29 березня 2017 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України ОСОБА_5, перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2,
Вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2011 року ОСОБА_2 засуджено за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк два роки. На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено на нього обов'язки передбачені пунктами 3, 4 частини першої статті 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2, зокрема, на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50432,78 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_2 не переглядався.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 грудня 2011 року вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишив без зміни.
Маловисківський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 15 червня 2015 року залишив без задоволення заяву захисника ОСОБА_4 про перегляд вироку Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 29 вересня 2015 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04 жовтня 2016 року касаційні скарги захисника ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2015 року та Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Потерпіла ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України заяву про перегляд усіх вищенаведених судових рішень щодо ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої статтею 286 КК, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, також зазначає про незаконність стягнення з засудженого ОСОБА_2 коштів у сумі 50423,78 грн., як вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, зважаючи на те, що середня ринкова вартість пошкодженого автомобіля дорівнювала 15749,23 грн. Просить всі зазначені судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування наявності підстав для перегляду Верховним Судом України судових рішень заявниця надає копії рішень суду касаційної інстанції від 13 листопада 2014 року, 19 березня 2015 року та 22 грудня 2016 року.
Перевіривши відповідність заяви вимогам статей 448, 449 КПК, вважаю, що заява містить недоліки, які перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України.
Процедура перегляду Верховним Судом України рішень касаційної інстанції регулюється виключно нормами глави 33 КПК. Тому заявники мають дотримуватись цих норм процесуального закону і тих, що регулюють процесуальну форму подання заяви про перегляд судового рішення. Відповідно до вимог статті 449 КПК у заяві про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, вимоги мають ґрунтуватися на предметі перегляду та обов'язково враховувати повноваження Верховного Суду України. У заяві особа має зазначати: а) два і більше різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального чи процесуального права у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (рішення, яке оспорюється, і конкретне рішення, яке має бути порівнюваним); б) конкретну норму (норми) матеріального чи процесуального права, яка (які) у подібних правовідносинах застосована касаційним судом неоднаково.
Усупереч зазначеним вимогам закону заява потерпілої ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України. У заяві, як убачається з її змісту, потерпіла поза зв'язком із предметом судового перегляду оспорює фактичні обставини справи, заперечує обґрунтованість висновків суду касаційної інстанції і просить дати їм інакшу правову оцінку, з урахуванням наведених у заяві мотивів.
Зазначені твердження не стосуються (виходять за межі) визначеного законом предмета перегляду судового рішення.
Також у заяві, поданій із зазначених вище підстав, повинно бути наведено, яка саме норма права, передбачена цим Кодексом, неоднаково застосовано судом касаційної інстанції в двох і більше рішеннях цього суду, у чому вбачається подібність правовідносин в оспореному рішенні і наданих для порівняння рішеннях касаційного суду, у чому полягає різниця змісту цих рішень з обґрунтуванням неправильності висновків суду касаційної інстанції в оспореному рішенні у порівнянні з іншими.
Однак потерпіла чітко не визначилася у заяві щодо конкретної норми (норм) кримінального та кримінального процесуального закону, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Відсутність чіткого визначення неоднаково застосованої норми (норм) виключає можливість здійснення відповідного порівняння.
Також, у заяві потерпіла ОСОБА_1, просить переглянути ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 жовтня 2016 року, якою залишені без зміни ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2015 року та Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 445 КПК, однак жодного обґрунтування зазначеної підстави та вказівки на норму матеріального закону, яка неоднаково застосована, у заяві немає та до заяви не долучено різних за змістом судових рішень для порівняння з цієї підстави.
Крім того з заяви убачається, що потерпіла, хоча і зазначає про подачу заяви до Верховного Суду України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 КПК, проте по суті не погоджується з вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2011 року, залишеного без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2011 року, заперечує обґрунтованість його висновків, наводить доводи про істотні порушення кримінально-процесуального закону під час досудового і судового провадження, суперечливість доказів та невірну оцінку їх судами, тощо, які перебувають поза межами законодавчо визначених повноважень Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень у кримінальних справах у порядку, передбаченому главою 33 КПК, та є недопустимими. Адже вихід за межі визначених законом предмета та умов перегляду Верховним Судом України рішень призведе до повторного касаційного перегляду, що не відповідатиме положенням статті 445 КПК і буде суперечити принципу правової визначеності.
Отже, недоліки, встановлені при перевірці відповідності заяви вимогам КПК, перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження.
При надходженні заяви, оформленої без додержання вимог статей 448 і 449 КПК, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
На підставі наведеного, керуючись статтею 450 Кримінального процесуального кодексу України,
Про зазначені недоліки заяви повідомити ОСОБА_1 та установити заявнику строк до 28 квітня 2017 року для усунення зазначених недоліків.
У разі, якщо зазначені недоліки не буде усунено в установлений строк, заяву буде повернуто заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України ОСОБА_5