номер провадження справи 12/26/17
21.03.2017 Справа № 908/336/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/336/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
про стягнення 127711,58 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №96 від 17.03.2017 року
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №290 від 03.03.2017 року
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення основного боргу в сумі 113012,67 грн., трьох відсотків річних в сумі 3957,90 грн. та втрат від інфляції в сумі 10741,01 грн. за договором підряду № 1070715 від 09.07.2015 року, що разом складає 127711,58 грн.
07.03.2017 року, через канцелярію суду від відповідача в порядку ст. 59 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивачем не надано належних доказів виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором, зокрема не доведено отримання відповідачем рахунків на оплату виконаних робіт. Зазначає, що позивач порушив термін виконання робіт за договором підряду № 1070715 від 09.07.2015 року, та виконав їх достроково без письмового погодження із відповідачем, оплату за договором відповідач планував здійснити протягом 180 календарних днів після строку закінчення виконання робіт - тобто після IV кварталу 2016 року.
Разом з тим, 07.03.2017 року на адресу суду від Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяці рівними частинами. Обґрунтовуючи вимоги про розстрочення виконання рішення відповідач вказує, що відповідно до приписів Закону України «Про електроенергетику» ПуАТ «Запоріжжяобленерго» не може вплинути, а ні на перерахування коштів та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів, здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, і які можуть бути використані для розрахунків із контрагентами, в тому числі і з позивачем. Пояснює, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щомісячно встановлює товариству нульовий відсоток відрахувань, виділяючи кошти виключно на проведення ремонтних робіт на оплату заробітної плати персоналу. Зазначає що, ПуАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 01.01.2017 року має податковий борг з ПДВ та податку на прибуток у розмірі 78,8 млн. грн., а дебіторська заборгованість споживачів за використану електричну енергію складає 11244 млн. грн. Крім того, як зазначає відповідач, одним із фактів негативного впливу на фінансований стан товариства є наявність судової практики, в результаті якої, відбувається систематичне зменшення судами штрафних санкцій, що підлягають стягненню при винесенні рішень про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію на користь відповідача, та надання розстрочок та відстрочок виконання рішень. Також, зазначає, що у зв'язку з тяжким фінансовим станом споживачів - юридичних осіб ПуАТ «Запоріжжяобленерго» змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості, що по суті є перенесенням термінів оплати за спожиту електричну енергію.
20.03.2017 року на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення, щодо строків оплати за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року, оформлення податкових накладних та рахунків відповідно до умов договору, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, 20.03.2017 року від позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат та стягнення з відповідача 2000,00 грн. сплачених позивачем за надані послуги адвоката.
Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, проти розстрочки виконання рішення заперечує.
Представник відповідача в судову засіданні 21.03.2017 року підтримав заперечення та просить розстрочити виконання рішення на 12 місяці рівними частинами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 09.07.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», надалі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс», надалі Підрядник, укладений договір підряду №1070715, далі Договір.
Згідно з розділу 1 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи по: «Капітальний ремонт ВРП 35 кВ в частині заміни з/б порталів СШ ПС «Орлянська», далі роботи, а замовник прийти та оплатити виконані роботи згідно до умов Договору (п. 1.1). Місце виконання робіт: Василівський РЕМ (п. 1.4). Об'єкт виконання робіт: ПС «Орлянська» (п. 1.5.).
Умовами п. 2.1. Договору сторони узгодили, що загальна вартість Договору становить з ПДВ - 283999,54 грн.
Відповідно до п. 2.8.. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться «Замовником» протягом 180 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3 на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: підписання стонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3, надання Підрядником Замовнику роздрукованої з Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної, яка складена, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору, з квитанцією на підтвердження прийняття цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.
Умовами п. 3.1 Договору визначено, що термін виконання робіт - ІІІ квартал 2015 року - ІV квартал 2016 року.
Підпунктом 4.1.1. п. 4.1. Договору передбачений обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату Підряднику за фактично виконані об'єми роботи на підставі двосторонніх актів виконаних робіт. Підпунктом 4.3.1. п. 4.3. Договору передбачений обов'язок Підрядника виконати роботу, обумовлену Договором, якісно та у встановлений термін.
Відповідно до пунктів 5.1.9 та 5.1.10 Договору сторони визначили, що виконані Підрядником роботи згідно з цим Договором оформлюються актами виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3, підписується Підрядником до 26 числа звітного місяця та надаються Замовнику. Замовник перевіряє надані акти виконаних робіт в строк до трьох робочих днів після їх отримання. У разі відмови Замовника підписати акт виконаних робіт, він направляє письмове повідомлення Підряднику з відмовою від підписання акта і перелік зауважень. У разі виявлення Замовником, при прийнятті робіт, недоліків у якості, які неможливо усунути відразу, сторони повинні скласти двосторонній акт з переліку недоліків і строки їх усунення. Після усунення недоліків акт виконаних робіт складається і направляється заново.
Згідно з п. 10.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року, в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами за Договором складені без зауважень та заперечень, підписані та скріплені печатками підприємств, акти приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в за серпень 2015 року № 1/1070715 від 31.08.2015 року на суму 168865,12грн. та за вересень 2015 року № 1/1070715 від 30.09.2015 року на суму 114147,55 грн. Також, строми підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 31.08.2015 року на суму 168865,12грн. та від 30.09.2015 року на суму 114147,55 грн.
Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу в сумі 170000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 9815 від 12.04.2016 року на суму 100000,00 грн. та № 11763 від 29.04.2016 року на суму 70000,00 грн. (а.с. 25).
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 113012,67 грн., який позивач і намагається стягнути.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 3957,90 грн. та інфляційні витрати в сумі 10741,01 грн. за період з 28.02.2016 року по 14.02.2017 року.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір будівельного підряду. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здачі та приймання робіт, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 875 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Частиною 3 ст. 875 ЦК України встановлено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 ст. 854 ЦК України визначає порядок оплати роботи за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Порядок проведення розрахунків за виконані роботи між сторонами узгоджений п. 2.8 Договору. Так, розрахунки за виконані роботи проводяться «Замовником» протягом 180 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3 на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: підписання стонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3, надання Підрядником Замовнику роздрукованої з Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної, яка складена, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору, з квитанцією на підтвердження прийняття цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.
Факт виконання позивачем робіт за Договором підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в за серпень 2015 року № 1/1070715 від 31.08.2015 року і за вересень 2015 року № 1/1070715 від 30.09.2015 року, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 31.08.2015 року і від 30.09.2015 року, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Однак, докази по справі свідчать, що відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений договором строк за виконані згідно умов договору роботи.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за виконані роботи, а наявність заборгованості в сумі 113012,67 грн. підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 31.08.2015 року та від 30.09.2015 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів повної оплати заборгованості за виконані роботи за договором станом на час розгляду справи суду не надав.
В матеріалах справи міститься відповідь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» №005-32/16786 від 03.11.2016 року на претензію позивача б/н від 18.10.2016 року, в якій відповідач не заперечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» робіт, зокрема, за договором підряду №1070715 від 09.07.2015, підписання актів виконаних робіт № 1/1070715 від 31.08.2015 року і № 1/1070715 від 30.09.2015 року, та просить позивача розглянути питання щодо реструктуризації суми заборгованості на шість місяців.
За такими обставинами, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення основного боргу за виконані роботи за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року в сумі 113012,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 3957,90 грн. та інфляційні витрати в сумі 10741,01 грн. за період з 28.02.2016 року по 14.02.2017 року.
Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при їх розрахунку, а саме не вірно визначено дату початку прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 30.09.2015 року. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми «Законодавство» за рахунками.
Три проценти річних за актом приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 31.08.2015 року, 180 днів після підписання яких сплили 27.02.2016 року, а прострочення оплати почалось з 28.02.2016 року, розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за період з 28.02.2016 року по 11.04.2016 року від суми 168865,12 грн. три проценти річних складають 609,02 грн.;
2) на заборгованість за період з 12.04.2016 року по 28.04.2016 року від суми 68865,12 грн. три проценти річних складають 90,31 грн..
Три проценти річних за актом приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат у формі КБ-3 від 30.09.2015 року, 180 днів після підписання яких сплили 28.03.2016 року, а прострочення оплати почалось з 29.03.2016 року, розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за період з 29.03.2016 року по 28.04.2016 року від суми 114147,55 грн. три проценти річних складають 280,69 грн.;
2) на заборгованість за період з 29.04.2016 року по 14.02.2017 року від суми 113012,67 грн. три проценти річних складають 2696,77 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 3676,79 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 3676,79 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» в наслідок чого сума інфляційних витрат річних за період з 28.02.2016 року по 14.02.2017 року складає 14874,57 грн. зокрема:
1) за період з 28.02.2016 року по 11.04.2016 року від суми боргу 168865,12 грн. інфляційні витрати складають 1688,65 грн.;
2) за період з 29.03.2016 року по 28.04.2016 року від суми боргу 114147,55 грн. інфляційні витрати складають 3995,16 грн.;
3) за період з 29.04.2016 року по 14.02.2017 року від суми боргу 113012,67 грн. інфляційні витрати складають 9160,76 грн.;
Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 10741,01 грн., а господарський суд не наділений правом виходити за межі заявленої до стягнення суми, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 10741,01 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяці, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Статтею 121 ГПК України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Законодавець встановлює, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з п. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить тяжкий фінансово-економічний стан, який обумовлений низькою платоспроможністю споживачів послуг ПАТ «Запоріжжяобленерго», встановленням НКРЕКП нульового нормативу відрахування коштів на поточний рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго», наявність значної дебіторської заборгованості споживачів перед підприємством та збитків, загрозу банкрутства, наявність податкового боргу, відсутність коштів на банківських рахунках.
Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.
На підтвердження викладених обставин відповідач надав наступні документи: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, довідку № 001-003/50 від 15.02.2017 року нормативних відрахувань для ПАТ «Запоріжжяобленерго» у 2016 році з посиланням на постанови НКРЕ про алгоритм перерахування коштів, довідку № 001-003/2317 від 14.02.2017 року про кредиторську заборгованість станом на 01.01.2017 року, довідку № 001-003/48 від 15.02.2017 року про кредиторську заборгованість перед ДП «Енергоринок» за 2016-2017 роки, довідку № 001-003/51 від 15.02.2017 року щодо дефіциту обігових коштів, довідки про залишки коштів на поточних рахунках № 003-09/40 від 14.02.2017 року, № 003-09/39 від 14.02.2017 року, № 003-09/38 від 14.02.2017 року, № 003-09/41 від 14.02.2017 року, № 003-09/45 від 14.02.2017 року, № 003-09/44 від 14.02.2017 року, № 003-09/43 від 14.02.2017 року, № 003-09/42 від 14.02.2017 року, довідку № 001-003/49 від 15.02.2017 року щодо мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на 2017 рік, довідку № 001-46/47 від 15.02.2017 року про податковий борг, довідку № 003-09/37 від 14.02.2017 року щодо заборгованості по заробітній платі.
Із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік вбачається, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» за звітний період має прибуток 985 млн. грн.. Разом з тим товариство за звітний період має нульовий показник збитку.
Також, з довідок ПАТ «Запоріжжяобленерго» вбачається, що залишок коштів на його поточних рахунках, відкритих в Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» станом на 14.02.2017 року складає 0,00 грн., на рахунках, відкритих в ПАТ АБ «Укргазбанк» складає 177,11 грн., на рахунках, відкритих в ПУАТ «УкрСиббанк» складає 2903,44 грн., на рахунках, відкритих в ПАТ «Акцент-банк» складає 68379,08 грн., на рахунках, відкритих в АТ «ТАСКОМБАНК» складає 11295211,16 грн., на рахунках, відкритих в ПАТ «КРИСТАЛБАНК» складає 359643,77 грн., на рахунках, відкритих в ПАТ КБ «ПриватБанк» складає 0,00 грн., на рахунках, відкритих в ЗОД «Райффайзен банк Аваль» складає 0,00 грн.
Відтак, як вбачається із документів наданих відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення, у ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2016 рік нульовий показник збитків, а на поточних рахунках у банківських установах міститься достатньо грошових коштів.
Посилання відповідача на наявність низькою платоспроможності споживачів послуг ПАТ «Запоріжжяобленерго», встановлення НКРЕКП нульового нормативу відрахування коштів на поточний рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго», загрозу банкрутства, наявність податкового боргу не є безумовною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду в даній справі в порядку приписів ст. 121 ГПК України.
Таким чином, Боржник по справі не довів винятковість обставин, з якими закон пов'язує надання розстрочки виконання рішення суду. Наявність або відсутність заперечень з боку інших учасників судового процесу щодо застосування судом приписів ст. 121 ГПК України не позбавляє заявника обов'язку доведення ускладнення виконання рішення або неможливості такого виконання у строк або встановленим господарським судом способом.
За такими обставинами, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про надання розстрочки виконання рішення суду по справі № 908/336/17 слід відмовити.
Заперечення відповідача щодо не доведеності отримання відповідачем рахунків за надані послуги, які мали оформлюватись на виконання умов договору, не приймається судом виходячи з наступного.
Дійсно, рахунки на оплату виконаних робіт за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року в матеріалах справи відсутні. Однак, слід звернути увагу, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.09.2009 року у справі № 37/405.
Щодо виконання робіт з боку позивача за договором підряду № 1070715 від 09.07.2015 року, достроково, суд вважає за необхідне зазначити, що виконані роботи прийняті відповідачем, акти підписані сторонами, зауважень або заперечень щодо прийнятих робіт, в т.ч. з приводу строку, відповідачем не висловлено. При цьому, вданому випадку, не вбачається порушень інтересів відповідача, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася та відповідачем отримано певний результат за наслідками виконання договору, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень акти приймання виконаних будівельних робіт у формі КБ-2в за серпень 2015 року № 1/1070715 від 31.08.2015 року і за вересень 2015 року № 1/1070715 від 30.09.2015 року.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 2000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, в якості доказів на підтвердження надання послуг адвоката позивач надав договір про надання послуг адвоката №4/17 від 10.02.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центурія», як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс», як Вамовником, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 676 від 07.05.2008 року на ім'я ОСОБА_1, свідоцтво про підвищення кваліфікації адвокатом серія ЗП №000274 від 30.05.2016 року на ім'я ОСОБА_1, довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центурія» №. 16/17 від 20.03.2017 року. В підтвердження оплати наданих адвокатом послуг позивач надав платіжне доручення № 111 від 17.02.2017 року на суму 2000,00 грн.
Відповідно до предмету вказаного договору (п. 1.1.) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання адвокатських послуг в обсягах та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 2.1 вказаного Договору визначено, що Виконавець надає наступні послуги: дослідження первинних документів Замовника, що стосуються стягнення заборгованості з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року; розрахунок суми основного боргу по договору підряду №1070715 від 09.07.2015 року, а також розрахунок 3% річних, витрат від інфляції; складання та пред'явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року на користь ТОВ «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс»; забезпечення участі адвоката у судовому засіданні Господарського суду Запорізької області при розгляді позовної заяви ТОВ «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за договором підряду №1070715 від 09.07.2015 року. Від Виконавця, особами, відповідальними за виконання умов договору зазначено адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (п. 2.2).
Так, з наданого в якості підтвердження оплати послуг адвоката платіжного доручення № 111 від 17.02.2017 року вбачається, що оплата за послуги з надання правової допомоги згідно договору № 4/17 від 10.02.2017 року на суму 2000,00 грн. була здійснена позивачем на користь Виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центурія».
Відтак, оскільки послуги за надання правової допомоги в розмірі 2000,00 грн., які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача були надані в рамках виконання договору № 4/17 від 10.02.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центурія», як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс», як Замовником, не були оплачені як оплата послуг адвоката безпосередньо адвокату, відтак вказані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позовна заява, розрахунок ціни позову, клопотання про відкладення судового засіданні вих. № 70 від 07.03.2017 року підписані директором ТОВ «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» ОСОБА_4
У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2017 року, згідно частини 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 625, 629, 638, 639, ст. 875, ч. 1 ст. 854, ч. 4 ст. 879 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, ГК України, ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», 60035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс», 69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська (Свердлова) 30, офіс 207, код ЄДРПОУ 32729704, основний борг в сумі 113012 (сто тринадцять тисяч дванадцять) грн. 67 коп., три проценти річних в сумі 3676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 79 коп., інфляційні витрати в сумі 10741 (десять тисяч сімсот сорок одна) грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 45 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство «Енергосервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 281,11 грн. відмовити.
Повне рішення складено - 27.03.2017 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.