27.03.2017 Справа № 904/927/17
За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
про солідарне стягнення 35563,48 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: представник Єрмолов Є.М., довіреність № 7585-К-О від 27.12.2016;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - 1-й відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 17851,77 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 16622,71 грн, 1089,00 грн заборгованості по комісії за користуванням кредиту, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 13.06.2012, з урахуванням договору поруки №20613СVHMS1FS, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 11.08.2015.
1-й та 2-й відповідачі відзивів на позов інших витребуваних судом документів не надали, участь своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Від 1-го відповідача на адресу господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що свідчить про отримання ним ухвал суду, а від 2-го відповідача повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками поштового відділення „ за зазначеною адресою не проживає" та "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.03.2014 у справі №926/110/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційнийо банк "Приватбанк" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19357,58 грн встановлено наступне:
- 13.06.2012 року приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява);
- підписавши згадану заяву, відповідач погодився із "Умовами та правилами надання банківських послуг", у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування;
- згідно з п. 3.18.1.16 "Умов та Правил надання банківських послуг" - при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису; підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі;
- відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг";
- відповідно до п. 3.18.1.1 "Умов та Правил надання банківських послуг" (далі - Умови), кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту;
- кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);
- згідно п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі);
- пункт 3.18.4.1 Умов передбачає, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка);
- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов);
- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов);
- у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними; при порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості; у разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення; сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3 Умов); при цьому нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років з дня коли зобов'язання мало бути виконане (п. 3.18.5.4 Умов);
- у п. 3.18.1.17 Умов передбачено, що при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачем якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених у рахунок кредитного ліміту перерахувань сплачується комісійна винагорода у розмірі 3 % від суми перерахувань;
- відповідач отримав від позивача 11000 грн кредитних коштів, які не повернуті, а тому з нього слід стягнути 11000 грн заборгованості по кредиту;
- також з відповідача стягується 5255,78 грн. заборгованості по відсоткам за період з 27.09.2012 по 19.12.2013 та 1188 грн. заборгованості по комісії за період з 03.01.2013 по 19.12.2013;
- позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 28.12.2012 по 19.12.2013 в сумі 1913,80 грн., що передбачено п.п. 3.18.4.1.3 та 3.18.4.1.5 Умов і ст. 549 Цивільного кодексу України, яка підлягає стягненню.
Вказаним рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.03.2014 у справі №926/110/14 позовні вимоги було визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.
На виконання зазначеного рішення суду від 12.03.2014, яке набрало законної сили 24.03.2014, було видано відповідний наказ.
На підставі рішення господарського суду Чернівецької області від 12.03.2014 у справі №926/110/14 з відповідача на користь позивача було стягнуто 11000,00 грн заборгованості за кредитом, 5255,78 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 27.09.2012 по 19.12.2013, 1913,80 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.12.2012 по 19.12.2013 та 1188,00 грн заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 03.01.2013 по 19.12.2013.
Згідно наданого розрахунку, після винесення господарським судом Чернівецької області рішення від 12.03.2014 у справі №926/110/14, заборгованість 2-го відповідача перед позивачем станом на 24.11.2016 становить 35563,48 грн:
- за процентами - 17851,77 грн (з 20.12.2013 по 24.11.2016);
- по комісії - 1089,00 грн (з 20.12.2013 по 24.11.2016);
- пеня - 16622,71 грн (з 20.12.2013 по 24.11.2016).
Як вбачається позивачем 2-му відповідачу було спрямовано претензію №20613CVHMS1FS від 29.11.2016 з проханням погасити прострочену заборгованість у повному обсязі. Про спрямування 2-му відповідачу зазначеної претензії свідчить фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 05.12.2016 та опис від 05.12.2016 вкладення у цінний лист (а.с. 38-39).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту, по процентам та комісії за користування кредитними коштами перед позивачем 2-им відповідачем не надано.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за порушення зобов'язання.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012 у справі №37/64.
Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня за період з 20.12.2013 по 24.11.2016 у сумі 16622,71 грн є вірною та підлягає стягненню.
З матеріалів справи також вбачається, що 11.08.2015 між 1-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", як поручителем, та позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, було укладено договір поруки №20613CVHMS1FS (надалі - договір поруки), відповідно до пунктів 1 та 2 якого предметом цього договору є надання поруки за виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 всіх своїх обов'язків за Договором №б/н від 13.06.2012 (надалі - Кредитний договір), р/с НОМЕР_1; поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 8 договору поруки).
Сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п. 9 договору поруки).
Відповідно до п. 4 договору поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).
У пункті 6 договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору; у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначені письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7 Договору поруки).
05.12.2016 позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №20613CVHMS1FS від 29.11.2016 про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й відповідач не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.
Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 2-го відповідача за договором банківського обслуговування №б/н від 13.06.2012 у загальній сумі 35563,48 грн, яка з урахуванням договору поруки №20613CVHMS1FS від 11.08.2015 підлягає стягненню з 1-го відповідача, оскільки у відношенні 2-го відповідача провадження у справі підлягає припиненню з огляду на наступне.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, припинив свою господарську діяльність 27.12.2016, тобто ще до пред'явлення до нього позову, а отже останній не є стороною у цій справі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 №10 з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 №10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За таких обставин, 2-й відповідач втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності та не є учасником судового процесу, що позбавляє суд права розглядати та вирішувати спір по суті у його відношенні. Таким чином, враховуючи приписи п. 6 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з 1-го відповідача, як поручителя, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 17851,77 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1089,00 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 16622,71 грн; провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості з 2-го відповідача підлягає припиненню.
Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про стягнення судових витрат з 2-го відповідача, яке не підлягає задоволенню виходячи з вищевикладеного. У цьому разі витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на 1-го відповідача, як на сторону у господарському процесі, з вини якої виник спір та який поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача задоволено в повному обсязі, відносно 2-го відповідача - припинено, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го відповідача у сумі 1600,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 17851,77 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1089,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 16622,71 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1600,00 грн витрат по сплаті судового, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі відносно 2-го відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині солідарного стягнення заборгованості припинити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 03.04.2017.
Суддя В.Д. Воронько