29.03.2017 Справа № 904/1548/17
За позовом Приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА", с. Червона Слобода, Черкаська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м. Дніпро, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 39 732,99 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, паспорт серії МЕ №457857 від 25.06.04; виписка ЄДРПОУ №346584; протокол №7 від 04.11.13;
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 208 від 01.12.2016;
Приватне підприємство "ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (далі - Відповідач) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 39 000,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 732,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками від 19.09.16 щодо повної та своєчасної поставки паливно-мастильних матеріалів. На підставі ст. 536, 1048 ЦК України, позивачем нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 732,99 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву за змістом якого підтвердив факт отримання попередньої оплати на суму 39 000,00 грн., та невиконання зі свого боку обов'язку з поставки товару. В частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, Відповідач проти позову заперечував.
В судовому засіданні 29.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -
19.09.2016 між Приватним підприємством "ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (Постачальник) укладений договір №2 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №2.
Відповідно до п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі, замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви, в якій визначена кількість паливних карток та сума до сплати. (пункт 2.2 договору).
Згідно з п. 2.4 договору, відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизацій них відповідей по паливним картками через термінал.
Пунктом 4.1 договору, визначені зобов'язання постачальника, в тому числі:
п. 4.1.1 договору, в термін не більше 3-х робочих днів з моменту надходження коштів за паливні картки на поточний рахунок, надати замовнику паливні картки, за умовами надання представником замовника довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) замовника, та додаткову накладну на товар.
п. 4.1.5 договору, забезпечити замовнику можливість безперешкодного використання паливних карток відповідно до умов договору та Правилами користування паливними картками.
Відповідно до п. 5.1 договору, замовник оплачує постачальникові паливні картки, згідно відповідного рахунку, протягом одного банківського дня із дати оформлення такого рахунку від постачальника.
Замовник оплачує постачальникові ПММ, вказаного у відповідному рахунку, протягом одного банківського дня із дати оформлення такого рахунку від постачальника. (пункт 5.2 договору).
Розрахунки за кожну поставлену партію ПММ здійснюються у безготівковій формі. Умови оплати - передплата у розмірі 100 % за кожну партію ПММ та паливних карток згідно пред'явленому постачальником рахунку.
Пунктом п. 7.1 договору, визначено, що цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Договір укладений терміном на 1 рік (п. 7.2 договору).
На виконання умов договору Відповідачем виставлено рахунок-фактуру №0170/1001371 від 23.12.16 на оплату дизпалива Energy у кількості 2000 літрів, за ціною 19,50 грн. з ПДВ.
23.12.16 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 39 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4022 від 23.12.16.
Відповідач зобов'язання щодо поставлення замовнику паливо-мастильних матеріалів на суму отриманих грошових коштів у розмірі 39 000,00 грн. не виконав.
Заборгованість відповідач на час розгляду справи складає 39 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків, та не заперечується відповідачем.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання Відповідачем у строки встановлені договором обов'язку з поставки попередньо оплаченого Позивачем товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати у розмірі 39 000,00 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування чужих грошових коштів, які нараховані на підставі ч. 3 ст. 693, ст. 536, 1048 ЦК, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, Договором №2 від 19.09.16 сторони не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тому, звертаючись з відповідною вимогою, Позивач здійснив нарахування із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК, якою передбачено, що у разі, якщо розмір процентів не встановлений договором позики, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
На думку суду, застосування Позивачем до правовідносин поставки положень ст. 1048 ЦК України є безпідставним, адже договори поставки та позички є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин. Аналогічної правої позиції з даного питання дотримується Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 9/67-38 від 27.12.2010 року.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення суми попередньої оплати у розмірі 39 000,00 грн., в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА" (19604, Черкаська область, Черкаський район, вул. Лозова, буд. 8, код ЄДРПОУ 35995259) суму попередньої оплати у розмірі 39 000,00 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 1570,48 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 03.04.2017
Суддя ОСОБА_4