30 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати шлюб, укладений між сторонами, укладений 28.09.2013 в Центральному відділі державної реєстрації шлюбів ГУЮ у м. Києві.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.01.2017 позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Посилається на норми процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позов повинен пред'являтися за місцем проживання позивача, оскільки остання не має матеріальної можливості виїхати до місця проживання відповідача до Арабської Республіки Єгипет.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення ОСОБА_1 заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, доказів, які б підтверджували наявність поважних причин неможливості виїзду до зареєстрованого місця проживання відповідача (Арабська Республіка Єгипет), а також наявності домовленості між сторонами про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них до матеріалів позовної заяви не надано.
З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.
Справа № 761/46300/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/3811/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що у разі дотримання позивачем правил альтернативної підсудності у суду відсутні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач є громадянином Арабської Республіки Єгипет, де й проживає.
Встановлено, що позивач із-за матеріального становища не може виїхати до місця проживання відповідача відповідно до довідки (а. с. 13), про що було вказано в позовній заяві.
Згідно із ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, якщо він не може з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Таким чином, позивач скористалась своїм правом, звернулася до суду із дотриманням встановленої законодавством альтернативної підсудності.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновківщодо непідсудності вказаного позову.
За наведених обставин, вимоги апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2017 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк