Рішення
30.03.2017 р. Справа № 907/102/17
За позовом Державного підприємства “Овруцьке спеціалізоване лісове господарство”, м. Овруч Житомирської області
до відповідача ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород
про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у сумі 3 194 грн. 45 коп. в порядку регресу,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01-07/144 від 03.03.2017 року
Відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 09.08.2016 року
СУТЬ СПОРУ: Державним підприємством “Овруцьке спеціалізоване лісове господарство”, м. Овруч Житомирської області заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у сумі 3 194 грн. 45 коп. в порядку регресу.
За клопотанням представника позивача та згідно ухвал господарського суду Закарпатської області судові засідання у справі № 907/102/17 проведено в режимі відеоконференції.
Представник позивача позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/16, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів та стягнуто з Державного підприємства “Овруцьке спеціалізоване лісове господарство” (позивача у даній справі) суму 1 816 грн. 45 коп. витрат та 1 378 грн. витрат на сплату судового збору.
Вказує на те, що предметом позову у справі № 907/464/16 було стягнення коштів з позивача за простой вагону № 67158865 на ст. Батьово, який було затримано 15.10.2015 року ОСОБА_1 митницею Державної фіскальної служби України (відповідачем у даній справі) з вантажем “лісоматеріали”. Наголошує на тому, що затримка вагону відповідачем мотивована відсутністю сертифікату походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій “нового зразка”, при цьому, зазначає, що сертифікати “старого зразка” протягом періоду з грудня 2005 року по даний час не втрачали свою чинність, про що відповідачу було добре відомо, так як Кабінетом Міністрів України нового Порядку видачі сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів прийнято не було.
Покликаючись на положення статей Митного кодексу України, Господарського кодексу України та Конституції України, стверджує про допущення відповідачем порушення Митного кодексу України при затриманні вагону з товаром позивача. Крім того, зазначає про те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/14 підтверджено відсутність протиправної поведінки та вини ДП “Овруцький спецлісгосп” (позивача у даній справі), а тому, позивачем було відшкодовано збитки, які фактично були спричинені відповідачем - ОСОБА_1 митницею Державної фіскальної служби України, у зв'язку з чим просить суд стягнути з останнього матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 3 194 грн. 45 коп. в порядку регресу.
Надісланою на електронну адресу суду заявою (клопотанням) № 01-06/089 від 09.03.2017 року представник позивача подала суду для долучення до матеріалів справи копію постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 806/221/17 про визнання протиправними дій відповідача у аналогічній справі, яка на її думку, є належним доказом у підтвердження заявлених позовних вимог у даній справі, та протиправності дій ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України по затримці вагону № 67158865.
Крім того, надісланою на електронну адресу суду заявою (клопотанням) № 01-06/108 від 28.03.2017 року представник позивача інформувала суд про те, що дії відповідача у даній справі щодо зупинки товару “пиловник хвойних порід (сосна), неокорений у вигляді колод“ у залізничному вагоні № 67158865 в судовому порядку позивачем не оскаржувалися та станом на дату подання цієї заяви в судовому порядку не визнані протиправними. Однак, з покликанням на лист - роз'яснення Житомирської митниці ДФС України щодо чинності механізму видачі сертифіката походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, копія якого долучена до заяви, стверджує, що затримка вагону ОСОБА_1 митницею Державної фіскальної служби України здійснена безпідставно, з мотивів відсутності сертифікату походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів неіснуючого “нового зразка“, оскільки ніякої іншої форми сертифікату, крім наданої позивачем при митному оформленні та перевіреної відповідальними особами Житомирської митниці ДФС України в Єдиній автоматизованій інформаційній системі не існувало як на дату затримання вагону так і на даний час. За наведених обставин, представник позивача наполягає на очевидній протиправності дій позивача, враховуючи прямий зв'язок між визнанням чинності сертифікату та безпідставним (протиправними) затриманням вагону № 67158865.
Представник відповідача проти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що стягнення завданих збитків, які є предметом позовних вимог у даній справі, із суб'єкта владних повноважень в порядку господарського судочинства без визнання цих дій неправомірними, є безпідставним. Крім того, наголошував на тому, що позивачем не подано суду жодних документальних доказів визнання неправомірними дій відповідача, що були б підставою стягнення заявленої у даній справі суми матеріальної шкоди (збитків).
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,
суд встановив:
12.10.2015 року ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" було відправлено зі станції Бережесть Південно-західної залізниці вагон № 67158865 з вантажем "лісоматеріали" по відправці Бережесть-Тужер № 33737776, який 15.10.2015 року поїздом № 2103 прибув на станцію Батьово, де і був затриманий через відсутність сертифікату походження нового зразка, передбаченого ст. 3 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності пов'язаною із реалізацією та експортом лісоматеріалів".
За фактом затримання зазначеного вагону було складено акт загальної форми від 15.10.2015 року № 10925. 17.10.2015 року відповідачем було прийнято рішення про продовження дії сертифіката старого взірця (Акт загальної форми на відпуск вагону від 17.10.2015 року № 26), після чого спірний вагон відбув за призначенням.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/16 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ заявлений в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" м. Львів до відповідача 1 Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство", м. Овруч Житомирської області та до відповідача 2 ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення 1 816 грн. 45 коп. боргу (витрат, що пов'язані із наданням Львівською залізницею послуг, а саме, зборів, що нараховані за затримку вагону) та присуджено до стягнення з відповідача 1 - ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" суму 1 816 грн. 45 коп. витрат та суму 1 378 грн. витрат на сплату судового збору. Щодо заявлених позовних вимог до відповідача 2 - ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород зазначеним рішенням останнього звільнено від відповідальності.
Стягнуту рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/16 суму 3 194 грн. 45 коп., в тому числі 1 816 грн. 45 коп. витрат та судових витрат в розмірі 1 378 грн., ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" вважає своїми збитками, які ним відшкодовані, але фактично були спричинені ОСОБА_1 митницею Державної фіскальної служби України (відповідачем у даній справі) внаслідок її незаконних та неправомірних дій при безпідставному затриманні вагону № 67158865, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування суми 3 194 грн. 45 коп. матеріальної шкоди (збитків) в порядку регресу.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Аналогічні норми закріплені і в ст. 20 Господарського кодексу України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Застосування цього способу захисту визначається положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України і застосовується як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 Цивільного кодексу України, глава 25 Господарського кодексу України), так і у позадоговірних зобов'язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, збитки.
Статею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
- шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
- вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Враховуючи вищенаведене, право на відшкодування збитків виникає, по-перше, тільки у разі наявності всіх складових правопорушення, по-друге, тільки у разі реального понесення збитків, або наявністю упущеної вигоди, що повинно підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Нормами ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані спричиненням позивачу матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 3 194 грн. 45 коп., завданої відповідачем у зв'язку із протиправними діями останнього при затриманні вагону № 67158865 з товаром позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно приписів якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: а) завданої шкоди; б) протиправності у поведінці заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини заподіювача шкоди, тобто наявність чотирискладової правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи в порядку ст. 1174 Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів наведених норм, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної фіскальної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) органу державної влади, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.
Враховуючи вищезазначені норми Цивільного кодексу України відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності.
Неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування матеріальної шкоди (збитків).
При цьому, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності за положеннями ст. 12 ГПК України та ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесені до юрисдикції господарського суду.
У даному випадку, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт допущення ОСОБА_1 митницею Державної фіскальної служби України протиправної поведінки (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків)) при здійсненні службових повноважень, наслідком яких було затримання вагону № 67158865.
Крім того, позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в порядку регресу посиланням на ст. 228 Господарського кодексу України.
Статею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Разом з тим, вказана стаття Господарського кодексу України вміщується у главі 25 Господарського кодексу України, яка передбачає відшкодування збитків у сфері господарювання, а відповідач у даній справі згідно зі статтею 546 Митного кодексу України є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому, що виключає можливість стягнення з нього матеріальної шкоди (збитків) в порядку регресу за положеннями ст. 228 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
За таких обставин, позивачем не доведено та не надано суду документальних доказів у підтвердження жодної із чотирьох складових правопорушення з боку відповідача як підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді матеріальної шкоди (збитків), розмір яких складає ціну позову. В задоволенні позову належить відмовити повністю.
Аргументи позивача щодо встановлення рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/16 відсутності протиправної поведінки та вини позивача для покладення на нього відповідальності у вигляді сплати суми 1 816 грн. 45 коп. боргу (витрат, що пов'язані із наданням Львівською залізницею послуг, а саме, зборів, що нараховані за затримку вагону) та відповідно і судових витрат у розмірі 1 378 грн., судом до уваги не приймається, оскільки згідно вищенаведеного рішення суду саме із ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" присуджено до стягнення суму 1 816 грн. 45 коп. витрат та суму 1 378 грн. витрат на сплату судового збору, а ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України від відповідальності звільнено. За наведених обставин, рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року у справі № 907/464/16, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року, не встановлено протиправної поведінки та вини відповідача - ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України.
Щодо посилання представника позивача на постанову Житомирського окружного адміністративно суду від 22.02.2017 року у справі № 806/221/17 як на доказ підставності заявлених позовних вимог у даній справі, оскільки вказаною постановою визнано протиправними дії ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України по аналогічній справі, суд зазначає, що така не встановлює неправомірності дій відповідача у даній справі - ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України при затриманні вагону № 67158865 та в порядку ст. 34 ГПК України не є належним доказом у підтвердження заявлених позовних вимог у справі № 907/102/17. Вказана постанова стосується затримки на залізничній станції митного посту “Батьово” двох вагонів № 66553819 та № 65354953 з вантажем “колоди із сосни”, затримка яких та відповідно і стягнення витрат, що пов'язанні із їх затримкою не були предметом розгляду у справі господарського суду Закарпатської області № 907/464/14, не є підставою позовних вимог у даній справі.
Покликання позивача на лист - роз'яснення Житомирської митниці ДФС України щодо чинності механізму видачі сертифіката походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів як на підтверджуючий доказ заявлених у даній справі позовних вимог, суд оцінює критично, враховуючи, що такий лист не встановлює неправомірності дій відповідача у даній справі - ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України при затриманні вагону № 67158865, що за вищенаведених обставин справи могло би бути підставою для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.04.2017 року
Cуддя Пригара Л.І.