ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.03.2017Справа №910/1419/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про припинення іпотеки та зобов'язання вчинити дії
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Шульга К.В. (довіреність)
від відповідача: Таболін О.С. (довіреність)
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Готелі Трускавця" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (відповідач) в якому просить суд:
- визнати припиненою іпотеку (правовідносини) за іпотечним договором, укладеним 21 січня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Готелі Трускавця", посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 70;
- зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" повернути ПАТ "Готелі Трускавця" свідоцтво про право власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв.м., розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003 (Бланк серія САА № 706882) з витягом про реєстрацію права власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1419/17, розгляд справи призначено на 21.02.2017 та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
14.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
17.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки у позивача існує заборгованість за кредитним договором, то підстав для припинення іпотеки немає.
21.02.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.
В судове засідання 21.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився.
Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 розгляд справи №910/1419/17 відкладено на 16.03.2017.
14.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив. У поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що зобов'язання за кредитним договором є припиненими, а вказаний факт було встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2938/15, яке набрало законної сили.
В судове засідання 16.03.2017 з'явились представники позивача, відповідача та надали суду пояснення по справі, представник третьої особи не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 відкладено розгляд справи № 910/1419/17 на 23.03.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 розгляд справи відкладено на 28.03.2017 на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 28.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
21.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Готелі Трускавця" (далі - позичальник) укладено договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2023551 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед відповідачем за кредитним договором, 21.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Готелі Трускавця" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70 (далі - договір іпотеки).
Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки, іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених іпотечним договором, належне йому на праві власності майно, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 9 216.8 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вулиця Дрогобицька, будинок 7.
Відповідно до п. 6.4 договору іпотеки, іпотека припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язань; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2938/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 та постановою Вищого господарського суду від 06.12.2016 у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено повністю.
При цьому, під час розгляду справи № 914/2938/15 судом встановлено, що забезпечені іпотекою зобов'язання за договором кредиту є виконаними, а вимоги позивача про зобов'язання за договором кредиту та іпотеки є фактично похідними від основного зобов'язання, відтак, суд у справі № 914/2938/15 дійшов висновку, що зобов'язання за договором кредиту є припиненими та відмовив у задоволенні позову.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що основне зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором № КЮ-ВКЛ-2023551 є припиненим, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2938/15, а тому, внаслідок припинення основного зобов'язання, зобов'язання за договором іпотеки від 21.01.2014 також є припиненими.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором, укладеним 21.01.2014 між позивачем та відповідачем посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70.
Крім того, позивач зазначає, що 21.01.2014 передав відповідачу правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, а саме: свідоцтво про право власності з витягом про реєстрацію права власності, а тому позивач просить зобов'язати відповідача повернути позивачу свідоцтво про право власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв.м., розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003(бланк серія САА №706882) з витягом про реєстрацію права власності.
15.07.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення правовстановлюючих документів на об'єкт, що був предметом іпотеки. Однак, вказана вимога позивача залишена без задоволення.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що оскільки у позивача існує заборгованість за кредитним договором, яка складається зі штрафу у розмірі 216000,00 грн. , то підстав для припинення іпотеки немає.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.
Також, згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законом України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15, яка у розумінні положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" зверталося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця" у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ «Готелі Трускавця» за договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2023551 від 21.01.2014 у розмірі 216000,00 грн., що складається з: за Договором кредиту п. 3.3.9. (несвоєчасне надання звітності) 6 випадків, кожен випадок по 2% від ліміту заборгованості, ліміт заборгованості 800 000,00 гривень, нараховано штрафу 96 000,00 гривень; за Договором кредиту п. 3.3.16.2 (несвоєчасна оплата по Договору страхування майна 2-й етап) 1 випадок, 2% від ліміту заборгованості, ліміт заборгованості 800 000,00 гривень, нараховано штрафу 16 000,00 гривень; за Договором кредиту п. 3.3.16.3 (переведення оборотів, надання щоквартально довідок з інших банків) 5 випадків, кожен випадок по 2% від ліміту заборгованості, ліміт заборгованості 800 000,00 гривень, нараховано штрафу 80 000,00 гривень; за іпотечним договором п. 5.6. 1 випадок, 3% від ліміту заборгованості, ліміт заборгованості 800 000,00 гривень, нараховано штрафу 24 000,00 гривень, звернути стягнення за іпотечним договором від 21 січня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу 21.01.2014р. зареєстрованим за № 70, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Готелі Трускавця», а саме на нежитлову будівлю, загальною площею 9 216,8 кв.м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вулиця Дрогобицька, будинок 7.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2938/15, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі №914/2938/15, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2938/15 встановлено, що забезпечені іпотекою зобов'язання за договором кредиту є виконаними, а вимоги позивача про зобов'язання за договором кредиту та іпотеки є фактично похідними від основного зобов'язання, відтак, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором кредиту є припиненими та відмовив у задоволенні позову.
При цьому, у справі № 914/2938/15 суд зазначив, що зв'язок між стягненням штрафу з відповідача та предметом спору (звернення стягнення на предмет іпотеки в межах проведеного нарахування заборгованості у розмірі 216 000,00 грн.) з врахуванням заставної вартості майна у розмірі 14 309 570,00 грн., є неспіврозмірним та не відповідає фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що основне зобов'язання є виконане, а сума штрафу є незначною в порівнянні із заставною вартістю майна.
Відповідно до частини 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
Так, іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Оскільки судом у справі № 914/2938/15 встановлений факт припинення основного зобов'язання за кредитним договором № КЮ-ВКЛ-2023551, а правовідносини іпотеки є похідними від основного зобов'язання, суд дійшов висновку, що правовідносини за іпотечним договором від 21.01.2014, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70, є також припиненими.
При цьому, щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що нараховані відповідачем штрафні санкції не є частиною кредитної заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 08.02.2017 у справі № 6-2560цс16).
Суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений можливості звернутися до суду із вимогою про стягнення з позивача нарахованого штрафу.
Таким чином, враховуючи викладене вище, приписи чинного законодавства України та обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором, укладеним 21.01.2014 між ПАТ «Дельта банк» та ПАТ "Готелі Трускавця", посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути свідоцтво про право власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв.м., розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003(бланк серія САА №706882) з витягом про реєстрацію права власності, то суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що вказані документи були передані відповідачу 21.01.2014 в день укладення іпотечного договору.
У судових засіданнях відповідач заперечив проти отримання правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.
Враховуючи те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження передання відповідачу свідоцтва про право власності на будівлю з витягом про реєстрацію права власності та заперечення відповідача про отримання зазначених документів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути свідоцтво про право власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв.м., розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003(бланк серія САА №706882) з витягом про реєстрацію права власності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця".
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором, укладеним 21.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» та Публічним акціонерним товариством "Готелі Трускавця", посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) на користь Публічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця" (82200, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, буд. 9, код 03348637) 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2017.
Суддя С.О. Турчин