ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.03.2017Справа №910/20562/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАЖИТЛОСЕРВІС"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА"
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача Пономаренко М.А. (представник за довіреністю)
від відповідача Маковська О.С. (представник за довіреністю)
Апостолюк О.О. (представник за довіреністю)
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАЖИТЛОСЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 27.02.2016, яке оформлене протоколом №1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем на спірних загальних зборах було прийнято рішення з 01.04.2016 розпочати управління і забезпечення експлуатації підземним паркінгом, будинок №1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві, тоді як питання управління та забезпечення діяльності паркінгу не можуть вирішуватись відповідачем на загальних зборах, оскільки паркінг не є частиною житлового будинку №1 за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського в м. Києві, а будівля підземного паркінгу є окремим об'єктом будівництва та знаходиться на обліку балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі та призначено розгляд справи.
В подальшому розгляд справи відкладався.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/20562/16.
За результатами проведення 02.02.2017 повторного автоматичного розподілу справи №910/20562/16 справа передана на розгляд судді Борисенко І.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28.02.2017.
В судовому засіданні 28.02.2017 оголошено перерву до 07.03.2017.
В судовому засіданні 07.03.2017 оголошено перерву до 21.03.2017.
21.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" від 27.02.2016, оформлене протоколом № 1 в частині: пункт 2 - повністю та пункт 3 - повністю.
В судовому засіданні 21.03.2017 оголошено перерву до 23.03.2017.
В судове засідання 23.03.2017 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та дав пояснення по суті спору.
Розглянувши в судовому засіданні 23.03.2017 заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
При цьому, відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог розцінюється судом, як заява про зміну предмету позову, яка подана з дотриманням вимог ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, отже приймається судом до розгляду.
Також, розглянувши в судовому засіданні 23.03.2017 подане позивачем 27.02.2017 клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Дослідивши зміст поданого клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність, оскільки позивачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази, а також обставини, які перешкоджають позивачу надати суду витребувані докази самостійно.
Крім того, розглянувши в судовому засіданні 23.03.2017 подане позивачем 07.03.2017 клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Отже, призначення будівельно-технічної експертизи в даній справі з визначеними позивачем питаннями, є недоцільним, оскільки запропоновані позивачем питання не потребують спеціальних знань для їх роз'яснень та таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору, оскільки не потребує спеціальних знань.
Розглянувши в судовому засіданні 23.03.2017 подане відповідачем 17.03.2017 клопотання про припинення провадження у справі, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
В підпункті 4.2.1. пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011року визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).
Положеннями ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В підпункті 4.2.1. пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011року визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (ст. 55 Конституції України).
У відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп зазначені норми слід розглядати як такі, що зобов'язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Положеннями ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 року у справі № 21-286а16.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане відповідачем клопотання про припинення провадження є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.12.2015 установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, будинок 1 було прийнято рішення, оформлене протоколом №1, про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1.
25.12.2015 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Киві було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА".
Положеннями ст. 385 Цивільного кодексу України визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до п.1 розділу 1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА", затвердженого установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом №1 від 18.12.2015, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, будинок 1, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
У п.1 розділу 2 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" зазначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
27.02.2016 року проведено загальні збори співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА", на яких прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1, щодо форми управління багатоквартирним будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) із підземним паркінгом, про припинення з 01.04.2016 отримання усіх послуг від ТОВ "АКВАЖИТЛОСЕРВІС", в тому числі послуг з управління та обслуговування будинку.
Так, загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" вирішено управління багатоквартирним будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) і підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Шумського, будинок № 1 здійснювати Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА". ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти об'єкт в управління відповідно до п.п. 2.1-2.3 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 №13; з 01.04.2016 року ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" розпочати управління і забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) і підземним паркінгом, будинок № 1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві. Припинити отримання і усіх послуг, втому числі управління від ТОВ "Акважитлосервіс" з 01.04.2016 року. Встановити, що договори укладені між ТОВ "Акважитлосервіс" та власниками квартир, нежитлових приміщень (нежилих приміщень, офісів), власниками машиномісць у підземному паркінгу за адресою: м.Київ, вулиця Юрія Шумського, будинок № 1 втрачають чинність з 01.04.2016 року. Правлінню ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти не пізніше як 06.04.2016 року за актом приймання - передачі всю технічну документацію із переліку визначеного Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13 по будинку № 1 на вулиці Юрія Шумського у м. Києві. У разі невиконання ТОВ "Акважитлосервіс" вимоги щодо передачі технічної документації, правлінню ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти рішення або щодо виготовлення відсутніх документів за рахунок коштів об'єднання, із подальшим відшкодуванням у тому числі у судовому порядку) за рахунок ТОВ "Акважитлосервіс", або зобов'язати ТОВ 'Акважитлосервіс" в судовому порядку виконати вимогу ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" про виготовлення документів.
Тобто, рішенням загальних зборів ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА", затвердженим протоколом №1 від 27.02.2016, співвласниками квартир та нежитлових приміщень в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, було вирішено взяти на себе, як співвласників багатоквартирного будинку, функцій управителя та управляти спільним майном через статутні органи ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" будинок №1, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського.
Позивач зазначає, що житловий будинок № 1 на вулиці Юрія Шумського у м. Києві та підземний паркінгом, розташований у будинку № 1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві вводились в експлуатацію як два різних об'єкта будівництва і підземний паркінг, як окремий об'єкт не належить до частини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, а при їх будівництві окремо укладались договори інвестування будівництва будинку і окремо договори інвестування будівництва машиномісця.
Як вказує позивач, в Акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 201 від 16.06.2006 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зазначається об'єкт - перший пусковий комплекс першої черги будівництва житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром - житлова частина житлового будинку та вбудована в офісний блок трансформаторна підстанція - нове будівництво.
Відповідно до акту приймання-передачі житлового будинку від 20 липня 2006 зазначений житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1 було передано для подальшого обслуговування на облік балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс».
В Акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №493 від 25.12.2006 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зазначається об'єкт - забудова біля озера Тельбін з будівництвом житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром «Аквапарк» (другий пусковий комплекс першої черги - паркінг в осях В-Р, 3-13) - нове будівництво.
Відповідно до акту приймання-передачі паркінгу в осях В-Р, 3-13 (перша черга) від 15 січня 2007 зазначений паркінг було передано для подальшого обслуговування на облік балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс».
За твердженням позивача, між ним та власниками окремих машиномісць в паркінгу за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1 були укладені договори на утримання паркінгу та прилеглої до нього території, які є чинними та не припинені, втім відповідач листом №8 від 17.03.2016 повідомив позивача про обмеження доступу на територію паркінгу за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, а в подальшому представники відповідача намагалися фізично обмежити доступ працівникам позивача на територію паркінгу за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, що підтверджується поясненнями працівника позивача та зафіксовано слідчим Дніпровського управління поліції в Журналі Єдиного обліку під №420064 від 01.06.2016 року.
Також, позивач зазначає, що належність парко-місць (підземного паркінгу) до складу комплексу (житлового, житлово-офісного тощо) напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об'єкта та договорами інвестування, про що також зазначено у роз'ясненні Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, що розміщений на офіційному сайті Міністерства та відповідно до листа - роз'яснення від 28.01.11 № 7/10-884. Зазначені обставини досліджувались Київським апеляційним адміністративним судом при розгляді адміністративної справи № 2а-2269/11/2670 за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прозорівське", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний реєстратор Печерського району м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса 32", де було встановлено, що окреме парко-місце та/або паркінг не є приміщенням (як допоміжним, так і нежитловим), і, відповідно, власники окремих парко-місць та/або паркінгу не є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем на спірних загальних зборах було прийнято рішення з 01.04.2016 розпочати управління і забезпечення експлуатації підземним паркінгом, будинок №1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві, тоді як питання управління та забезпечення діяльності паркінгу не можуть вирішуватись відповідачем на загальних зборах, оскільки паркінг не є частиною житлового будинку №1 за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського в м. Києві, а будівля підземного паркінгу є окремим об'єктом будівництва та знаходиться на обліку балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс».
Позивач зазначає, що відповідач з невідомих причин не надав копій довіреностей на тих осіб, які були представниками власників та співвласників квартир, нежитлових приміщень, машиномісць у підземному паркінгу, і які приймали участь в голосуванні від імені власників, тому, за відсутності даних довіреностей оформлених належним чином неможливо стверджувати про наявність відповідних повноважень у осіб, які приймали участь у голосуванні як представники. Крім того, ні в тексті протоколу №1 від 27.02.2016 року, ні в додатках до нього, а саме списках власників квартир, нежитлових приміщень, машиномісць відсутні будь-які посилання на правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності кожної конкретної особи, яка приймала участь в даному голосуванні в якості власника квартири чи нежитлового приміщення в даному багатоквартирному будинку.
Окрім того, позивач вказує, що в листках письмового опитування власників та співвласників квартир, нежитлових приміщень, машиномісць у підземному паркінгу, котрі не приймали участь у голосуванні на загальних зборах 27 лютого 2016 року є відповідна графа в якій необхідно зазначити документ, що підтверджує право власності на квартиру чи нежитлове приміщення, але в значній частині листків письмового опитування дана графа не заповнена. Також, в значній частині листків письмового опитування в тих випадках, коли в графі є посилання на певний правовстановлючий документ, наприклад, договір купівлі-продажу чи свідоцтво право власності, але, при цьому відсутні будь-які реквізити відповідного документу (реєстраційний номер, дата), або реквізити документа зазначено не в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА» від 27.02.2016, оформлене протоколом №1 не порушує жодного законного права позивача, з огляду на те, що у позивача відсутні будь-які законні підстави на оскарження в судовому порядку рішень загальних зборів відповідача. Відповідач також вказує, що позивач не навів жодного посилання на жодну частину ст. 203 Цивільного кодексу України, як на підставу визнання рішення відповідача недійсним. Крім того, відповідач зазначає, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, та інші закони не містять прямої вказівки про можливість визнання третьою особою недійсним рішення загальних зборів об'єднання з причин участі в загальних зборах об'єднання власників машиномісць або паркомісць або гаражів, сукупна кількість голосів яких не впливає на забезпечення кворуму та прийняття рішень на загальних зборах об'єднання, або з причин нібито неналежного повідомлення учасників про проведення вказаних зборів, вважаємо, що рішення прийняті 27.02.2016 на загальних зборах співвласників ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА", оформлені протоколом №1 від 14.03.2016 не можуть бути визнані недійсними або скасовані з підстав та у порядку, передбачених законодавством України.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасник повинен довести, яким саме чином оскаржувані рішення порушують його права чи законні інтереси, як учасника товариства.
Рішення вищого органу юридичної особи є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Вказану позицію наведено у постанові від 18.03.2013 Вищого господарського суду України по справі №10пн-к/5014/2538/2012.
У п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Водночас, суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну позицію наведено у постанові від 30.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/12662/13.
У відповідності до ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.
Житловий комплекс - це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс (ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
За приписами ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Порядок здійснення управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, порядок передачі будинку в управління у разі укладення договору, встановлено Правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, які затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02. 2009 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2009 за № 377/16393.
Положеннями ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
За умовами п.п. 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13 рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Крім того, п. 19 Постанови №13 від 24.10.2008 року Пленуму Верховного суду України вказано, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав, для задоволення позову.
Як встановлено судом, 27.02.2016 року проведено загальні збори співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА", на яких прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1, щодо форми управління багатоквартирним будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) із підземним паркінгом, про припинення з 01.04.2016 отримання усіх послуг від ТОВ "АКВАЖИТЛОСЕРВІС", в тому числі послуг з управління та обслуговування будинку.
У протоколі №1 від 27.02.2016 визначено, що у голосуванні на загальних зборах співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 152 особи, належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 10 648,59 м2, що складає 78,62% у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
За результатами проведення установчих зборів було прийнято рішення, зокрема:
- по питанню 2 вирішили: управління багатоквартирним будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) і підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Шумського, будинок № 1 здійснювати Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА". ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти об'єкт в управління відповідно до п.п. 2.1-2.3 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 №13;
- по питанню 3 вирішили: з 01.04.2016 року ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" розпочати управління і забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами) і підземним паркінгом, будинок № 1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві. Припинити отримання і усіх послуг, втому числі управління від ТОВ "Акважитлосервіс" з 01.04.2016 року. Встановити, що договори укладені між ТОВ "Акважитлосервіс" та власниками квартир, нежитлових приміщень (нежилих приміщень, офісів), власниками машиномісць у підземному паркінгу за адресою: м.Київ, вулиця Юрія Шумського, будинок № 1 втрачають чинність з 01.04.2016 року. Правлінню ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти не пізніше як 06.04.2016 року за актом приймання - передачі всю технічну документацію із переліку визначеного Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13 по будинку № 1 на вулиці Юрія Шумського у м. Києві. У разі невиконання ТОВ "Акважитлосервіс" вимоги щодо передачі технічної документації, правлінню ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" прийняти рішення або щодо виготовлення відсутніх документів за рахунок коштів об'єднання, із подальшим відшкодуванням у тому числі у судовому порядку) за рахунок ТОВ "Акважитлосервіс", або зобов'язати ТОВ "Акважитлосервіс" в судовому порядку виконати вимогу ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" про виготовлення документів.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 розділу 3 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
У п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 визначено, що господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.
Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 Господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.
Як визначено в п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Відповідно до п. 6.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4, учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа.
В той же час, в п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 визначено, що недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.
Згідно з п. 2.27. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4, якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що прийняте на загальних зборах співвласників ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА» 27.02.2016 рішення з 01.04.2016 розпочати управління і забезпечення експлуатації підземним паркінгом, будинок №1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві суперечить нормам чинного законодавства, оскільки питання управління та забезпечення діяльності паркінгу не можуть вирішуватись відповідачем на загальних зборах, оскільки паркінг не є частиною житлового будинку №1 за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського в м. Києві, а будівля підземного паркінгу є окремим об'єктом будівництва та знаходиться на обліку балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс».
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА» від 27.02.2016, оформлене протоколом №1 не порушує жодного законного права позивача, з огляду на те, що у позивача відсутні будь-які законні підстави на оскарження в судовому порядку рішень загальних зборів відповідача.
Так, відповідач, на підтвердження заперечень проти заявлених позовних вимог у відзиві вказує, що 23.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквапарк» (продавець) та Маковською О.С. (покупець, співвласниця багатоквартирного будинку) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1. якого ТОВ «Аквапарк» продав, а Маковська О.С. купила, належне на праві приватної власності машиномісце № 12 в підземному паркінгу будинку №1 по вулиці Шумського в місті Києві.
Відповідач також надав довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.11.2016 по об'єкту нерухомого майна на машиномісце № 12 (підвал літ. Б) за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1, яка є доказом того, що підземний паркінг відносуггься до житлового будинку.
Крім того, відповідач надав витяг з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна за адресою м. Київ, вулиця Шумського, 1 від 25.11.2016 на підтвердження того, що власники машино місць включені до запитуваного багатоквартирного будинку та як наслідок є співвласниками багатоквартирного будинку №1 по вулиці Шумського в місті Києві.
Також, відповідачем надано позитивний висновок комплексної державної експертизи робочої документації забудови території біля озера Тельбін з будівництвом житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром «Аквапарк» на вул. Шумського у Дніпровському районі м. Києва Спеціалізованої державної організації «Київська міська служба української інвестиційної експертизи» від 25.06.2008 з якого можливо дійти висновку, що житлова частина будинку та підземний паркінг відносяться до 1-ї черги будівництва та є частиною цілісного майнового комплексу, тобто зазначений позитивний висновок комплексної державної експертизи від 25.06.2008 підтверджує належність підземного паркінгу до складу цілісного майнового комплексу та передбачений проектно-кошторисною документацією.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія колективної скарги-звернення № 239 від 11.10.2016 власників машиномісць у підземному паркінгу багатоквартирного будинку з підземним паркінгом № 1 по вул. Шумського (співвласники багатоквартирного будинку) до ТОВ «Акважитлосервіс», в якій співвласники багатоквартирного будинку просили ТОВ «Акважитлосервіс» припинити протиправні дії проти мешканців комплексу, зняти охорону з паркінгу та надати пояснення на підставі чого вона знаходиться в паркінгу з 04.10.2016 та припинити виставляти рахунки за послуги з обслуговування паркінгу, які фактично не надаються з 01.04.2016.
В свою чергу, позивач листом № 547 від 11.11.2016 у відповідь на колективну скаргу-звернення № 239 від 11.10.2016 повідомив, що підземний паркінг за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1 не перебуває у спільній власності відповідача, дії відповідача щодо збирання з учасників ОСББ внесків на обслуговування підземного паркінгу № 1 (послуг, які ОСББ не надає, а отримані внески не використовує для обслуговування паркінгу) є безпідставними та протизаконними.
Разом з цим, відповідач зазначає, що лист-роз'яснення Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.11.2011 №7/10-884, що розміщений на офіційному сайті Міністерства був виданий на запит ОСББ "Прозорівське", що було встановлено під час розгляду адміністративної справи № 2а-2269/11/2670 (ухвала Київського Апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 №2а-2269/11/2670) за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прозорівське", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний реєстратор Печерського району м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса 32", зі змісту якого слідує, що окреме парко-місце та/або паркінг не є приміщенням (як допоміжним, так і нежитловим), і, відповідно, власники окремих парко-місць та/або паркінгу не є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. При цьому, відповідач зазначає, що посилання позивача на вказаний лист-роз'яснення та ухвалу Київського Апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 №2а-2269/11/2670 є безпідставним та незаконним, оскільки до матеріалів справи позивачем даного листа-роз'яснення та ухвали не надано.
У листі № 547 від 11.11.2016 позивач також зазначив, що обслуговування підземного паркінгу по вул. Шумського, 1 в м. Києві здійснюється на підставі укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія Оборони 7» договору від 29.12.2015, за умовами якого позивач відповідно до акту приймання передачі, як балансоутримувач підземних паркінгів по вул. Шумського, 1 та 1-В та будинків 1, 1-Б та 1-А (літера В) по вул. Шумського в місті Києві та акту вводу об'єкта до експлуатації передає в обслуговування ТОВ «Лінія Оборони 7», а ТОВ «Лінія Оборони 7» приймає підземні паркінги, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1 та 1-В для здійснення належного та своєчасного обслуговування та утримання паркінгів та прибудинкових територій та надання послуг.
При цьому, твердження позивача про те, що в листках письмового опитування власників та співвласників квартир, нежитлових приміщень, машиномісць у підземному паркінгу, котрі не приймали участь у голосуванні на загальних зборах 27 лютого 2016 року графа в якій необхідно зазначити документ, що підтверджує право власності на квартиру чи нежитлове приміщення частково не заповнено зазначена графа не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що відповідач не надав копій довіреностей на тих осіб, які були представниками власників та співвласників квартир, нежитлових приміщень, машиномісць у підземному паркінгу, і які приймали участь в голосуванні від імені власників, тому, за відсутності даних довіреностей оформлених належним чином неможливо стверджувати про наявність відповідних повноважень у осіб, які приймали участь у голосуванні як представники, з огляду на те, що предметом розгляду справи є визнання недійсним рішення загальних зборах співвласників ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА» від 27.02.2016, оформленого протоколом № 1 прийнятого щодо управління і забезпечення експлуатації підземним паркінгом, будинок №1 по вулиці Юрія Шумського у м. Києві, а не встановлення порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення спірних загальних зборів співвласників ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА».
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що паркінг є частиною житлового будинку №1 за адресою м. Київ, вул. Шумського, 1, оскільки згідно актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 201 від 16.06.2006 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та №493 від 25.12.2006 об'єкт - перший пусковий комплекс першої черги будівництва житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром - житлова частина житлового будинку та вбудована в офісний блок трансформаторна підстанція та об'єкт - забудова біля озера Тельбін з будівництвом житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром «Аквапарк» (другий пусковий комплекс першої черги - паркінг в осях В-Р, 3-13) мають одну адресу та здавалися по черзі, що також підтверджується позитивним висновком комплексної державної експертизи робочої документації забудови території біля озера Тельбін з будівництвом житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром «Аквапарк» на вул. Шумського у Дніпровському районі м. Києва Спеціалізованої державної організації «Київська міська служба української інвестиційної експертизи» від 25.06.2008, в якому зазначено, що житлова частина будинку та підземний паркінг відносяться до 1-ї черги будівництва та є частиною цілісного майнового комплексу.
Суд також зазначає, що в силу ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 385 Цивільного кодексу України ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА» є юридичною особою, до компетенції якої, згідно п. 3 розділу 3 Статуту належить, зокрема, прийняття рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Водночас, суд звертає увагу, що учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), тоді як предметом розгляду даної є визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" від 27.02.2016, оформлене протоколом № 1 пов'язаного з прийняттям рішення щодо форми управління багатоквартирним будинком.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 26, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.04.2017
Суддя І.І.Борисенко