецького району, Сумської області. Молоко за даним договором може поставлятись покупцю партіями в кількості, вказаній в ТТН та Товарній накладній (п. 1.3.1).
Передача постачальником передплаченої покупцем партії молока/молока проводиться протягом 1 календарного дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (за умови надання покупцем автоцистерни для завантаження молока) (п. 1.3.2).
Ціна на молоко встановлюється в національній валюті України - гривні, та погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1 договору).
За умовами додатку № 1 до договору поставки № 87-Ш від 12.07.2016 р. «Протокол погодження ціни» в редакції від 09.08.2016р., від 05.10.2016р., від 19.10.2016р., від 03.11.2016р., від 08.11.2016р., від 28.11.2016р., від 09.12.2016р. (том 1, а.с. 21-27) сторонами узгоджувалась планова закупівельна ціна за 1 тону молока коров'ячого незбираного ДСТУ 3662-97.
Відповідно до п. 5.2 договору покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.
Загальна сума цього договору (тобто загальна вартість усього молока, поставленого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається загальною сумою вартості фактично поставленого молока (п. 5.3 договору).
На виконання умов укладеного договору позивач в період з 10.08.2016 р. по 26.12.2016 р. поставив, а відповідач прийняв молоко на загальну суму 7 936 357,11 грн., що підтверджується наступними документами:
- товарно-транспортні накладні за серпень 2016 p.; приймальна квитанція № 29 від 31.08.2016 p.; довіреність на отримання товару № 607 від 01.08.2016 p.; видаткова накладна № 437 від 31.08.16 р. на суму 319 591,79 грн.;
- товарно-транспортні накладні за вересень 2016 p.; приймальна квитанція № 27 від 30.09.2016 p.; довіреність на отримання товару № 730 від 01.09.2016 p.; видаткова накладна № 461 від 30.09.16 р. на суму 1 371 489,93 грн.;
- товарно-транспортні накладні за жовтень 2016 p.; приймальна квитанція № 10 від 31.10.2016 p.; довіреність на отримання товару № 835 від 01.10.2016 p.; видаткова накладна № 522 від 31.10.16 р. на суму 1 626 367,32 грн.;
- товарно-транспортні накладні за листопад 2016 p.; приймальна квитанція № 7 від 30.11.2016 p.; довіреність на отримання товару № 903 від 01.11.2016 p.; видаткова накладна № 718 від 30.11.16 р. на суму 1 742 333,85 грн.;
- товарно-транспортні накладні за грудень 2016 p.; приймальна квитанція № 7 від 31.12.2016 p.; довіреність на отримання товару № 971 від 01.12.2016 р.; видаткова накладна № 847 від 26.12.16 р. на суму 1 758 003,19 грн.
При цьому позивач зазначає, що вищезазначені видаткові накладні № 437 від 31.08.16 р., № 461 від 30.09.16 р., № 522 від 31.10.16 р., № 718 від 30.11.16 р., № 847 від 26.12.16 р., копії яких залучені до матеріалів позовної заяви (том 1, а.с. 44, 62, 87,120, 148) не містять підпису отримувача товару, оскільки надавались відповідачу для підпису, однак неповернуті останнім, всупереч п. 3.2.5 договору, за яким відповідач зобов'язаний підписати та повернути примірники видаткової накладної протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання.
Відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в загальній сумі 6 123 094,20 грн., що підтверджується відомістю проплат ТОВ "Гадячсир" за період з серпня по грудень 2016 року (том 1, а.с. 151-152) та копіями банківських виписок (том 1, а.с. 185-233).
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" перед Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" по Договору поставки № 87-Ш від 12.07.2016 р. становить 1 813 262,91 грн. (7 936 357,11 грн. - 6 123 094,20 грн.).
Претензію позивача про необхідність сплати заборгованості від 20.01.2017 року (том 1, а.с. 181-184), відповідач залишив без реагування.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем(попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт поставки позивачем продукції за договором підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказами та самим відповідачем у відзиві на позов.
Так, позивачем надано до матеріалів справи приймальні квитанції на всі партії поставки товару за Договором за спірний період.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального господарського кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.
Відповідно до цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського процесуального кодексу України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також інститут належності доказів, якою є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис,прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в обґрунтування факту поставки позивачем відповідачу товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, видаткові накладні, довіреності на отримання товару (арк. с. 28-150).
Відповідно до п. 1.2. договору кількість молока зазначається у Товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (ТТН) та ОСОБА_2 товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС).
Інструкція щодо заповнення ОСОБА_2 товарної накладної на перевезення молочної сировини (яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 01.12.2015 року № 457 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України17.12.2015 р. за № 1581/28026) встановлює порядок заповнення ОСОБА_2 товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС)) (далі - накладна), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою N 1-ТН, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб'єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством.
У відповідності з пунктом 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29 травня 2000 р. № 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини , є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.
Також, згідно з пунктом 2 Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 01.12.2015 року № 457 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України17.12.2015 р. за № 1582/28027, прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі ОСОБА_2 товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.
Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх належна виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.
При цьому накладна товарна за своєю природою - це первинний бухгалтерський документ, призначений для оформлення операцій по відпустці і прийому товарно-матеріальних цінностей.
Отже факт виписки відповідачем приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару (аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді подібних справ, наприклад, постанова від 17 жовтня 2016 року в справі № 917/2636/15 ).
Судом досліджено надані позивачем ОСОБА_2 товарні накладні на перевезення молочної сировини та приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, оглянуто їх оригінали та встановлено, що вони відповідають вимогам до їх оформлення та є належними та допустимими доказами поставки молочної продукції в розумінні статті 34 ГПК України.
При цьому, за змістом пункту 4.5 договору поставки молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у ТТН та товарній накладній проставлений підпис покупця/уповноваженої особи покупця, печатка або штамп покупця, умови пункту 3.2.3 договору покладають на покупця обов'язок здійснювати своєчасну 100% оплату молока/партії молока, згідно умов розділу 5 договору.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» перед Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в сумі 1 813 262,91 грн. за договором поставки № 87-Ш від 12.07.2016 року.
Представником позивача у засіданні надано усні пояснення стосовно того, що між сторонами раніше був укладений інший договір з таким же номером (№87-Ш), за яким у відповідача існувала заборгованість, і певні проплати, які надходили від відповідача в погашення заборгованості без вказівки у призначенні платежу про те, що проплати відносяться саме до договору №87-Ш від 12.07.2016 року могли зараховуватися позивачем в погашення заборгованості за іншим договором, що не суперечить ні чинному законодавству, ні умовам договорів.
Судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача в силу приписів ст.49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавсбка область, 37300, ідентифікаційний номер юридичної особи 33460268) на користь Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова, 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний номер юридичної особи 30382533) - 1 813 262,91 грн. заборгованості за договором поставки № 87-Ш від 12.07.2016 року, 27 198,94 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.04.2017р.
Суддя О.С.Мацко