Справа № 760/12857/16-ц
Провадження № 2/760/2068/17
16 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Слободянюк А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), третя особа: Комунальне підприємство "Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства", третя особа: Державна авіаційна служба України, про припинення господарської діяльності, яка порушує права споживача, -
25.07.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)» про припинення господарської діяльності, яка порушує права споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно ст.ст. 27, 49 Конституції України, ст.ст. 281, 283 ЦК України серед особистих немайнових прав особи закріплені невід'ємне право на життя, право на охорону здоров'я. Разом з цим має місце порушення його прав, як споживача послуг з авіаційних перевезень, так і необмеженого кола осіб, зі створенням небезпеки для життя та здоров'я. Зокрема, як вказує позивач, 18.06.2016 ним разом із сім'єю здійснено політ на відпочинок у Чорногорію з аеропорту «Жуляни». Вважає, що відповідачем в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» надані відповідні послуги з авіаперевезення неналежної якості. Зокрема, як зазначає позивач, на приаеродромній території КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)», а саме на відстані близько 7,5 км від аеропорту, знаходиться полігон твердих побутових відходів, належний КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства». Умови функціонування вказаного полігону ТПВ не відповідають вимогам нормативних документів, а саме: ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування»; Правилам експлуатації полігонів побутових відходів, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435, Санітарним правилам облаштування та утримання полігонів для твердих побутових відходів №2811-83, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів №173, унаслідок чого, діяльність полігону ТПВ сприяє масовому скупченню птахів і становить загрозу для польотів повітряних суден, загрожує життю та здоров'ю людей. Як вважає позивач, відповідач як експлуатант аеропорту і аеродрому не вжив та не вживає належних заходів для забезпечення безпеки польотів пасажирів, чим порушує його права та права невизначеного кола осіб на життя та охорону здоров'я.
З наведених підстав позивач просить припинити протиправну господарську діяльність КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)», яка створює небезпеку для життя і здоров'я учасників (споживачів) авіаційних перевезень через розміщення в межах до 15 км від аеропорту полігону твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважали позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. На підтвердження свої доводів, посилалися на те, що відповідними службами відповідача забезпечується цілодобовий контроль за орнітологічною обстановкою на аеродромі, в тому числі використовуються спеціальні технічні пристрої для відлякування птахів. Крім того, відповідачем проводиться перевірка стану приаеродромної території щодо несанкціонованих сміттєзвалищ, та у разі встановлення будь-яких порушень чи виявлення фактів, що загрожують безпеці польотів, відповідач завжди негайно реагує. Вважають, що збоку відповідача вжито всіх можливих заходів реагування щодо діяльності КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства», яка здійснюється з порушенням нормативних актів. Також зазначали, що відповідач у повному обсязі виконує вимоги чинного законодавства, зокрема, Авіаційних правил України «Аеродроми, Системи управління безпекою польотів, Системи управління небезпеками, що створюються представниками дикої природи у зоні аеродрому, відповідач повною мірою забезпечує контроль за орнітологічною обстановкою на аеродромі та приаеродроміній території, а доводи позивача, про надання відповідачем послуг з авіаційного перевезення неналежної якості в частині безпечності польотів, спростовуються отриманим сертифікатом аеродрому № АП 09-02, виданий 16.03.2014, який підтверджує, що КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)» відповідає законодавству України про цивільну авіацію і здатний забезпечити польоти повітряних суден.
Заслухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді, зокрема, цивільних справ.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).
Відповідно до статей 15, 16 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України на кожну сторону зобов'язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням зазначеного, обставин справи, суд вирішує даний спір виключно щодо цивільних прав, про порушення яких заявлено позивачем.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що з боку відповідача має місце порушення його прав, передбачених ст.ст. 27, 49 Конституції України, ст.ст. 281, 283 ЦК України, якими закріплено право особи на життя, право на охорону здоров'я.
Зазначене порушення, як зазначає позивач, зумовлене бездіяльністю відповідача, яка полягає у не вжитті належних заходів для забезпечення безпеки польотів пасажирів.
Разом з цим, позивачем не зазначені конкретні наслідки бездіяльності відповідача, які свідчать про порушенням зазначених особистих немайнових прав, тобто, про позбавлення можливості здійснювати (реалізовувативати) свої права повністю або частково.
Позивачем не представлено доказів, які б давали суду підстави для висновку, що бездіяльністю відповідача завдано шкоди його здоров'ю.
Крім того, позивачем не обґрунтовано порушення відповідачем його права на охорону здоров'я, виходячи зі змісту даного немайнового права, який включає в себе гарантії та правомочності передбачені ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
Як далі слідує із змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що з боку відповідача має місце надання послуги з авіаперевезення неналежної якості, що є порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» .
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 18.06.2016 разом із сім'єю здійснював політ на відпочинок у Чорногорію з аеропорту «Жуляни».
Разом з цим, за змістом п. 1, 2 глави 1 розділу ІV, п. 4 розділу І Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 №735, перевезення пасажирів, багажу, здійснюється повітряним судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення. При цьому послуги з перевезення пасажирів, вантажу, повітряним транспортом надаються авіаційним перевізником. Однак, в матеріалах справи відсутні дані про те, що саме відповідач виступав авіаперевізником за договором повітряного перевезення, відповідно до якого здійснювалося перевезення позивача та його родини на відпочинок у Чорногорію.
Таким чином у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що відповідачем надавалися позивачу відповідні послуги з авіаперевезення, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було допущено порушення прав позивача як споживача, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його особистих немайнових прав на життя та на охорону здоров'я, а також прав споживача послуг з авіаперевезення.
Щодо способу захисту прав обраного позивачем, то суд вочевидь не може визнати останній належним у контексті реалізації права на захист зазначених прав.
Так, характер матеріально-правової вимоги про захист права визначається в тому числі змістом порушеного чи оспорюваного матеріального права, а виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства закріплених у ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст.ст. 3-5, 11 ЦПК України, право на захист має забезпечувати усунення порушення права, пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково; усунення невизначеності у праві у разі його оспорення або невизнання іншою особою.
Позивачем пред'явлено до відповідача вимогу припинити протиправну господарську діяльність КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)», яка створює небезпеку для життя і здоров'я учасників (споживачів) авіаційних перевезень через розміщення в межах до 15 км від аеропорту полігону твердих побутових відходів КП «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства».
Разом з цим, якщо вважати право позивача на життя та на охорону здоров'я порушеними, то виходячи із змісту цього права, слід прийти до висновку, що припинення господарської діяльності відповідача не призведе до усунення таких порушень. Якщо вважати порушеними права позивача як споживача послуг, то такі права підлягають захисту у спосіб, визначений Законом України «Про захист прав споживачів», яким не визначено жодної правової підстави для припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Отже, заявлену позивачем матеріально-правову вимогу про припинення господарської діяльності відповідача, з урахуванням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можна вважати ефективним способом захисту, тобто таким що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За таких обставин, оскільки за наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про порушення відповідачем його особистих немайнових прав на життя та на охорону здоров'я, а також прав як споживача послуг щодо якості таких послуг, та до висновку, що позивачем обраний спосіб захисту прав, який є невідповідним до їх змісту, в задоволенні даного позову належить відмовити в повному обсязі.
Окремо суд зазначає, що стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем цивільних прав позивача, правова оцінка дій відповідача як експлуатанта аеропорту і аеродрому щодо вжиття заходів для забезпечення безпеки польотів пасажирів, не може бути предметом даного судового розгляду, так як виходить за межі цивільної юрисдикції.
У зв'язку з цим суд звертає увагу позивача, що зазначені питання можуть бути порушенні останнім перед відповідними органами державної влади, уповноважених на їх розгляд відповідно до законодавства.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), третя особа: Комунальне підприємство "Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства", третя особа: Державна авіаційна служба України, про припинення господарської діяльності, яка порушує права споживача - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Лазаренко