донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.03.2017 справа №905/3278/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача1 від відповідача2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (службове посвідчення від 15.08.14 №028256) не з'явився ОСОБА_6 (директор СФГ «Зоря») Прокуратури Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від06.02.17р.
у справі№905/3278/16 (суддя Говорун О.В.)
за позовом до відповідача 1 до відповідача 2 проВиконуючого обов'язки керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави, в особі Головного управлвння Держгеокадастру у Донецькій області, м. Костянтинівка, Донецька область Добропільської районної державної адміністрації, м. Добропілля, Донецька область Селянського (фермерського) господарства «Зоря», м.Добропілля, Донецька область визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку
Костянтинівська місцева прокуратура Донецької області звернулась з позовною заявою до господарського суду Донецької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Добропільської районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства "Зоря" про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельні ділянки.
В обґрунтування вимог прокурор посилався на те, що Добропільської районною державною адміністрацію, м. Добропілля, Донецька область, з порушенням вимог статті 134 Земельного кодексу України були прийняті розпорядження від 05.02.2010 №33 та від 04.01.2011 №1, на підставі яких між Добропільською РДА та СФГ «Зоря» укладений договір оренди землі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі № 905/3278/16 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Добропільської районної державної адміністрації на користь прокуратури Донецької області 5512 грн. витрат з оплати судового збору.
Підставою для відмови у позові був висновок суду про пропуск заявником строку позовної давності.
Прокуратурою Донецької області подана апеляційна скарга на рішення суду у якій заявник просить його скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились доводи прокурора в частині визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем, яким у справі є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке створено у 2015 році. За таких обставин позивачу не було раніше відомо про зазначені порушення, тому строк звернення до суду не сплинув. Окрім цього, на думку апелянта, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і прокурором, який звертається до суду із заявою про захист державних інтересів. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, в інтересах якого він звернувся з позовом, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів дізнався саме цей орган, а не Прокурор.
У відзиві на скаргу Добропільської районної державної адміністрації вказано на її безпідставність.
У відзиві на скаргу відповідач 2 - СФГ «Зоря», зазначено, що на момент прийняття оскаржуваних рішень правові основи організації здійснення державного контролю за використанням земель були визначені Закон України «Про державний контроль за використання та охороною земель» в редакції від 08.12.2009 року.
Згідно ст. 5 зазначеного Закону, Державний контроль за використанням та охороною земель мав здійснити спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Держкомзем згідно Закону був зобов'язаний здійснювати державний контроль за додержанням встановленого порядку набуття права на землю та мав для цього всі необхідні повноваження.
Згідно Указу Президента України «Про Держане агентство земельних ресурсів України» від 08.04.11 №445/2001 Державне агентство земельних ресурсів України було правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.
Позивача створено в процесі реорганізації попередніх державних структур, відповідальних за контроль за дотриманням встановленого порядку набуття прав на землю. Він є правонаступником цих структур. Відтак, питання неналежного виконання обов'язків з боку спеціально уповноважених державних органів та пропуску ними строку позовної давності, має розглядатися в сукупності. Чергова реорганізація державних органів не може слугувати поважною причиною для недбалого виконання державними службовцями власних обов'язків.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду відповідачем звернуто увагу та той факт, що вся документація для прийняття спірних актів розроблена безпосередньо державним органом - відділом Держкомзему.
У зв'язку з находженням на лікарняному судді Будко Н.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора та відповідача 2, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.
Розпорядженням Добропільської районної державної адміністрації від 05.02.2010 №33 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл СФГ «Зоря» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка розташована на території Золотоколодязької сільської ради за межами населених пунктів (а.с.23).
04.01.2011 Добропільською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки СФГ «Зоря» для розширення фермерського господарства на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області та передано СФГ «Зоря» земельну ділянку загальною площею 40,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запасу) в оренду строком на 49 років. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Золотоколодязької сільської ради Добропільської району Донецької області (а.с.55).
06.04.2011 між Добропільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СФГ «Зоря» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради за межами населених пунктів (а.с.60-63).
Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 40,0000 га, у тому числі 21.0000 га - рілля.
Відповідно до п.8 договору, договір укладено на 49 років.
Договір підписаний представника обох сторін та скріплений відбитком печаток та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.11 за №1208334000166.
На виконання умов договору Добропільська РДА передала, а СФГ «Зоря» прийняв земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.04.2011 (а.с.68).
16.10.1998 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Зоря", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (а.с.40) та витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.71-78).
Згідно з довідкою СФГ «Зоря» від 26.01.2017 № 2, на спірній земельній ділянці восени 2016 року було засіяно озимий ячмінь (а.с.154).
Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття Добропільською РДА розпорядження №33), встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.135 ЗК України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.135 та ч.5 ст. 137 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.
Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) визначений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, частиною 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власності або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Згідно з ч.1 ст. 8 цього Закону (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень), після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
З приписів наведених норм вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка була надана в користування саме юридичній особі, оскільки як прийняття оскаржуваних рішень так і укладання договору оренди землі відбулось після державної реєстрації СФГ «Зоря».
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що надання фермерському господарству, як юридичній особі, додаткової земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.
Аналогічного висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №922/4817/13.
Відповідачами не доведено та не підтверджено належними доказами, що спірна земельна ділянка могла бути надана в користування без проведення земельних торгів у формі аукціону.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів» від 17.04.2008 №394 був затверджений порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 № 639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.
19.08.2012 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 05.07.2012 № 5077-VI, відповідно до якого ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції та якими врегульований порядок та форми проведення земельних торгів.
Таким чином, на час прийняття Добропільською РДА розпоряджень № 33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011, питання проведення земельних торгів у формі аукціону законодавчо врегульовано не було.
За вказаних обставин, господарський суд правомірно зазначав, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не може бути підставою для надання земельної ділянки органом державної влади без проведення земельних торгів, за результатами яких має бути укладений договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.
Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі №3-22гс14 від 03.06.2014.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правомірно вважав обґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності розпоряджень відповідача1 №33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011.
Водночас, господарським судом враховано, що суб'єкт підприємницької діяльності не повинен зазнавати невиправданих обмежень в реалізації своїх прав, внаслідок відсутності законодавчого врегулювання порядку проведення земельних торгів, оскільки саме на державу законодавством було покладено обов'язок врегулювати зазначене питання, шляхом прийняття відповідно закону.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2011, укладеного між відповідачами, та зобов'язання СФГ «Зоря» повернути Добропільській РДА орендовану земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ч.4 ст.4 вказаного Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Частиною 2 статті 16 цього Закону визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи доведеність позиції прокурора щодо незаконності розпоряджень відповідача1 №33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011, то, відповідно, і посилання на недійсність договору оренди земельної ділянки від 06.04.2011, який був укладений на підставі зазначених розпоряджень, також є обґрунтованим.
В ході розгляду спору відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.
В обґрунтування заяви зазначено, що позовна давність, в межах якої був можливий захист порушеного права за вимогами які були заявлені прокурором в позові, сплила, оскільки Добропільською РДА розпорядження були прийняті 05.02.2010 та 04.01.2011, а договір оренди укладений 06.04.2011.
Прокурор надав до господарського суду письмові пояснення в яких зазначив, що позовна давність не сплила, оскільки позивач був створений лише в 2015 році, а отже раніше йому не було відомо про порушення його прав. Позивач не є стороною спірного договору та органом який приймав оскаржувані розпорядження. Прокурор оскаржувані розпорядження не отримував. Про порушення інтересів держави прокурор дізнався у вересні 2016 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Частинами 3-5 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Підпунктом 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом України в постановах від 27.05.2014 № 3-23гс14, від 02.09.2014 №3-82гс, від 23.12.2014 № 3-194гс14, від 25.03.2015 № 3-21гс15, від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003, від 22.04.2015 № 3-54гс15, від 13.05.2015 № 3-126гс15, від 01.07.2015 № 6-178цс1527.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №3-374гс15, саме на державу покладений обов'язок забезпечити належне правове регулювання відносин і саме держава відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи приписи статей 260, 253-255 ЦК, перебіг позовної давності щодо оскарження розпоряджень відповідача1 розпочинається з наступного дня після їх прийняття, а саме з 06.02.2010 та 05.01.2011 відповідно. Перебіг позовної давності за вимогою про визнання договору оренди недійним починається з 07.04.2011. До спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність.
При розгляді споду судова колегія враховує і наступне.
Прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржувані розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.
Так, наказом від 19.09.2005 року № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 року № 3гн, від 12.04.2011 року № 3гн, від 07.11.2012 року № 3гн.
Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
У наказі від 07.11.2012 року № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, апеляційний господарський суду зазначає, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійсню центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в аграрно-промисловому комплексі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р №224 (в редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем).
Згідно п.п 7 п.4 цього Положення - Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».
Наказом Держкомзему від 17.06.2008 року №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 №625/15316, затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі. Відповідно п.п 33 п.4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» та інших законів.
Указом Президента України від 08.04.2011 року №445/2011 «Про державне агентство земельних ресурсів України» встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.09.2014 р №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.
Пунктом 5 вказаної постанови КМУ встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.
У спорі, що розглядається, саме відділ Держкомзему в Добропільському районі приймав участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СФГ «Зоря», як вищевказане спірний договір підписаний представника обох сторін та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.11 за №1208334000166, що свідчить про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства, про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний ще в 2011 році.
При розгляді скарги судова колегія також зазначає, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, скасування розпоряджень та визнання договору недійсним через більше ніж 6 років після їх прийняття та укладання, навіть враховуючи незаконність цих розпоряджень, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади.
Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заяв відповідачів про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору господарським судом правомірно віднесені на винну у виникненні спору особу.
Враховуючи вищевказане, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з викладеним, керуючись ст. 33, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі № 905/3278/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.
Головуючий суддя: О.Л. Агапов
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_3