30 березня 2017 року Справа № 915/93/17
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_3
Адреса для листування: АДРЕСА_4
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3,
1. АДРЕСА_5
2. АДРЕСА_1
про: розірвання договору оренди приміщення та його повернення орендодавцю.
Суддя Смородінова О.Г.
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Позивач 08.02.2017 року звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить: розірвати договір оренди приміщення №3 від 03 січня 2012 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, який укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; зобов'язати відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 передати позивачу - ОСОБА_2 орендоване приміщення загальною площею 37,14 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_3; стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору 640,00грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1500,00грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 18.1, 3.1-3.7, 4.2 договору оренди від 03.01.2012р.; договору купівлі-продажу №8248 від 17.02.1998р.; листів до відповідача від 18 та 21 листопада 2016р. з пропозицією розірвати договір та виплатити орендну плату; норм ст.ст. 526, 651, 629, 782, 783, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 (ч.2) Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач з січня 2013 року по теперішній час не виплачує орендну плату, чим порушує умови договору та права й законні інтереси позивача.
Відповідач вимог ухвал суду від 10.02.2017р. та 07.03.2017р. не виконав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду судової справи, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
Отже, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
30.03.2017 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -
встановив:
17 лютого 1998 року позивач, як фізична особа, за договором купівлі-продажу №8248 набув у власність 1/10 частину домоволодіння №53 по вул. Пушкінській в м. Миколаєві. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.06.2008р. по справі № 2-4096/2008р. вищевказаний договір купівлі-продажу було визнано дійсним, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_3
03 січня 2012 року між позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди №3 згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нерухоме майно для використання як приміщення закусочної, надалі - майно площею 37.14 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_3 на першому поверсі 1-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку. Майно передано відповідачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою розміщення приміщень закусочної (п.1.2 договору).
Умовами договору сторони передбачили наступне: ОСОБА_3 вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна (п.2.1 оговору); у разі припинення цього Договору майно повертається ОСОБА_3 ОСОБА_2 (п.2.3 договору). ОСОБА_3 зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та забезпечити ведення в орендованому приміщенні господарської діяльності за цільовим призначенням при умові наявності необхідних дозволів на початок роботи, а у визначених чинним законодавством випадках ліцензій та патентів (п.4.2 договору); щоквартально, до 15 числа, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, надавати ОСОБА_2 інформацію про перерахування орендної плати (копії платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку) (п.4.6 договору).
За умовами розділу 3 цього договору орендна плата нараховується ОСОБА_3, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем нарахування та сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні майна ОСОБА_2 або дата примусового виселення ОСОБА_3 Орендна плата сплачується ОСОБА_3 незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно до 10-го числа поточного місяця на рахунок ОСОБА_2
Розділом 8 договору сторони передбачили наступне: договір укладено строком на 108 місяців, що діє з 03 січня 2012 року до 03 січня 2021 року включно. На вимогу однієї із сторін Договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Предметом даного позову виступають немайнові вимоги позивача: про розірвання вищевказаного договору у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, починаючи із січня 2013 року та зобов'язанням відповідача передати орендодавцю орендоване приміщення.
Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про найм (оренду).
Так, згідно з приписам ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до норм ч.1ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 5 цієї ж статті встановлює, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору, позивач за актом прийому-передачі від 03.01.2012р. за договором оренди №3 від 03.01.2012р., передав відповідачу, а останній, без заперечень та зауважень, прийняв в оренду нерухоме майно площею 37,14 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3.
З наданих суду позивачем доказів вбачається, що 18 листопада 2016 року орендодавець звернувся до орендаря з листом-повідомленням про розірвання договору оренди №3 від 03.01.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов п.4.2 договору по внесенню орендної плати. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у цьому листі повідомив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 про відмову від договору з проханням звільнити займане приміщення закусочної.
Але вимоги позивача стосовно припинення договору оренди №3 від 03.01.2012р. та повернення орендованого приміщення були залишені відповідачем без належного реагування.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи із вимогами чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
За правилами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно норм ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Підстави розірвання договору найму встановлюються статтями 783 та 784 Цивільного кодексу України. Ці статті передбачають розірвання договору за погодженням сторін, а у разі недосягнення згоди - за рішенням суду.
У статті 782 Цивільного кодексу України також йдеться про розірвання договору, але в інший спосіб - шляхом вчинення наймодавцем одностороннього правочину - відмови від договору. Підставою відмови наймодавця від договору є неоплата користування річчю впродовж трьох місяців підряд.
З матеріалів справи вбачається, що орендар з січня 2013 року по листопад 2016 року не виконував умови договору оренди в частині сплачення орендної плати.
Лист позивача від 18.11.2016р., який фактично свідчить про відмову орендодавця від договору, був скерований орендарю 18.11.2016р. цінним пріоритетним листом.
Відповідно до п.1 ч.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), місцевої Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. Отже, враховуючи термін поштового перебігу кореспонденції, датою одержання наймачем цього повідомлення слід вважати - 19 число.
Таким чином, договір оренди №3 від 03.01.2012р. є розірваним з ФОП ОСОБА_3 19.11.2016 року, у зв'язку з чим на підставі ст. 782 та ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України, зобов'язання сторін з цієї дати за договором оренди №3 від 03.01.2012р. припинилися.
Отже, провадження у справі в частині розірвання договору оренди підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
За правилами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Як свідчать матеріали справи, об'єкт оренди не був повернутий відповідачем позивачу на час звернення останнім з позовом до суду. Разом із тим, умови п. 4.8 договору вказують на зобов'язання ОСОБА_3 у разі припинення або розірвання договору повернути ОСОБА_2 орендоване майно (в місячний термін) у належному стані. Відповідно до норм ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги позивача та свідчать про належне виконання ФОП ОСОБА_3 взятих на себе договірних зобов'язань.
У позовній заяві позивач також просить суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1500,00 грн.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що заявлені ним до стягнення 1500,00 грн., які витрачені на правову допомогу відносяться до складу судових витрат та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати на участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частина 1 ст.26 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 визначена правова позиція, яка встановлює, що відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінал ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг 5/16 від 02.12.2016р., за яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги на загальну суму 1500,00 грн., а замовник зобов'язується оплатити такі послуги (а.с.36).
Позивачем, в підтвердження понесення витрат на оплату юридичних послуг наданий видатковий касовий ордер №181 від 02.12.2016р., згідно якого ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_2 1500,00 грн. в оплату юридичних послуг за договором №5/16 від 02.12.2016р..
Разом із тим, позивачем не надано суду доказів набуття ФОП ОСОБА_4 правового статусу адвоката.
Довідка з ЄДРПОУ, в якій основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 за КВЕД 74.11.2 це - нотаріальна та інша юридична діяльність, не є належним доказом набуття вказаною особою відповідного статусу, без надання копії свідоцтва адвоката або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням.
Таким чином, дослідивши вказані обставини, суд вважає вимоги позивача, в частині покладення на відповідача судових витрат у сумі 1500,00грн. на правову допомогу, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до п.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 600,00 грн.
Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині розірвання договору оренди №3 від 03.01. 2012р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 провадження у справі припинити.
3. Зобов'язати відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 передати позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 орендоване приміщення загальною площею 37,14 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_3.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрат на правову допомогу - відмовити.
5. Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 54029, АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_5; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600,00грн. (одна тисяча шістсот гривень).
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2017 року.
Суддя О.Г. Смородінова