79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" березня 2017 р. Справа № 921/607/16-г/6
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.П. Дубник
О.В. Зварич
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників учасників судового процесу:
позивача: не з'явився (належно повідомлений);
відповідача: не з'явився (належно повідомлений);
третьої особи: не з'явився (належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції, вих. №140/5/5/5 від 03.03.2017 (вх.№01-05/1236/17 від 15.03.2017)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2017 про припинення провадження у справі №921/607/16-г/6
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Голден Вуд», м. Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо», м. Тернопіль
про примусове виселення з нежитлового приміщення
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.03.2017.
У вересні 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Голден Вуд» про примусове виселення ПП «Голден Вуд» із будівлі магазину меблів з ремонтною майстернею, розташованою на вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( далі -банк) та ТОВ «Альпо»( третя особа) уклали генеральну кредитну угоду №10 від 10.08.2007, в межах якої було укладено кредитний договір №010/09-01/237/07 від 10.08.2007, на умовах якого банк відкрив боржнику невідновлювальну кредитку лінію в сумі 1 217 500,00 дол. США строком до 13.06.2014 зі сплатою 12,5% річних, та кредитний договір №010/09-01/195/07 від 14.06.2007, відповідно до умов якого банк відкрив боржнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 100 000,00 дол. США строком до 13.06.2014 зі сплатою 13% річних. В ході проведення реструктуризації та рефінансування заборгованості боржника 25.10.2011 сторони уклали додаткову угод №10/3 до генеральної угоди №10 від 10.08.2007, якою було змінено найменування договору на «генеральний договір», ліміт активних операцій встановлено 11 941 035,00грн. В рамках цього ліміту було укладено кредитний договір №010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011, відповідно до умов якого банк відкрив боржнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 9 198 100,00грн строком до 13.06.2014 зі сплатою 12,5% річних, та кредитний договір №010/42-0-1/88/11, відповідно до умов якого банк відкрив боржнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 2 742 935,00грн строком до 13.06.2014 зі сплатою 12,5 % річних.
З метою забезпечення повернення кредитних коштів банк та ТОВ «Альпо» уклали договір іпотеки №8324 від 17.08.2007, за умовами якого банку передано в іпотеку будівлю магазину меблів з ремонтною майстернею площею 2 981,1 кв.м, розташованою на вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль, що належить ТОВ «Альпо» на праві власності.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Альпо» своїх зобов'язань, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012 у справі № 5/35/5022-751/2012 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Альпо» задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ «Альпо» на користь банку 9 041 334,55грн заборгованості за кредитним договором №010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю магазину меблів з ремонтною майстернею загальною площею 2 981,1 кв.м, розташованою на вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 9 836 605,00грн, та присуджено до стягнення з ТОВ «Альпо» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 64 380,00 судового збору. 16.10.2012 на виконання вказаного рішення судом видані відповідні накази.
18.06.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області відкрито виконавче провадження №38375990 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2012 про стягнення 9 041 334,55грн заборгованості за кредитним договором №010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 05.08.2013 відкрито виконавче провадження по стягненню 64 830,00грн судового збору.
Позивач вказує, що станом на день подання позову рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012 не виконане, оскільки 08.02.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано початок припинення ТОВ «Альпо», у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 30.05.2014 виконавче провадження №38375990 було закрите, а наказ суду від 16.10.2012 був переданий на виконання голові ліквідаційної комісії ТОВ «Альпо» Слободянюк Л.В.
Позивач вказує, що відповідно до п.4.1.4 договору іпотеки ТОВ «Альпо» (іпотекодавець) зобов'язувалось не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в оренду, без отримання попередньої письмової згоди банку. Зазначає, що йому стало відомо, що в порушення умов договору іпотеки та ст. 9 ЗУ « Про іпотеку» ТОВ «Альпо» без згоди банку, як іпотекодержателя, 01.07.2013 уклав договір оренди з ПП «Голден Вуд» та передав йому в оренду нежитлові приміщення площею 1901, 3 кв.м, розташовані на вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль, що належать ТОВ «Альпо». Вказує, що договір, укладений ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд», є недійсним в силу ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», оскільки він укладений без згоди іпотекодержателя. Відтак він не створює жодних правових наслідків і у ПП «Голден Вуд» відсутні правові підстави для перебування у спірному приміщенні. Зазначає, що на адресу ПП «Голден Вуд» та іпотекодавця були направлені листи вих.№140-5-5-00/11-658 від 22.08.2016 про неправомірність користування нежитловим приміщенням та звільнення його добровільно протягом 20 днів, які отримані останніми 23.08.2016, однак такі вимоги позивача ними не виконані.
28.11.2016 позивач подав заяву про зміну (доповнення) підстав позову (а.с. 96), в якій вказує, що наданий відповідачем до відзиву на позов акт прийому-передачі від 09.09.2016, згідно з яким приміщення на вул. Текстильній, 18 у м. Тернополі передані від ПП «Голден Вуд» до ТОВ «Альпо», не може бути допустимим та належним доказом того, що відповідач не перебуває у спірному приміщенні, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.09.2016 (дату подання позову) місцезнаходженням відповідача було вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль і після повернення приміщення за цим актом місцезнаходження відповідача не змінилося.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Шумського І.П., суддів Сидорук А.М., Стадник М.С.) провадження у справі №921/607/16-г/6 припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
При припиненні провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що після звернення позивача до суду та порушення провадження у даній справі в ході розгляду справи відповідач подав суду копії акту прийому-передачі від 09.09.2016, за яким ПП «Голден Вуд» передало ТОВ «Альпо» нежитлове приміщення площею 1901,3кв. м, розташоване на вул. Текстильній, 18 у м. Тернопіль, та договору від 09.09.2016 про розірвання договору оренди від 01.07.2013. Крім того, суд встановив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.02.2017 місцезнаходження ПП «Голден Вуд» (відповідача) зареєстроване за адресою: провулок Садовий, 2 у м. Тернопіль. Цей запис щодо зміни місцезнаходження відповідача внесено 19.01.2017, тобто після подання позивачем позову до суду та порушення провадження у справі. Зміна місцезнаходження відповідача підтверджується статутом ПП «Голден Вуд» (у новій редакції) . Водночас суд встановив, частина майна відповідача продовжує знаходитись на вул. Текстильній, 18, однак підставою для його перебування за зазначеною адресою є договір зберігання №1 від 01.11.2016, укладений ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд», нікчемність якого не випливає безпосередньо із ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», на яку посилається банк у позові, а законність цього правочину не є предметом судового дослідження у даній справі. Відтак суд дійшов висновку про відсутність предмета спору та припинення провадження у справі, оскільки орендні відносини ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд» щодо іпотечного майна припинилися. При цьому суд відхилив доводи позивача про наявність неврегульованих питань з огляду на те, що ці доводи не торкаються підстав пред'явлення позову (орендних відносин) у даній справі.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу. Скаржник вважає висновок суду про відсутність предмета спору таким, що не відповідає дійсності, та стверджує, що дії відповідача та третьої особи свідчать про існування між ними реальних відносин оренди, що договір зберігання є удаваним правочином, таким, що укладений для приховування іншого фактично існуючого між сторонами договору оренди, оскільки орендовані приміщення не звільнені, в них знаходиться майно відповідача. Вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано не взяв до уваги доводи банку про удаваність договору зберігання від 01.11.2016. Зазначає, що договір про розірвання договору оренди від 09.09.2016 не містить посилання на те, що іпотечне приміщення повернено орендодавцем власнику майна, акт прийому-передачі від 09.09.2016 містить посилання на підставу його укладення - згідно з вимогою АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.08.2016, а не відповідно до договору про розірвання договору оренди від 09.09.2016. Скаржник вважає, що незалежно від підстав знаходження майна відповідача в приміщенні, що належить ТОВ«Альпо», воно є безпідставним.
В судове засідання 28.03.2017 учасники судового процесу не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про врученням їм ухвали суду від 20.03.2017.
Розглянувши матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
17.08.2007 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та ТОВ "Альпо" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л., зареєстрований в реєстрі за № 8324, до якого договорами від 11.06.2010 та та 25.10.2011 були внесені зміни( а.с. 25-32).
За умовами договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають та/ або виникнуть у майбутньому з укладених між іпотекодержателем та іпотекодавцем генеральної кредитної угоди № 10 від 10.08.2007 (із змінами і доповненнями, внесеними до неї договором про внесення змін від 24.12.2008, договором про внесення змін від 25.08.2009, додаткової угоди № 10/3 від 25.10.2011 та кредитних договорів, які діють в рамках генеральної кредитної угоди № 10 від 10.08.2007), а також договорів (додаткових угод) про внесення змін та/або доповнень до неї і/чи кредитних договорів або будь - якого з кредитних договорів, якщо такі будуть укладені і стануть невід'ємною частиною вказаної генеральної кредитної угоди № 10 від 10.08.2007, та/або кредитних договорів чи будь-якого з кредитних договорів, укладених між іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Предметом іпотеки є нерухоме майно - будівля магазину меблів з ремонтною майстернею, загальною площею: 2981,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна будинок 18 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 253972, виданого виконкомом Тернопільської міської ради 25.12.2008 на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 19.12.2008 за № 2563.
Відповідно до п.4.1.4 вказаного договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та на розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012 у справі №5/35/5022-751/2012, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", присуджено до стягнення з ТОВ "Альпо" на користь банку 9 041 334, 55 грн заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю магазину меблів з ремонтною майстернею, загальною площею 2 981, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18 та належить ТОВ "Альпо", шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною реалізації 9 836 605,00 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ "Альпо" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 64 380,00 грн судового збору.
На виконання цього рішення Господарським судом Тернопільської області видано накази від 16.10.2012 (а.с. 22).
18.06.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області була винесена постанова ВП №38375990 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №5/35/5022-751/2012, виданого 16.10.2012 Господарським судом Тернопільської області, про стягнення з ТОВ «Альпо»на користь банку заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 у розмірі 9 041 334, 55 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю магазину меблів з ремонтною майстернею, загальною площею 2 981, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, та його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціню реалізації 9 836 605,00 грн (а.с. 23).
30.05.2014 винесено постанову ВП №38375990 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49, ст. 50, ч.3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що згідно з витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.05.2014 боржник (ТОВ "Альпо") перебуває в стані припинення (а.с. 24).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Альпо" (орендодавець) та ПП "Голден Вуд" (орендар) уклали 01.01.2011 та 01.07.2013 договори оренди нежитлових приміщень по вул. Текстильній 18 у м. Тернополі площею 45 кв.м та 1 901,3кв.м.
Так, за договором оренди від 01.07.2013 (а.с. 142) орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення загальною площею 1 901,3 кв.м по вул. Текстильній 18 у м. Тернополі (об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності (п.1.1 договору).
Об'єкт оренди використовується орендарем з метою складування товарно-матеріальних цінностей (п.2.1 договору).
За користування приміщеннями орендар сплачує орендодавцю договірну орендну плату, виходячи із розрахунку 9,00грн за 1 кв. м з урахуванням податку на додану вартість за місяць, що становить 17 111,70грн за кожен місяць оренди (п. 6.1 договору).
Термін оренди визначено до 31.12.2015 з можливістю автоматичного продовження договору на 1 рік( п.п.4.1,4.2).
Згідно з п. 3.3 договору об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі, який засвідчується підписами уповноважених представників кожної із договірних сторін.
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з листом- вимогою вих.№ 140-55-00/11-658 від 22.08.2016 до Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Альпо" Слободянюк Л.В. та ТОВ "Голден Вуд" про звільнення орендованих приміщень площею 45 кв.м та1901,3 кв.м, оскільки приміщення передані банку в іпотеку, а договори оренди укладені без попередньої згоди банку. Вимоги банку отримані ТОВ «Голден Вуд» та ТОВ «Альпо» 23.08.2016 (а.с. 20-21).
09.09.2016 ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд» склали акт прийому-передачі, за яким ПП «Голден Вуд» передало, а ТОВ «Альпо» прийняло нежитлові приміщення площею 45 кв. м та площею 1901, 3 кв.м за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18. В акті вказано, що передачу приміщень вчинено згідно з вимогою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.08.2016 щодо виселення орендарів із приміщень (а.с. 74).
Крім того, ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд» уклали договори від 09.09.2016, якими розірвали договори оренди нежитлових приміщень від 01.01.2011 та від 01.07.2013 (а.с.140, 141).
Поряд з тим, 01.11.2016 ТОВ «Альпо» (охоронець) та ПП «Голден Вуд» (замовник) уклали договір №1, за яким охоронець зобов'язується зберігати товарно-матеріальні цінності замовника, передані останнім на збереження охоронцеві в номенклатурі, обумовленій в акті прийому-передачі №ГВТ-000001 від 01.11.2016, що є невід'ємною частиною цього договору, та повернути останні в цілісності замовнику на його першу вимогу. Щомісячна оплата за цим договором становить не нижче 5000грн, яка здійснюється не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним( а.с. 189).
По акту прийому-передачі №ГВТ-000001 від 01.11.2016 ПП «Голден Вуд» передало ТОВ «Альпо» на зберігання 78 найменувань товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 624 178,27 грн (а.с. 190).
Згідно з витягом №1002109099 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, виданим станом на 02.02.2017, місцезнаходженням Приватного підприємства "Голден Вуд" є: 46005, Тернопільська область, місто Тернопіль, провулок Садовий, будинок 2. Відомості про зміну місцезнаходження внесені до реєстру 19.01.2017(а.с. 151-156).
Відповідно до статуту ПП "Голден Вуд" ( нова редакція), затвердженого рішенням №5 власника ПП "Голден Вуд" Слободянюка Ю.О. від 17.01.2017, місцезнаходженням підприємства є: 46005, м. Тернопіль, провулок Садовий, 2( а.с. 157-164).
Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю( ч.1) Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою(ч.5).
При вирішенні спору суд першої інстанції встановив, що на вимогу банку відповідач повернув орендовані приміщення по акту приймання-передачі від 09.09.2016, що договір оренди від 01.07.2013 розірваний сторонами 09.09.2016. Також встановив, що після звернення позивача з позовом відповідач змінив своє місцезнаходження (місцезнаходженням відповідача до його зміни було місце знаходження орендованого майна), про що до ЄДР внесені19.01.2017 відповідні відомості, згідно з якими місцезнаходженням відповідача є: 46005, Тернопільська область, місто Тернопіль, провулок Садовий, будинок 2.
Частиною 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відтак суд дійшов висновку про відсутність предмета спору та припинення провадження у справі, оскільки орендні відносини ТОВ «Альпо» та ПП «Голден Вуд» щодо іпотечного майна припинилися .
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як роз'яснено в п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
У підпункті 3.12 п.3 названої постанови вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на предмет та підставу позову (виселення відповідача з будівлі магазину меблів з ремонтною майстернею, розташованою на вул. Текстильна, 18 у м. Тернопіль , у зв'язку з тим, що іпотечне майно було передане в оренду відповідачу на підставі договору оренди від 01.07.2013, який в силу ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» є недійсним, оскільки укладений без згоди позивача, як іпотекодержателя, тому перебування відповідача в орендованих приміщеннях є безпідставним), з урахуванням заяви про доповнення підстав позову, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника як необгрунтовані, оскільки, стверджуючи в апеляційній скарзі про продовження відповідачем своє господарської діяльності в орендованих приміщеннях та про удаваність договору зберігання, який, на думку скаржника, суд мав визнати недійсним, банк не подав доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, що після повернення відповідачем орендованих приміщень він здійснює свою господарську діяльність в цих приміщеннях та продовжує використовувати ці приміщення як орендар. Отже, скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції про припинення між відповідачем та ТОВ «Альпо»( іпотекодавцем) орендних відносин щодо іпотечного майна. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, договір зберігання не є ні предметом, ні підставою даного позову, нікчемність договору зберігання не випливає безпосередньо із ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», на яку посилається банк у позові, оскільки ні законом, ні договором іпотеки не заборонено іпотекодавцеві використовувати своє майно, яке передане в іпотеку.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено та не подано доказів наявності підстав, встановлених ст. 104 ГПК України, для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом за захистом свого права у разі його порушення у зв'язку з укладенням іпотекодавцем та ПП «Голден Вуд» вказаного вище договору зберігання.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.
Керуючись, ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2017 у справі №921/607/16-г/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого суду.
Постанова підписана 31.03.2017
Головуючий суддя М.І. Хабіб
суддя О.П. Дубник
суддя О.В. Зварич