Справа № 760/10133/16-ц
Провадження № 2/760/2045/17
21 березня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Слободянюк А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
03.06.2016 позивач звернувся до суду з даним позовом, яким мотивує тим, що відповідач у період з 06.05.1980 по 29.11.2013 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.11.2013 № 366 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. В подальшому наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 29.11.2013 № 230, з 29.11.2013 був виключений із списків особового складу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та всіх видів забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 29.11.2013 №230, ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 33 повних календарних роки військової служби в сумі- 118 527,80 грн.
Не погоджуючись з розміром зазначеної допомоги, відповідач 29.12.2014 звернувся у Окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними дій при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити дії щодо її перерахунку з врахуванням раніше виплаченої суми цієї одноразової грошової допомоги.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 у справі № 826/20758/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, в тому числі, зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 33 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена Постановою № 889, з врахуванням раніше виплаченої суми цієї одноразової грошової допомоги.
Дане рішення суду було звернуте відповідачем до виконання та відповідно позивачем здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу в сумі - 47 411,10 грн..
Разом з цим, постановою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 - скасовано, прийнято нове рішення, згідно якого, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Таким чином, посилаючись на вищевказані обставини, позивач стверджує, що підстави відповідно до яких позивачем були набуті грошові кошти в сумі 47 411,10 грн. відпали, а тому на даний час грошові кошти у зазначеному розмірі є безпідставно набутими, і з наведених підстав просить стягнути їх з відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, вказував на те, що підстави для застосування ст. 1212 ЦК України у дані справі відсутні, а питання про повернення коштів, у зв'язку з скасуванням рішення суду, повинно вирішуватись в адміністративному судочинстві шляхом повороту виконання рішення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.05.1980 по 29.11.2013 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.11.2013 № 366 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В подальшому наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 29.11.2013 № 230, ОСОБА_1 з 29.11.2013 був виключений із списків особового складу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та всіх видів забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 29.11.2013 №230, ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 33 повних календарних роки військової служби в сумі- 118 527,80 грн.
Не погоджуючись з розміром зазначеної допомоги, ОСОБА_1 29.12.2014 звернувся у Окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними дій при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити дії щодо її перерахунку з врахуванням раніше виплаченої суми цієї одноразової грошової допомоги.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 у справі № 826/20758/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, в тому числі, зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 33 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена Постановою № 889, з врахуванням раніше виплаченої суми цієї одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення суду було звернуте відповідачем до виконання.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. від 25.06.2015 було відкрито виконавче провадження № 47962654 з виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 826/20758/14.
04.08.2015 виконавче провадження № 47962654 було закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Так, як свідчать дані наявні у роздавальній відомості №892 в/ч НОМЕР_1 , на виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 у справі № 826/20758/14, позивачем нараховано відповідачу 47411,10 грн. вихідної допомоги, з яких утримано 8059, 89 грн. податків, та фактично виплачено відповідачу 38640, 04 грн.
Виходячи з наведених обставин, суд приходить до висновку, що безпосередньою підставою нарахування та виплати відповідачу зазначеного вихідної допомоги є рішення суду.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 - скасовано, прийнято нове рішення, згідно якого в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Таким чином, з огляду на обставини справи встановлені вище, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК, на яку позивач і посилається обґрунтовуючи позовні вимоги.
Як визначено ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому в силу ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки представлені позивачем докази достовірно підтверджують факт набуття відповідачем майна за рахунок позивача на підставі рішення суду, яке на даний час скасоване. При цьому позовні вимоги належить задовольнити часткового, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, поверненню підлягає майно, яке особа фактично набула за рахунок іншої особи, тобто у даному випадку 38640, 04 грн.
При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, суд констатує, що в даному випадку положення ст. 1215 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, т.я. доплата одноразової грошової допомоги відповідачу здійснена у зв'язку з виконанням рішення суду, а не у добровільному порядку.
Заперечення відповідача про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з необхідністю вирішення питання у спосіб передбачений положеннями ст. 265, 266 КАС України, суд не приймає до уваги, оскільки дані норми не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а правильність вирішення даного спору в порядку цивільного судочинства підтверджена ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016, якою залишено без змін ухвалу про відкриття провадження у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, і у зв'язку з цим відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1212, 1215 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3,4, 10-11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 38 640, 04 грн..
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Лазаренко