Провадження №2/760/1320/17
Справа №760/7093/16-ц
20 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Здорик Л.В., Літвінчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину -
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на тверду грошову суму у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. щомісячно, починаючи з дати ухвалення рішення по даній справі і до моменту досягнення дитиною повноліття.
Позовна заява обгрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.11.2014, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 задоволено частково. Зокрема було змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2012 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 1000 грн. на ? частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, дане рішення набрало законної сили 13.11.2014.
Позивач вказав, що 18.02.2015 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишина П.Б. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014.
Позивач вважає, що з моменту набрання рішенням законної сили істотно змінився його матеріальний та сімейний стан, розмір аліментів у вигляді ? частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно є непомірно високим для нього, тому звертається до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів.
Позивач посилався на те, що на момент ухвалення рішення про зміну розміру аліментів він працював на посаді інженера з впровадження нової техніки та технології у ТОВ «Аудатекс Україна», однак, 07.08.2015 був звільнений з цього підприємства за згодою сторін, та на момент подачі позову ніде не працює і не отримує зарплати.
Зазначив, що з 29.12.2008 займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як фізична особа-підприємець, а з 01.10.2015 він є платником єдиного податку третьої групи, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується витягом з Реєстру платників Єдиного податку.
Позивач вказав, що відповідно до інформації наданої ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС України у 2014 році відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи його сума доходу склала - 0,00 грн., у 2015 році відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи сума доходу склала - 59 925 грн.
Позивачем пояснено, що на момент подання позовної заяви у порівнянні з моментом набрання рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 законної сили, його матеріальний стан погіршився, дохід є нерегулярним та мінливим.
Зазначив, що ним сплачено аліменти: у листопаді 2015 року 1692,5 грн., у грудні 2015 року - 1765,75 грн., у січні 2016 року - 1772,25 грн., у лютому 2016 року - 2121,5 грн., у березні 2016 року - 1898, 00 грн. Вказав, що на даний момент, враховуючи свій матеріальний стан, має змогу сплачувати аліменти у розмірі 2 000 грн. кожного місяця, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідає інтересам самої малолітньої ОСОБА_3, оскільки в силу мінливості та нерегулярності доходів позивача це забезпечить стабільне надходження аліментів на утримання дитини.
Крім того, позивач вказав, що з 13 вересня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5. В даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6, та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась друга дитина - ОСОБА_7. Відповідно до листка непрацездатності виданого Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 2 від 12.01.2016, ОСОБА_5 з 12.11.2016 перебуває у декретній відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами.
Позивач посилається на те, що на момент подання позову змінився також і його сімейний стан, окрім ОСОБА_3, він є батьком ще двох малолітніх дітей, які повністю перебувають на його утриманні. Також на утриманні позивача перебуває і його дружина. Позивач несе значні витрати на утримання своїх малолітніх дітей та дружини, що з врахуванням погіршення матеріального становища унеможливлює сплату ним аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно.
Пояснено, що стягнення з позивача частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно є таким, що ставить його та його нову сім'ю у скрутне матеріальне становище і створює умови для невиконання судового рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. У вересні 2016 року від неї надійшли письмові заперечення на вказану позовну заяву.
Відповідач посилається на те, що згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1, сума виплачених позивачу доходів за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 (II півріччя 2014 року) - період набрання законної сили рішення суду склала: 152 966,88грн. - заробітна плата у ТОВ «Аудатекс», 82,35 грн. - АТ «Укрсиббанк», 99 762,00 грн. - заробітна плата у ТОВ «Аудатекс».
Зазначила, що не знаходять свого підтвердження ті обставини, зазначені позивачем щодо його нерегулярності та мінливості його доходу, оскільки позивач має постійний регулярний дохід протягом періоду часу з моменту набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014. Так, з моменту набрання законної сили судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 позивач отримав дохід: за Ш квартал 2014 року - 152 966,88 грн., за IV квартал 2014 року - 99 844,35 грн., за І квартал 2015 року - 105713, 83 грн., за II квартал 2015 року - 105 630 грн., за III квартал 2015 року - 99 345,41 грн., за IV квартал 2015 року 59 925 грн., за І-ІІ квартал 2016 року - 278 426,00 грн.
Відповідачка пояснила, що твердження позивача про те, що він не має заробітку у вигляді заробітної плати, оскільки звільнився з ТОВ «АУДАТЕКС Україна» не може бути взяте до уваги, оскільки на обов'язок батька щодо утримання неповнолітньої дитини дана обставина не впливає та позивач згідно наявним у справі доказам регулярно отримує дохід.
Також зазначено, що виходячи із розміру отриманого позивачем доходу, за останній період (І-ІІ квартал 2016 року), у розмірі 278 426,00 грн., згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014, позивач має сплатити на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 2011 р.н., 1/4 частину від всіх видів заробітку (доходів), що за даний період складає суму 69 606, 50 грн., а в разі сплати аліментів на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісяця за цей період, утримання дитини складає 12 000 грн., що в 5,8 разів погіршує стан матеріального утримання неповнолітньої доньки.
Відповідач зазначила, що зміна розміру аліментів в даному випадку з розміру, визначеному рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014, що набрало законної сили, на розмір запропонований позивачем, не відповідає інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_3, 2011 р.н.
Відповідач вважає, доводи позивача щодо зміни сімейного стану, як на підставу для зменшення розміру аліментів на утримання його неповнолітньої доньки, не підтверджені належними доказами.
У зв'язку з наведеним вище відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 20.02.2017 представник позивача збільшила позовні вимоги, просила суд змінити розмір аліментів, що стягуються відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на тверду грошову суму у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дати ухвалення рішення по даній справі і до моменту досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.
Відповідач у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2012 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину і утримання дружини задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 01 червня 2029 року починаючи з 27 березня 2012 року (а.с. 8-9).
Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2012 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 1000 грн. на ? частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-13).
Встановлено, 18.02.2015 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишина П.Б. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 (а.с.14).
Позивач, звертаючись з позовом, вказує, що 07.08.2015 ніде не працює і не отримує заробітної плати, з 29.12.2008 займається підприємницькою діяльністю, його дохід є нерегулярним та мінливим.
Так, встановлено, що Наказом №з0000000001-д000000008 (Розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту), з 07.08.2015 звільнено ОСОБА_1 з посади інженера із впровадження нової техніки й технології з ТОВ «Аудатекс Україна» за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 19).
Трудової книжкою ОСОБА_1 підтверджується, що на момент подачі позову останній ніде офіційно не працює (а.с. 20-21).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 29.12.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю (а.с.15-16).
Як вбачається з витягу з Реєстру платників Єдиного податку №9901/Л/26-59-17-05-31 від 17.09.2015, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 з 01.10.2015 є платником єдиного податку третьої групи, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 17-18).
Відповідно до інформації наданої ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС України у 2014 році відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи сума доходу ОСОБА_1 склала - 0,00 грн., у 2015 році відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи сума доходу склала - 59 925 грн. (а.с. 22).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено аліменти: у листопаді 2015 року 1692,5 грн., у грудні 2015 року - 1765,75 грн., у січні 2016 року - 1772,25 грн., у лютому 2016 року - 2121,5 грн., у березні 2016 року - 1898, 00 грн., що підтверджується наданими копіями квитанцій (а.с. 29-33).
Судом встановлено, що позивач з 13 вересня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (а.с. 34). В даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 35), та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась друга дитина - ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с. 36). Відповідно до довідки №767 від 26.10.2016, виданої Національним банком України, ОСОБА_5 з 02.06.2014 до 12.03.2017 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 138).
Так, позивач стверджує, що на даний момент, враховуючи свій матеріальний та сімейний стани, має змогу сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн. кожного місяця, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідає інтересам самої малолітньої ОСОБА_3, оскільки в силу мінливості та нерегулярності доходів позивача це забезпечить стабільне надходження аліментів на утримання дитини.
Судом одночасно встановлено, та як вбачається з листа ГУ ДФС у м. Києві за №1019/9/26-15-11-02-23ДСК від 10.12.2015, згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1, сума виплачених ОСОБА_1 доходів за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 (II півріччя 2014 року) склала: 152 966,88грн. - заробітна плата у ТОВ «Аудатекс», 82,35 грн. - АТ «Укрсиббанк», 99 762,00 грн. - заробітна плата у ТОВ «Аудатекс» (а.с. 89).
Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1, останній отримав дохід: за Ш квартал 2014 року - 152 966,88 грн., за IV квартал 2014 року - 99844,35 грн., за І квартал 2015 року - 105713, 83 грн., за II квартал 2015 року - 105630 грн., за III квартал 2015 року - 99345,41 грн., за IV квартал 2015 року 59 925 грн., за І-ІІ квартал 2016 року - 278 426,00 грн. (а.с. 90), отже позивач регулярно отримує дохід.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основи) відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов жи ття, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо зміни розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан позивача та відповідача, потреби дітей даного віку.
Розмір частки від заробітку, що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, в розумінні ст. 192 СК України особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, на які посилався у позові, відтак суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 180-184, 192 СК України, ст.ст. 3, 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: І. А. Усатова