ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.03.2017Справа №910/22350/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»
до про 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» усунення перешкод у користуванні майном
Представники:
від Позивача: Черкашина О.А. (представник за Довіреністю);
від Відповідача - 1: не з'явились;
від Відповідача - 2: не з'явились;
Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі також - «Відповідач - 1») про усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що берегоукріплення довжиною 120,0 м, розміщене за адресою: м. Київ, між Вантовим мостом та елеватором, внесено в Реєстр гідротехнічних споруд за №ГТС - 1058, експлуатуючою організацією якого є Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР - 101 - 4-1010-08 від 11.04.2008 року. 17.06.2010 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №01/06-79, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику спеціалізовані послуги (швартування, стоянка) на платній основі плавучим засобам, які належать Замовнику, біля гідротехнічної споруди (ГТС) - 1069, а саме: пасажирському дебаркадеру «Д-270» біля набережної пасажирських причалів між «Пішохідним» мостом та мостом «Метро», інвентарний №1590 (частина причальної набережної довжиною 30 п.м., розташована в 73 м вгору проти течією від осі моста «Метро» з координатами 50' 26' 31,41"N, 30' 33' 34,82E та 50' 26' 32,08"N, 30' 33' 34,00"E) за адресою: м. Київ, Набережне шосе, яка належить Виконавцю. Як зазначає Позивач, пасажирський дебаркадер «Д-270» було розміщене Відповідачем - 1 на місце стоянки та в подальшому було переміщено на місце стоянки біля берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120 м між Вантовим мостом та елеватором (ГТС -1058), де і перебуває до теперішнього часу. Листом №01/06-640 від 01.07.2015 року Позивач звертався до Відповідача - 1 з пропозицією укласти договір стоянки або швартування, проте відповіді не отримано. Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» має намір використовувати берегоукріплення довжиною 120,0 м, розміщене за адресою: м. Київ, між Вантовим мостом та елеватором у власній господарській діяльності, проте Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» шляхом встановлення пасажирського дебаркадеру «Д-270» біля вказаного майна перешкоджають його використанню. За таких підстав, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: звільнити самовільно зайняте державне майно - гідротехнічну споруду берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058) від дебаркадеру «Д-270».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/22350/16, судове засідання призначено на 21.12.2016 року.
21.12.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.12.2016 року не виконав.
В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.12.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року відкладено розгляд справи на 25.01.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
25.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
25.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.01.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати інформацію з посиланням на належні докази щодо того, чи належить Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пасажирський дебаркадер "Д-270", який пришвартовано на гідротехнічній споруді берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС-1058).
Також, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.
Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року відкладено розгляд справи на 08.02.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
08.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання, в якому просив Суд замінити неналежного Відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на належного Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та припинити провадження по справі в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
08.02.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, а в судовому засіданні підтримав клопотання про заміну Відповідача. Представник позивача просив Суд частково задовольнити клопотання та залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до участі у справі в якості Відповідача-2.
Суд зазначив, що відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Клопотання Відповідача вмотивовано тим, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" не є власником пасажирського дебаркадеру "Д-270", а являється лише орендатором приміщень дебаркадеру на підставі Договору оренди від 01.12.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".
Як вбачається з документів, долучених до клопотання, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (Судновласник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Фрахтувальник) було укладено Договір №1 від 04.01.2011 року про оренду транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час). Пунктом 1.2. Договору встановлено, що стоянкове судно, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, що передається в оренду за Договором та належить Судновласнику на підставі Свідоцтва про право власності на судно №003806 від 29.06.2010 року.
Додатковою угодою від 31.12.2015 до Договору про оренду транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час) від 04.01.2011 року сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії Договору 31.12.2015 року.
01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Орендар) укладено Договір оренди.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення стоянкового судна, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, (місце швартови м. Київ), визначене у Договору, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарського діяльності. Відповідно до п. 7.1 Договір укладається з " 01" грудня 2016 року по " 31" жовтня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 24 Господарського процесуального кодексу України, Суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача та залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до участі у справі в якості Відповідача-2.
Також, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, Суд прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та надати Суду докази на підтвердження направлення.
2) Відповідача надати оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи Свідоцтва про право власності на судно №003806 від 29.06.2010 року.
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис":
- надати на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи; відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву;
- надати оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи Свідоцтва про право власності на судно №003806 від 29.06.2010 року.
3) Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті надати інформацію щодо того, кому належить на праві власності дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т (місце швартови м. Київ).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року відкладено розгляд справи на 22.02.2017 року, у зв'язку з залученням до участі у справі Відповідача-2, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву.
22.02.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили. Представник позивача, відповідача-2 та Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті вимоги ухвали суду від 08.02.2017 року не виконали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року відкладено розгляд справи на 29.03.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.
27.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті надійшов лист по справі.
29.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви на адресу Відповідача -2.
В судовому засіданні 29 березня 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представники Відповідачів не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 03.03.2017 року уповноваженим представникам Відповідачів ухвали суду від 22.02.2017 року.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідачі про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що Відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 29 березня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" є державним унітарним підприємством, що засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту інфраструктури України та створено з метою забезпечення ефективного використання державного майна річкових портів (гідротехнічні споруди, причали, судноплавні споруди, плавзасоби та інше майно), надання відповідних послуг.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №306-р від 23.05.2007 р. державне майно, що не увійшло до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт", було передано до сфери управління Мінтрансзв'язку.
Відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України №1211/614 від 19.07.2007 року "Про передачу державного майна " зі змінами внесеними спільним наказом наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України №1514/827 від 19.09.2007 р. " Про внесення змін до спільного наказу ФДМУ та Мінтрансу від 19.07.2007 № 1211/614" та наказу Мінтрансзв'язку №721 від 17.08.2007 року "Про впорядкування управління державним майном " в сферу управління Мінтрансзв'язку та на баланс ДП "Адміністрація річкових портів" було передано державне майно, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт".
У переліку державного майна, що є невід'ємною частиною розпорядження наявні гідротехнічні споруди в межах Києва, зокрема: берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120 метрів Вантовим мостом та елеватором.
Берегоукріплення довжиною 120,0 м, розміщене за адресою: м. Київ, між Вантовим мостом та елеватором, внесено в Реєстр гідротехнічних споруд за №ГТС - 1058, експлуатуючою організацією якого є Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР - 101 - 4-1010-08 від 11.04.2008 року.
Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004р. №251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 р. за № 932/9531 (із змінами та доповненнями) берегоукріплювальна споруда визначається як гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, а гідротехнічна споруда (ГТС) - як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод (п. 1.4).
17.06.2010 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №01/06-79, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику спеціалізовані послуги (швартування, стоянка) на платній основі плавучим засобам, які належать Замовнику, біля гідротехнічної споруди (ГТС) - 1069, а саме: пасажирському дебаркадеру «Д-270» біля набережної пасажирських причалів між «Пішохідним» мостом та мостом «Метро», інвентарний №1590 (частина причальної набережної довжиною 30 п.м., розташована в 73 м вгору проти течією від осі моста «Метро» з координатами 50' 26' 31,41"N, 30' 33' 34,82E та 50' 26' 32,08"N, 30' 33' 34,00"E) за адресою: м. Київ, Набережне шосе, яка належить Виконавцю.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що пасажирський дебаркадер «Д-270» було розміщене Відповідачем - 1 на місце стоянки та в подальшому було переміщено на місце стоянки біля берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120 м між Вантовим мостом та елеватором (ГТС -1058), де і перебуває до теперішнього часу. Листом №01/06-640 від 01.07.2015 року Позивач звертався до Відповідача - 1 з пропозицією укласти договір стоянки або швартування, проте відповіді не отримано. Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» має намір використовувати берегоукріплення довжиною 120,0 м, розміщене за адресою: м. Київ, між Вантовим мостом та елеватором у власній господарській діяльності, проте Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» шляхом встановлення пасажирського дебаркадеру «Д-270» біля вказаного майна перешкоджають його використанню. За таких підстав, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: звільнити самовільно зайняте державне майно - гідротехнічну споруду берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058) від дебаркадеру «Д-270».
01.07.2015 року Позивач направив на адресу Відповідача - 1 лист №01/06-640 з вимогою розглянути питання щодо укладання з Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» відповідного договору на стоянку плав офісу «Приватбанк» (дебаркадер Д - 270) біля берегоукріплення або вжити всіх заходів щодо від швартування даного судна від зазначеного причалу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 01.07.2015 року та фіскальним чеком від 01.07.2015 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею ст. 386 Цивільного кодексу України, якою встановлено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За нормами ст. 391 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності від порушень, хоча б вони і не були пов'язані з позбавленням володіння. Захист права власності від таких порушень здійснюється за допомогою негаторного позову. Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Отже, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати право користування та розпоряджання ним.
Таким чином, необхідною умовою для задоволення такого позову є наявність перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном; при цьому підлягає доведенню в чому конкретно полягають (за їх наявності) такі перешкоди.
Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Берегоукріплення довжиною 120,0 м, розміщене за адресою: м. Київ, між Вантовим мостом та елеватором, внесено в Реєстр гідротехнічних споруд за №ГТС - 1058, експлуатуючою організацією якого є Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР - 101 - 4-1010-08 від 11.04.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2010 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №01/06-79, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику спеціалізовані послуги (швартування, стоянка) на платній основі плавучим засобам, які належать Замовнику, біля гідротехнічної споруди (ГТС) - 1069, а саме: пасажирському дебаркадеру «Д-270» біля набережної пасажирських причалів між «Пішохідним» мостом та мостом «Метро», інвентарний №1590 (частина причальної набережної довжиною 30 п.м., розташована в 73 м вгору проти течією від осі моста «Метро» з координатами 50' 26' 31,41"N, 30' 33' 34,82E та 50' 26' 32,08"N, 30' 33' 34,00"E) за адресою: м. Київ, Набережне шосе, яка належить Виконавцю.
Міністерство інфраструктури України 09.04.2015 року направило на адресу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» запит №46-Г-52 про надання пояснень з питань стоянки плавзасобів, пришвартованих до берегоукріплення інв. №1591 і які не обліковуються на балансі Позивача (відділення «Приватбанку», ресторан «Мураками»), який був отриманий останнім 09.04.2015 року.
Як вбачається зі службової записки начальника відділу з експлуатації ГТС Можаєва О.В., адресованої директору Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», 02.12.2016 року на виконання доручення було проведено огляд державного майна - гідротехнічної споруди берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058), в ході якого встановлено, що дебаркадер «ДД - 7» та пасажирський дебаркадер «Д -270» ошвартовані до вказаної ГТС та продовжують займати місце стоянки без достатніх правових підстав.
Судом встановлено, що дебаркадер «Д -270», 1979 року побудови, зареєстрований у Державному судновому реєстрі України під номером ІРС-0360 від 29.06.2010 року, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис», що підтверджується інформацією Державної служби України з безпеки на транспорт, наданої на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (Судновласник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Фрахтувальник) було укладено Договір оренди транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час) №1, відповідно до умов якого Судновласник зобов'язався передати Фрахтувальникові, а Фрахтувальник зобов'язався прийняти у тимчасове користування (оренду) стоянкове судно, визначене в Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення діяльності згідно Статуту.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що стоянкове судно, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, що передається в оренду за Договором та належить Судновласнику на підставі Свідоцтва про право власності на судно №003806 від 29.06.2010 року.
Цей Договір діє з 01.01.2011 року до 31.05.2015 року. (п.7.1 Договору)
На виконання умов Договору оренди транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час) №1 від 04.01.2011 року Судновласник передав, а Фрахтувальник в свою чергу прийняв стоянкове судно, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, що підтверджується Актом приймання - передачі нежилих приміщень від 04.01.2011 року.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось з листом №06/30-15 від 30.06.2015 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про намір продовжити орендні відносини та продовжити термін дії договору на той же термін і на тих самих умовах об'єкта оренди - стоянкового судна, а саме дебаркадеру Д-270 валовою місткістю 250 т.
Додатковою угодою від 31.12.2015 року до Договору оренди транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час) №1 від 04.01.2011 року сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії Договору 31.12.2015 року.
На виконання умов Договору оренди транспортного засобу (стоянкового судна) без екіпажу (фрахтування на певний час) №1 від 04.01.2011 року Фрахтувальник передав, а Судновласник в свою чергу прийняв стоянкове судно, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, що підтверджується Актом приймання - передачі нежилих приміщень від 31.12.2015 року.
01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Орендар) було укладено Договір оренди, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення стоянкового судна, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, (місце швартови м. Київ), визначене у Договору, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарського діяльності.
Відповідно до п. 7.1 Договір укладається з " 01" грудня 2016 року по " 31" жовтня 2019 року.
На виконання умов Договору оренди від 01.12.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв приміщення стоянкового судна, а саме дебаркадер Д-270 валовою місткістю 250 т, (місце швартови м. Київ), що підтверджується Актом здачі - приймання приміщення від 01.12.2016 року.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що на час розгляду даної справи саме Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» використовує у своїй господарській діяльності дебаркадер «Д-270» як Орендар за Договором оренди від 01.12.2016 року, укладеним з власником вказаного майна - Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис».
При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, а Відповідачами в свою чергу не надано суду таких доказів на підтвердження розірвання вказаного Договору оренди від 01.12.2016 року й повернення дебаркадеру «Д-270» за Актом приймання - передачі, з підписання якого сторонами договір найму припиняється відповідно до норм статті 795 Цивільного кодексу України.
За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача - 1 щодо неналежного відповідача у даній справі, оскільки Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не є власником спірного майна. Також, Суд зазначає, що відповідачем за негаторним позовом може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а не лише власник такого майна.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доведено суду щодо наявності здійснення перешкод з боку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у користуванні державним майном - гідротехнічної споруди берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058).
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження відшвартування Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» дебаркадеру «Д-270» від гідротехнічної споруди берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058), експлуатуючою організацією якого є Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР - 101 - 4-1010-08 від 11.04.2008 року.
Крім того, Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» не надано Суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності правових підстав для швартування дебаркадеру «Д-270» біля гідротехнічної споруди берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058).
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про усунення перешкод у користуванні майном у повному обсязі.
Що стосується позову в частині до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», як Відповідача - 2 у справі №910/22350/16, Суд зазначає наступне.
За змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.
З системного аналізу ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2014 року по справі 910/5899/13.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» просило Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: звільнити самовільно зайняте державне майно - гідротехнічну споруду берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058) від дебаркадеру «Д-270».
В процесі розгляду вказаної справи було залучено до участі у справі Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" у зв'язку з укладенням між Відповідачами договорів оренди дебаркадеру «Д-270». Проте, Суд звертає увагу, що протягом всього розгляду спору заявником було підтримано первісні позовні вимоги, жодних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» Позивачем заявлено не було.
Крім того, вищенаведеними та оціненими Судом доказами у справі Судом встановлено, що право Позивача з боку Відповідача - 2 жодним чином не порушено.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За таких підстав, враховуючи положення ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України, оскільки набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує лише з фактом пред'явлення позову до особи, а також відсутність порушеного права Позивача з боку Відповідача - 2, позов в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про усунення перешкод у користуванні майном задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача - 1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: звільнити самовільно зайняте державне майно - гідротехнічну споруду берегоукріплення р. Дніпро у м. Києві довжиною 120,0 метрів між Вантовим мостом та елеватором (ГТС - 1058) від дебаркадеру «Д-270».
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 14, Ідентифікаційний код юридичної особи 33404067) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
4. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 квітня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин