03.04.2017 Справа № 908/668/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна розглянувши матеріали:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, місто Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, 40/7, прим. 37)
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 85236,09 грн.
встановив, що у прийнятті позовної заяви слід відмовити у зв'язку із наступним.
До господарського суду Запорізької області 31.03.2017 р. надійшла позовна заява ТОВ «Запорізька пивна компанія» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 85236,09 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки продукції № ЗПК-2145 від 15.09.2015 р. (заборгованість у розмірі 20400,00 грн.) , за договором оренди № 18935 З-03035 від 15.09.2015 р.(заборгованість у розмірі 23108,00 грн.), за договором суборенди майна № 18935 З-03035 від 09.10.2015 р. (заборгованість у розмірі 41728,09 грн.)
Відповідно до ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тож враховуючи приписи ст. 21 ГПК України відповідачами у господарському судочинстві можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства та організації зазначені у вищевказаній статті.
Відповідно до п.п.1,2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 (із подальшими змінами) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст.12 ГПК України). Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Таким чином, справи, де позивачем і/або відповідачем є не юридична особа (фізична особа підприємець) не підвідомчі господарським судам за правилами Господарського процесуального кодексу України.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (частина 2 статті 1 ГПК України).
Відповідно до положень п. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи за участю фізичних осіб, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
В даній позовній заяві вих. № 17-6п від 22.03.2017р. (вх. № 742/08-07/17) позивач визначив відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Між тим, відповідно до безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2017 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) припинив підприємницьку діяльність, про що зроблено відповідний запис номер НОМЕР_2 27.01.2017 р.
Враховуючи предмет позову, позовні вимоги ТОВ «Запорізька пивна компанія» до відповідача - фізичної особи, яка не має статусу фізичної особи-підприємця, не підлягають розгляду в господарських судах України, оскільки фізична особа не може виступати стороною у процесі, який розглядається в порядку господарського судочинства, окрім спорів пов'язаних з корпоративними відносинами.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що спір за участю фізичної особи не підлягає розгляду в господарських судах України, суд дійшов висновку, про наявність достатніх підстав для відмови у прийняття позовної заяви
За таких обставин, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у прийнятті позовної заяви до розгляду господарським судом відмовляється.
Керуючись, п. 3 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд,
В прийнятті позовної заяви - відмовити.
Додаток: позовні матеріали на 30-ти аркушах, в тому числі оригінали платіжного доручення № 6548 від 22.03.2017 р. про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн. та фіскального чеку № 7343 від 23.03.2017 р. та опису вкладення у цінний лист від 23.03.2017 р.
Ухвала набрала законної сили - 03.04.2017 р.
Суддя О.В. Федорова