61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
28.03.2017 Справа № 905/2479/16
Господарський суд Донецької області у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Ніколаєвої Л.В., Паляниці Ю.О., при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача-1: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Красний Лиман, Донецька область
про стягнення 21 205 грн. 78 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача-1: представник не з'явився.
від відповідача-2: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № Ц/3-04/287 від 11.10.2016 р.
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк, про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 21 205 грн. 78 коп.
Ухвалою суду від 26.08.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 12.09.2016р. Розгляд справи неодноразово відкладався.
За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.10.2016р. по справі №905/2479/16 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кучерявої О.О., Кротінової О.В.
Ухвалою суду від 06.12.2016р. господарським судом Донецької області було залучено до участі у справі в якості відповідача -2 - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця».
За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.01.2017р. по справі №905/2479/16 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Ніколаєвої Л.В., Кротінової О.В.
За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.02.2017р. по справі №905/2479/16 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Ніколаєвої Л.В., Паляниці Ю.О.
Ухвалою суду від 28.02.2017р. розгляд справи відкладено на 28.03.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вантаж - антрацит, який перевозився за накладною №51893360 від 09.02.2016р. у вагоні № 53535316 в кількості 69 000 кг був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційний акт AQ №654541/13/130 від 24.02.2016р.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 16, 22, 611, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 307 Господарського кодексу України, ст. 110, 113, 114, 129, 130 Статуту залізниць України.
Позивач про дату судових засідань 12.09.2016р., 04.10.2016р., 11.10.2016р., 15.11.2016р., 06.12.2016р., 12.01.2017р., 23.01.2017р., 28.02.2017р. та 28.03.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 30.08.2016р., 20.09.2016р., 11.10.2016р., 21.10.2016р., 22.11.2016р., 16.12.2016р. 24.01.2017р., 31.01.2017р. та 09.03.2017р., однак у засідання суду представника не направив.
25.10.2016р. позивач через канцелярію господарського суду Донецької області надіслав клопотання, у якому зазначає, що 25.12.2015 року між ПАТ "Українська залізниця" в особі начальника Регіональної філії "Донецька залізниця" та ПАТ "ММК ім.Ілліча" було укладено договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги. 31.10.2016р. позивач через канцелярію господарського суду Донецької області надіслав клопотання, у якому пояснює, що хоча й договір №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги було укладено між позивачем та відповідачем-2, проте лист узгодження проекту договору був підписаний 12.04.2016., а тому позивач звертає увагу суду на те, що перевезення вантажу за залізничною накладною №51893360 від 09.02.2016р. було здійснено перевізником ДП «Донецька залізниця».
10.01.2017р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким останній фактично змінює позовні вимоги та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 21 205 грн. 78 коп. Суд розглядає справу з урахування зазначеного клопотання позивача.
Відповідач-1 у свою чергу про судові засідання 12.09.2016р., 04.10.2016р., 11.10.2016р., 15.11.2016р., 06.12.2016р., 12.01.2017р., 23.01.2017р., 28.02.2017р. та 28.03.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 26.08.2016р., 15.09.2016р., 05.10.2016р., 18.10.2016р., 18.11.2016р., 12.12.2016р., 16.01.2017р., 26.01.2017р. та 02.03.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі “Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач-2 в судове засідання з'явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23.01.2017р. на адресу господарського суду Донецької області від відповідача 2 надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування чого посилався на те, що викладені в комерційному акті обставини не підтверджують факт втрати вантажу залізницею. На думку відповідача-2 комерційний акт AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р. не встановлює ознаки втрати вантажу (немає виїмок, поглиблень і т.п.), а згідно з розділом 28 накладної вагон № 53535313 завантажено вантажовідправником, а отже залізниця звільняється від відповідальності. Фактично має місце не втрата вантажу, а неправильне визначення маси вантажу вантажовідправником. Додатково зазначив, що відсутність маркування не свідчить про втрату вантажу, так як вантаж перевозився в зимовий період протягом тривалого часу (з 09.02.2016р. по 27.02.2016р.) та зауважив, що протягом цього часу маркування цілком могло зникнути через погодні умови.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача 1 та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Публічним акціонерним товариством “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча” (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдинг” (далі - постачальник) був укладений договір № УПр14/28/162 від 30.12.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, за цінами та в кількості, вказаних у відповідних Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору та на умовах, передбачених Договором.
У 2016 році відбулась зміна типу акціонерного товариства позивача. Відповідно до загальних положень Статуту Приватного акціонерного товариства “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча”, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 21 від 25.04.2016р., найменування Публічного акціонерного товариства “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча” викладене як Приватне акціонерне товариство “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча” у зв'язку зі зміною типу товариства. Зазначене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
09.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відповідно до технічних умов завантажило по залізничній накладній № 51893360 вантаж - антрацит у вагон № 53535316 в кількості 69 000 кг та передало вказаний вантаж для перевезення до ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Згідно з накладною навантаження нижче бортів, вантаж ущільнений та маркований вапном, навантаження конвеєром з укосами до бортів вагону.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
Згідно приписів ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом «а» ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Як вбачається з матеріалів справи, під час прямування вантажу до станції призначення на попутній станції Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вантажу за залізничною накладною № 51893360 від 09.02.2016р., та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній у вагоні № 53535316, внаслідок чого було складено комерційний акт AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р.
Так, у комерційному акті AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р. станції Волноваха Донецької залізниці значиться: у доповнення до акту ГУ-23 №30341 від 23.02.2016р. ст.Волноваха, напіввагон №53535316 комісійно переважений на справних 150т вагонних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці, держповірка 22.02.2016р, контрольний огляд-перевірка 05.02.2016р. з повною зупинкою та розчепленням вагону. За документом значиться: брутто - не вказано, тара - 22 200 кг, нетто - 69 000 кг. Фактично виявилось: вага брутто - 81 100 кг, тара - 22 200 кг, нетто - 58 800 кг, що менше документа на 10 200 кг. Навантаження нижче рівня бортів на 50 см, вантаж не маркований, в документі зазначено маркування вапном. Течі вантажу немає, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм, технічно справний. Переважування вантажу здійснював комерційний агент у присутності ДСЗ, представника ОСОБА_2 відділу поліції - 23.02.2016р. З моменту прибуття та до відправлення вагон знаходився у парку «Сушилка» під охороною стрільців ОСОБА_2
При цьому, при надходженні напіввагону №53535316 на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, під час перевірки вантажу розходжень з комерційним актом AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р. не виявлено, про що в розділі “Ж” зазначеного комерційного акту зроблено відповідний запис.
Наведений акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної № 51893360 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у напіввагоні залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з відсутнім маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Залізниця не довела суду, що недостача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Пунктом 9 Правил складання актів встановлено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущене.
Суд відхиляє доводи відповідача 2 щодо відсутності у комерційному акті обставин, що підтверджують факт втрати вантажу залізницею, зокрема, відсутність у комерційному акті AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р. ознак втрати вантажу (немає виїмок, поглиблень і т.п.) та зникнення маркування через погодні умови у зв'язку з перевезенням в зимовий період протягом тривалого часу (з 09.02.2016р. по 27.02.2016р.), оскільки залізницею не доведено факту зникнення маркування саме внаслідок погодних умов та відсутність її вини у нестачі вантажу.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно п. 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах для мінерального палива (вугілля).
Недостача вантажу у напіввагоні № 53535316 становить 69 000 - 58 800 = 10 200 кг., або 10,2 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі становить 69 000 кг. Х 1% = 690 кг. Недостача вантажу у вагоні №53535316 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 10 200 кг. - 690 кг. = 9 510 кг. або 9,51 т.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №78 від 09.02.2016р. ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) вартість 1 тони вугля кам'яного складає 1 858 грн. 20 коп. без ПДВ, та 1 858,20 * 120% = 2 229 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом AQ № 654541/13/130 від 24.02.2016р. у розмірі 21 205 грн. 78 коп.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення залізниця не виконала належним чином, оскільки не забезпечила збереження довіреного їй вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 21 205 грн. 78 коп.
Відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2015 року № 200 прийняте рішення про утворення Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
На підставі Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” затверджено Статут публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, згідно якого дане товариство є юридичною особою і правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ “Українська залізниця” проведено 21.10.2015р., ідентифікаційний код юридичної особи 40075815.
Як свідчать матеріали справи, перевезення за залізничною накладною №51893360 від 09.02.2016 року здійснене на підставі договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, який підписано та скріплено печатками з обох сторін, зі строком дії, у відповідності до п.7.4 до 31.12.2016 року.
Вказаний договір укладено між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Вантажовласник).
Пунктом 1.1 договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року встановлено його предмет, яким є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
За визначенням п. 7.1 договору, Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, до яких, у тому числі, беручи до уваги п.2.3 договору, віднесено станцію Маріуполь-Сортувальний.
Спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, яке і є фактичним перевізником у спірних правовідносинах.
Суд вважає доведеним факт порушення Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" своїх зобов'язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого Приватному акціонерному товариству “Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча” спричинені матеріальні збитки в сумі 21 205 грн. 78 коп., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем-2 на користь позивача.
Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів спричинення збитків Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” винними діями відповідача-1, який не здійснював перевезення, та, як наслідок, не довів наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю, поведінкою Державного підприємства “Донецька залізниця” і заподіяними збитками.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 21 205 грн. 78 коп. з відповідача-1 не підлягають задоволенню.
У відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача-2.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 110, 111, 113, 114, 115, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 11, 909, 920, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 174, ч.2 ст. 307, ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” до Державного підприємства “Донецька залізниця”, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 21 205 грн. 78 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 21 205 грн. 78 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 21 205 грн. 78 коп. з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 28.03.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2017р.
Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко
Суддя Л.В. Ніколаєва
Суддя Ю.О.Паляниця