"28" березня 2017 р. cправа № 916/3481/16
За позовом: фірми "Світал" у формі приватного підприємства , м. Одеса
до відповідача: державного підприємства "Хлібна база №77" Державного агенства резерву України, смт. Іванівка Іванівського райну Одеської області
про стягнення 22 112,2 грн.
Головуючий суддя Н.Д. Петренко
суддя Г.І. Гуляк
суддя С.П. Желєзна
при секретарі А.В. Бобошко
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність у матеріалах справи (а.с. 38);
від відповідача: не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 23.03.2017, яку отримав в.о. директора ОСОБА_2 (а.с. 86).
СУТЬ СПОРУ: позивач по справі - фірма „Світал” у формі приватного підприємства (ПП "Фірма "Світал") звернувся до господарського суд Одеської області з позовом до відповідача - державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (ДП "Хлібна база № 77" Держрезерву України) про стягнення 22 12,20 грн. за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №4 від 23.01.2012, з яких 11000,00 грн. основного боргу, 10670,00 грн. пені, 442,20 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2016 по 12.12.2016, 2000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 1378,00 грн. судового збору.
20.12.2016 ухвалою судді господарського суду Одеської області порушено провадження по справі № 916/3481/16.
17.01.2017 через канцеляцію суду відповідач - ДП „Хлібна база №77” Держрезерву України надав відзив на позов, в якому погодився з сумою основного боргу у розмірі 11 000 грн., однак заперечував проти нарахованих пені та інфляційних втрат, а також витрат на оплату правової допомоги (а.с. 44-45).
Під час розгляду справи представники сторін неодноразово надавали суду клопотання про відкладення судового засідання через різні поважні причини, які судом задовольнялись в межах строку розгляду справи.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.02.2017 справу № 916/3481/16 було призначено до колегіального слухання у складі колегії суддів: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Желєзна С.П. та Гуляк Г.І.
Ухвалою суду від 27.02.2017 справу № 916/3481/16 принято до колегіального розгляду.
Відповідач в засідання суду не з'явився. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67200, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Крім того в матеріалах справи наявна телефонограма від 23.03.2017, якою в.о. директора відповідача ОСОБА_2 сповіщений про дату, час та місце судового засідання № 916/3481/16 на 28.03.2017 о 11:30.
Оскільки повідомлений належним чином відповідач по справі в судове засідання не з'явився, справа розглядалась в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено
23.01.2012 між фірмою „Світал” у формі приватного підприємства (постачальник, продавець) та державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (покупець) було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №4.
Згідно п.1.1. договору предметом є обов'язок продавця надати, а покупця прийняти та оплатити дизельне паливо, бензин А-92, А-95, А-80.
Поставка товару відбувається на умовах самовивозу з АЗС на підставі відомості або довіреності (перелік осіб заправляємих на АЗС на підставі відомості згідно листа покупця або довіреності на окрему поставку) згідно 2.1. договору.
На підставі пунктів 3.1., 3.2. покупець зобов'язується призвести оплату на разрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку, а продавець в свою чергу зобов'язується відгрузити товар з моменту зарахування коштів на його разрахунковий рахунок або в борг за згодою сторін на підставі листа покупця зі встановленням строків оплати, згідно довіреності покупця).
Пунктом 4.1. договору передбачена відповідальність сторін, а саме право продавця виставити покупцю штрафні санкції у випадку невиконання строків оплати або необґрунтованої відмови від оплати товару (при отриманні товару відповідно пункту 3.2. даного договору) в розмірі 0,5 % в день від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки платежу.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 5.1.)
Згідно пункту 5.6. договору ціна та вартість товару можуть коригуватись сторонами в залежності від рівня інфляції та обезцінення національної валюти України. Обґрунтоване повідомлення про корегування ціни за товар передається постачальником покупцю на протязі 2-х днів від дати зміни ціни. Постачальник має право призупинити відвантаження до встановлення сторонами нової ціни.
За період з 30.01.2014 по 05.01.2015 постачальник надав, а покупець прийняв паливно-мастильні матеріали на загальну суму 130000,00 грн., що підтверджується наявними в матеіралах справи видатковими накладними. Оплата за поставлений товар була здійснена на суму 119000,00 грн., а решта в сумі 11000,00 грн. залишилась не сплачено. Вказаний факт визнається покупцем і підтверджується первинними бухгалтервськими документами, випискою з рахунку та актом звірки.
30.05.2016 приватним підприємством „Фірма „Світал” було направлено претензію для добровільної сплати утвореної заборгованості відповідачем, державним підприємством Хлібна база №77”, на підставі договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №4 від 23.01.2012, яка залишена без задоволення.
16.12.2016 постачальник звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягення з покупця 22112,20 грн. за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №4 від 23.01.2012, з яких 11000,00 грн. основного боргу, 10670,00 грн. пені, 442,20 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2016 по 12.12.2016, 2000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 1378,00 грн. судового збору, огбрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позов відповідач погодився з сумою основного боргу у розмірі 11 000 грн., однак заперечував проти нарахованих пені та інфляційних втрат, а також витрат на оплату правової допомоги, посилаючись на те, що підприємство є державним підприємством та фінансується в основному за рахунок держави та частково за рахунок надання послуг власникам зернової продукції.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи встановлено, що державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України неналежним чином виконало умови договору, так як отримавши товар (дизельне паливо, бензин А-92, А-95, А-80) на умовах передбачених п. 1.2. договором №4 від 23.01.2012р. оплатило його не в повному обсязі, мотивуючи це скрутним матеріальним становищем.
Викладене дає підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення з відповідача 11000,00 грн. основного боргу.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, приватним підприємством «Світал», нараховано пеню за 194 (сто дев'яносто чотири) з посиланням на п. 4.1. договору, згідно умов якого продавець має право виставити покупцю штрафні санкції у разі невиконання строків оплати або безпідставної відмови від оплати товару у ромірі 0,5 % в день від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочки платежу.
Судом перевірено розрахунок пені та суму боргу з врахуванням індексу інфляції за кожен день прострочення платежу станом на 12.12.2016р., обраховуючи від 01.06.2016р. по 12.12.2016 р. та проведено власний розрахунок відповідно до якого су яка підлягає стягненню - відповідно до формули 11 000,00 * 0,5 / 100 * 183 ( по чинаючи з 01.06.2016р. по 01.12.2016р. включно) у сумі 10 065,00 грн. (а.с. 49-50).
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За такої обставин, приймаючи до уваги підтведжений та визнаний сторонами основний борг, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.06.2016 по 12.12.2016 дійшов висновку про його обгрунтованість та задоволення у сумі 442,20 грн.
Позивачем у справі заявлена досума судових витрат, що складає 3 378, 00 грн., з яких 2000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 1378,00 грн. судового збору.
Суд звертає увагу, що договір між позивачем, приватним підприємством „Світал”, та представником, адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2154 від 27.01.2012, був укладений 24.10.2016р., а послуги адвоката оплачені видатковим касовим ордером 04.01.2017, про що свідчить належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а.с.53).
Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню частково.
Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 та ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у сумі 3 378, 00 грн., з яких 2000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 1378,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства „Хлібна база №77” Держвного агентства резерву (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівна, ЄДРПОУ 20947701) на користь фірми „Світал” у формі приватного підприємства (65009, м. Одеса, вул Сонячна, буд. 5, оф. 405, ЄДРПОУ 24772440) 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 10 065 (десять тисяч шістдесят п'ять) грн. 00 коп. пені, 442 (чотириста сорок дві) грн. ,20 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з державного підприємства „Хлібна база №77” Держвного агентства резерву (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівна, ЄДРПОУ 20947701) на користь фірми „Світал” у формі приватного підприємства (65009, м. Одеса, вул Сонячна, буд. 5, оф. 405) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисячу триста сімдесят вісім) грн.00 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03 квітня 2017 р.
Головуючий - Н.Д. Петренко
Суддя Г.І. Гуляк
Суддя С.П. Желєзна