"29" березня 2017 р.Справа № 916/11/16
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ”;
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107”;
про укладення договору
Головуючий суддя Щавинська Ю.М.
Суддя Літвінов С.В.
Суддя Желєзна С.П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” укласти договір про надання послуг автостанцією перевізнику у редакції, запропонованій позивачем (т.1 а.с.58-61).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він, як власник автостанції, 03.07.2015р. на адресу відповідач направив лист з пропозицію укласти договір про надання послуг автостанцією перевізнику на маршрути ТОВ „АТП 15107”, яке має тарифну зупинку в смт. Затока АС „Затока”.
Однак, відповідач відмовив йому в укладенні вищевказаного договору, що, на думку позивача, є порушенням ст. 32 Закону України „Про автомобільний транспорт”.
Вказане і призвело до звернення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ” до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2016р. (суддя Демешин) О.А. було порушено провадження у справі №916/11/16 із призначенням розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 26.01.2016р. представник відповідача надав суду відзив на позов (т.1 а.с.48-50), згідно якого останній, заперечуючи проти його задоволення, вказує на те, що твердження позивача щодо того, що підприємством було відмовлено в укладенні оспорюваного договору, не відповідає дійсності та спростовується відповідним листом від 07.07.2015р., на який посилається позивач у позові.
Так, відповідач стверджує, що, ознайомившись з проектом договору, він звернувся до відповідача з проханням надати йому для ознайомлення копії певних документів, які в подальшому сприятимуть укладенню договору у відповідності до норм чинного законодавства.
Проте, як вказує відповідач, документи, які він просив надати у своєму листі, позивачем до теперішнього часу надано не було.
Водночас, ТОВ „АТП 15107” у поданому відзиві зазначає, що у свідоцтві ТОВ „Световит Оксі” про атестацію автостанцій зазначено, що автостанція „Затока”, яка належить вказаному товариству (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 18-А), відповідає 4 класу. При цьому відповідач зазначає, що згідно п. 5 вимог автостанцій 4 класу (додаток № 1 до Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 27.09.2010р. № 700 (зі змінами), загальна кількість платформ для прибуття, відправлення автобусів (посадки та висадки) пасажирів повинна складати не менше 2.
Разом з тим, відповідач вказує, що згідно наданого позивачем до суду схематичного плану розташування будівлі автостанції, плану автостанції слідує, що останній не дотримується вищевказаної вимоги, чим грубо порушує вимоги чинного законодавства.
Відтак, відповідач вважає, що оскільки позивач отримав дозвільні документи з грубим порушенням законодавства, укладення з ним спірного договору може нанести збитки та вплинути на ділову репутацію ТОВ „АТП-15107”.
Вказаним відзивом на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.02.2016р. розгляд справи було призначено на 03.03.2016р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату суду від 01.03.2016р., у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Демешина О.А. з 24.02.2016р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/11/16, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.
Ухвалою суду від 04.03.2016р. справу №916/11/16 суддею Щавинською Ю.М. прийнято до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 23.03.2016р. представник відповідача надав суду пояснення (т.1 а.с.138-140), згідно яких вказує, що надання позивачем документів, які він просив надати йому для ознайомлення перед укладенням договору, надасть можливість уникнути укладення договору з фіктивним підприємством, банкрутом та іншим ненадійним контрагентом, а також переконатися, що договір буде підписаний уповноваженою на те особою.
Обґрунтовуючи наявність права на отримання документів, зазначених ним у листі від 07.07.2015р., відповідач посилається на норми ч. 2 ст. 527 ЦК України.
Крім вказаного, відповідач також звертає увагу на підписання майже в один і той же час документів з боку ТОВ „Световит Оксі” директором ОСОБА_2 та директором ОСОБА_3, хоча згідно інформації з ЄДР одноособовим керівником та підписантом з 18.05.2015р. є саме ОСОБА_2.
У вказаних поясненнях відповідач наполягає на відмові у задоволенні заявленого позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.04.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів та, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також з урахуванням необхідності витребування нових доказів та для додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 25.04.2016р.
21.04.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ” (т.1 а.с.164-166), в якій просить суд зобов'язати останнє здійснити облаштування платформ посадки та висадки пасажирів автостанції "Затока" у відповідності до вимог діючого законодавства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2016р. по справі зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п.п.3, 4, 6, ч.1 ст. 63 ГПК України.
В засіданні суду 25.04.2016р. оголошено перерву до 11.05.2016р.
Ухвалою суду від 25.04.2016р. провадження у справі № 916/11/16 зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ „Автотранспортне підприємство 15107” на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.04.2016р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. вищевказану ухвалу суду від 22.04.2016р. залишено без змін.
23.06.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" на вищевказану постанову до Одеського апеляційного господарського суду подано касаційну скаргу.
01.07.2016р. Одеським апеляційним господарським судом касаційну скаргу ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" направлено до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" повернуто скаржнику.
10.08.2016 року справу №916/11/16 було повторно направлено до Вищого господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.04.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" повернуто скаржнику.
Ухвалою суду від 14.11.2016р., з огляду на усунення обставин, які спричинили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 916/11/16 було поновлено із призначенням розгляду в засіданні суду 30.11.2016р.
29.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення та продовження строку розгляду справи.
В судовому засіданні 30.11.2016р. вказане клопотання було задоволено частково, в частині відкладення розгляду справи - задоволено, в частині продовження строку розгляду справи - відмовлено з огляду на те, що вказаний строк згідно ст. 69 ГПК України вже було продовжено за клопотанням представника позивача (т.1 а.с.148).
Ухвалою суду від 30.11.2016р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконанням вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2016р.
Ухвалою суду від 14.12.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 21.12.2016р.
Ухвалою суду від 21.12.2016р. справу №916/11/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.
За результатами автоматичного розподілу справи №916/11/16, вказану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П.
Ухвалою суду від 22.12.2016р. справу №916/11/16 прийнято до колегіального розгляду у вищевказаному складі суддів із призначенням розгляду в засіданні суду 16.01.2017р.
Ухвалою суду від 16.01.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників сторін, від яких не надходили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017р.
Ухвалою суду від 06.02.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового витребування доказів, розгляд справи було відкладено на 01.03.2017р.
Ухвалою суду від 06.02.2017р. з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судом для правильного вирішення спору витребувано в Державної служби України з безпеки на транспорті відомості щодо чинності свідоцтва про атестацію автостанції „Затока” від 23.06.2015р., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 18-а, та належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ”, що занесено до переліку атестованих автостанцій за № 0160 та надано на підставі протоколу від 22.06.2015р. № 0547.
Судове засідання, призначене на 01.03.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Степанової Л.В. з 27.02.2017р. на лікарняному, не відбулось.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.03.2017р. приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Степанової Л.В. з 27.02.2017р. на лікарняному, у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/11/16, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Желєзна С.П.
Ухвалою суду від 01.03.2017р. справу №916/11/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 29.03.2017р.
29.03.2017р. на електронну адресу суду надійшов Наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.11.2016р. за №789 (т.2 а.с.120-122) про анулювання свідоцтва про атестацію та виключення з переліку атестованих автостанцій , зокрема, автостанції „Затока” (свідоцтво №0160), яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 18-а, та належить позивачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ”.
В судове засідання 29.03.2017р. представники сторін з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адреси вищевказаних ухвал суду, зокрема, вищевказана ухвала суду від 01.03.2017р. щодо призначення розгляду справи на 29.03.2017р. була отримана сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.2 а.с.118-119).
Приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи усіх необхідних доказів для прийняття відповідного рішення, з урахуванням тривалого розгляду справи, а також з метою здійснення розгляду спору в межах розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними доказами в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.
Як встановлено судом, позовні вимоги направлені на зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг автостанцією перевізнику у редакції, запропонованій позивачем (т.1 а.с.58-61).
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 ГК України).
Згідно ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ст.32 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.
Пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18 лютого 1997р., встановлено, що перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг автостанцією, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Примірну форму договору затверджує Мінінфраструктури. Порядок розрахунку вартості послуг, що надаються автостанцією перевізникові, визначає Мінінфраструктури.
Отже, враховуючи, що існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору про надання послуг автостанцією перевізникові, в силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України власники автостанцій та перевізники зобов'язані укладати такі договори.
Згідно п. 5.1. Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010р., відносини власника та перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які проходять через автостанцію, згідно з пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, визначаються договором про надання послуг автостанціями, примірна форма якого визначається Мінінфраструктури України.
Згідно з положенням п. 5.3 вказаного порядку, власник зобов'язаний укласти з перевізником договір про надання послуг автостанції за наявності у перевізника договору про організацію перевезень на автомобільних маршрутах загального користування з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією або дозволу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на перевезення пасажирів на маршруті загального користування, розкладом руху якого передбачено заїзд на автостанцію власника.
Строк, на який укладається договір про надання послуг автостанціями, не може бути меншим, ніж строк обслуговування перевізником маршруту (рейсу), визначений договором про організацію перевезень з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією чи дозволом Укртрансбезпеки на перевезення пасажирів на маршруті загального користування (п. 5.4 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства 04.12.2013р. між ОСОБА_4 державною адміністрацією (Організатор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” (Перевізник) було укладено договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування № 19 (т.1а.с.29-35).
Згідно п. 1.1 вказаного договору, його предметом є надання Організатором Перевізнику права на перевезення пасажирів та багажу на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування №6 Затока-Білгород-Дністровський АС, № 6А Затока (б/в „Дорожник”) - ОСОБА_4 № 10 Благодатне - ОСОБА_4 на умовах, визначених рішенням конкурсного комітету за цим договором.
Термін дії вказаного договору у відповідності до п. 5.1 встановлюється з 03.12.2013р. по 04.12.2018р.
Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У відповідності до статті 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь - якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 03.07.2015р. за вих. №8 звернувся до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір про надання послуг автостанцією перевізникові та надіслав примірник вказаного договору для підписання відповідачу з копіями правовстановлюючих документів (т.1а.с.26).
В свою чергу ТОВ „Автотранспортне підприємство 15107”, отримавши вказану пропозицію, листом від 07.07.2015р. за вих. № 192 (т.1а.с.27) для ретельного вивчення запропонованого договору, запросив у позивача копії документів, перелік яких зазначений у вказаному листі.
Однак будь-яких дій, які б свідчили про укладення вказаного договору відповідачем здійснено не було, що, фактично, і призвело до звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Виходячи з викладеного, наслідком вирішення переддоговірного спору повинно бути прийняття судом рішення про укладення договору в тій чи іншій редакції чи спонукання укласти договір у редакції, визначеній судом за результатами вирішення спору (ч. 3 ст. 84 ГПК України), оскільки саме шляхом прийняття таких рішень у переддоговірних спорах реалізується завдання судочинства, яким є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, для можливості розгляду судом переддоговірного спору необхідним є встановлення факту обов'язковості укладення сторонами договору, щодо якого виник спір.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення „Про Державну службу України з безпеки на транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. за № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 45 пункту 5 вказаного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань видає свідоцтва про атестацію автостанцій, веде перелік атестованих автостанцій та розміщує зазначений перелік на своєму офіційному веб-сайті.
Водночас, відповідно до підпункту 10 пункту 7 вказаного Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінінфраструктури видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Крім того, згідно п. 2.11 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010р., встановлено, що у разі недодержання вимог, встановлених для автостанції відповідного класу, Укртрансбезпека за результатами додаткового обстеження має право анулювати свідоцтво про атестацію та виключити дану автостанцію з переліку атестованих автостанцій.
Додаткове обстеження проводиться в разі надходження від органів влади або органів місцевого самоврядування даних щодо недотримання вимог до автостанції відповідного класу (п. 2.12 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016р. Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ (т.2 а.с.120-121), згідно якого анульовано свідоцтво про атестацію та виключено з переліку атестованих автостанцій автостанцію „Затока” (свідоцтво № 0160), яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул. Приморська, 18-а, та належить позивачу - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ”, згідно протоколу додаткового обстеження автостанції від 29.09.2016р.
Як слідує з вказаного документу, такий наказ було видано на підставі звернення Одеської міської ради від 03.06.2016р. за № 152/2 01-КО-12, а також звернення виконавчого комітету Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровський Одеської області та листа ТОВ „Тека” від 25.07.2016р. за № 187, а також у зв'язку із невиконанням вимог пунктів 2.11 та 2.12 розділу 2 вищевказаного Порядку № 700 від 27.09.2010р.
Таким чином з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті була уповноважена анулювати свідоцтво про атестацію та виключити спірну автостанції з переліку атестованих автостанцій, виключно, за результатами додаткового обстеження, яке проводиться в разі надходження від органів влади або органів місцевого самоврядування даних щодо недотримання вимог до автостанції та результати якого оформляються у вигляді протоколу обстеження.
При цьому суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
З урахування вищевказаних обставин, суд вказує, що позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СВЕТОВИТ ОКСІ” станом на день розгляду справи, з урахуванням анулювання свідоцтва про атестацію його автостанції, не є суб'єктом, укладення з яким договору про надання послуг ТОВ „АТП 15107”, як перевізником, є обов'язковим згідно положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.114 вищевказаних Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг автостанцією перевізнику у редакції, запропонованій позивачем є такими, що задоволенню не підлягають.
При цьому суд, надаючи оцінку сформульованій у прохальній частині позовної заяви вимозі, з урахуванням приписів п. 9.1, п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", згідно яких господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині", зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту про зобов'язання укласти договір не є належним та ефективним, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в позові, обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача, згідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, не покладається.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 31 березня 2017 р.
Головуючий суддя Ю.М. Щавинська
Суддя С.В. Літвінов
Суддя С.П. Желєзна