ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.03.2017Справа №910/1242/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Касьяненко і
партнери";
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Онопко В.О., представник, довіреність № б/н від 09.02.2017 р.;
Касьяненко Д.Л., представник, довіреність № б/н від 09.02.2017 р.;
Числовьска І.В., представник, довіреність № б/н від 09.02.2017 р.;
Від відповідача: Гуленко Ю.М., представник, довіреність № 22-48344/16 від 28.12.2016 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд:
- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Касьяненко та партнери» на недоторканість ділової репутації інформацію, розміщену на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у прес-релізі від 05 серпня 2016 року наступного змісту: «...Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заявляє, що дії Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» не відповідають принципам добросовісного партнерства... ЮК «Касьяненко і партнери» використовує цей факт у цілях, які створили прямий конфлікт інтересів із Фондом гарантування. Компанія неодноразово розсилала листи (з підписом та печаткою) позичальникам неплатоспроможних банків з такою пропозицією «Просимо Вас терміново зв 'язатися з нами за телефонами XXX для збереження майна у Вашій власності та погодження механізму списання кредитного боргу, зняття арештів та припинення судових процесів». Це може призвести до невиконання боржниками банків своїх зобов'язань та втрати банківських активів, за рахунок яких має відбуватись погашення кредиторських вимог у черговості, що передбачена Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У листах вказувалось, що виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про включення ЮК «Касьяненко і партнери» «до відповідного реєстру з юридичних питань...»;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного дня після набрання рішення Господарського суду м. Києва законної сили спростувати поширену у прес-релізі від 05 серпня 2016 року інформацію шляхом поміщення на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наступного змісту: «Інформацію щодо невідповідності дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Касьяненко і партнери» принципам добросовісного партнерства, а також щодо створення діями Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК «Касьяненко і партнери» прямого конфлікту інтересів із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, викладену у прес-релізі від 05 серпня 2016 року на офіційному сайтів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, спростовуємо у зв'язку із її недостовірністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/1242/17, розгляд справи призначено на 14.02.2017 року.
У судових засіданнях 14.02.2017 р., 14.03.2017 р. та 21.03.2017 р. оголошувалась перерва у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 28.03.2017 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Позивач зазначає, що 5 серпня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено прес-реліз із заголовком «Фонд гарантування заявляє, що дії ЮК «Касьяненко і партнери» не відповідають принципам добросовісного партнерства наступного змісту: «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заявляє,що Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» не відповідають принципам совісного партнерства. У травні 2015 року вказана компанія була включена до . . іку осіб за напрямком діяльності «Юридичні консультанти», які мають право .. мати свої послуги уповноваженим особам Фонду гарантування при виведенні неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку. Тобто, такі компанії повинні відстоювати інтереси держави в особі Фонду гарантування, вкладників та кредиторів t платоспроможних банків. ЮК «Касьяненко і партнери» використовує цей факт у цілях, які створили прямий конфлікт інтересів із Фондом гарантування. Компанія неодноразово розсилала листи (з підписом та печаткою) позичальникам неплатоспроможних банків з такою пропозицією «Просимо Вас терміново зв'язатися з нами за телефонами XXX для збереження майна у Вашій власності та погодження механізму списання кредитного боргу, зняття арештів та припинення судових процесів». Це може призвести до невиконання боржниками банків своїх зобов'язань та втрати банківських активів, за рахунок яких має відбуватись погашення кредиторських вимог у черговості, що передбачена Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У листах вказувалось, що виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про включення ЮК «Касьяненко і партнери» «до відповідного реєстру з юридичних питань». ФГВФО заявляє, що включення до вказаного переліку не надає компанії будь-яких переваг та преференцій ні у вирішенні спірних питань між Фондом гарантування та контрагентами неплатоспроможних банків, ні під час реалізації активів таких банків. До речі, вся інформація про активи, які виставлені на продаж, є у відкритому доступі, в т.ч. на інтернет-ресурсах Фонду гарантування: http://torgi.fg.gov.ua/. Фонд гарантування робить все можливе для збереження активів неплатоспроможних банків, і, в кінцевому результаті, для розрахунку з їхніми кредиторами. Саме для цього він залучає юридичні компанії, включаючи їх до переліку осіб, які мають право надавати юридичні послуги. Натомість, ЮК «Касьяненко і партнери» почала вчиняти дії, які не тільки не відповідають цілям і завданням, а, навпаки, суперечать інтересам Фонду гарантування, вкладників та кредиторів. В зв'язку з цим, ФГВФО припиняє співпрацю з вказаною фірмою. Крім того, зважаючи на репутаційні ризики та конфлікт інтересів, які виникли внаслідок дій компанії, вона не зможе пройти новий кваліфікаційний відбір серед юридичних консультантів, який буде оголошений найближчим часом. Потрібно відзначити, що у Положенні про порядок відбору осіб, які можуть виконувати роботи (надавати послуги) неплатоспроможним банкам або банкам, що ліквідуються (зареєстроване в Мінюсті 21 квітня 2016 року №612/28742) передбачені умови виключення з списку акредитованих фірм, в тому числі, з вищезазначених підстав.
ТОВ «Юридична компанія «Касьяненко і партнери» вважає інформацію, викладену у зазначеному вище прес-релізі Фонду гарантування, такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача з причин її недостовірності.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.03.2016 № 434, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2016 р. за № 612/28742, було затверджено «Положення про порядок відбору осіб, які можуть виконувати роботи (надавати послуги) неплатоспроможним банкам або банкам, що ліквідуються, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - положення).
Згідно з розділом 1 Положення зазначено, що це Положення визначає умови та порядок відбору осіб, які можуть виконувати роботи (надавати послуги) неплатоспроможним банкам або банкам, що ліквідуються, в т.ч. за напрямом: "Юридичні консультанти" (у тому числі "Робота з активами").
Відповідно до ч. 1 Розділу 2 Положення участь у плановому та додатковому кваліфікаційному відборі за певним(и) напрямом(ами) можуть брати усі особи. Відбір учасників проводиться за критеріями, визначені Положенням.
Відповідно до цілей регулювання цього Положення діловою репутацією є відомості, зібрані Фондом, про відповідність діяльності юридичної, фізичної особи - підприємця або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.
Згідно з ч. 4 Розділу 2 Положення учасники планових та додаткових кваліфікаційних відборів повинні відповідати усім критеріям, встановленим цим Положенням.
У відповідності до ч. 19 Розділу 2 Положення закупівлі робіт (послуг) для неплатоспроможних банків або банків, що ліквідуються, здійснюються шляхом проведення конкурсного відбору серед осіб з Переліку з подальшим укладенням цивільно-правового(их) договору(ів) з переможцем(ями).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 травня 2015 року №105/15 за результатами конкурсного відбору відповідно до Положення про порядок залучення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб радників, аудиторів, юристів та інших осіб до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 липня 2012 року №12, було проведено конкурсний відбір за напрямом діяльності «Юридичні консультанти» та включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Касьяненко і партнери» до переліку юридичних консультантів Фонду.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що прес-релізі від 5 серпня 2016 року, розміщеному на офіційному сайті Фонду гарантування, відповідачем було розміщено недостовірну інформацію, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ «ЮК «Касьяненко і партнери» наступного змісту:
«Фонд гарантування вкладів Фізичних осіб заявляє.шо дії Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» не відповідають приниипам добросовісного партнерства. ЮК «Касьяненко і партнери» використовує ией факт у цілях, які створили прямий конфлікт інтересів із Фондом гарантування. Компанія неодноразово розсилала листи (з підписом та печаткою) позичальникам неплатоспроможних банків з такою пропозицією «Просимо Вас терміново зв'язатися з нами за телефонами XXX для збереження майна у Вашій власності та погодження механізму списання кредитного боргу, зняття арештів та припинення судових процесів». Це може призвести до невиконання боржниками банків своїх зобов'язань та втрати банківських активів, за рахунок яких має відбуватись погашення кредиторських вимог у черговості, що передбачена Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У листах вказувалось. що виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про включення ЮК «Касьяненко і партнери» «до відповідного реєстру з юридичних питань».
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Як зазначено у статті 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
За змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем, (п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").
Таким чином, юридична особа як і фізична особа має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України.
В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що у серпні 2016 року Фонд гарантування отримав відомості про те, що ЮК «Касьяненко і партнери» використовує своє включення до переліку осіб за напрямом діяльності «Юридичні консультанти», які мають право надавати свої послуги Уповноваженим особам Фонду при виведенні неплатоспроможного банку з ринку, у цілях, які створили прямий конфлікт інтересів із Фондом гарантування, а саме компанія неодноразово розсилала листи позичальникам неплатоспроможних банків з такою пропозицією «Просимо Вас терміново зв'язатися з нами за телефонами XXX для збереження майна у Вашій власності та погодження механізму списання кредитного боргу, зняття арештів та припинення судових процесів». Даний факт відповідачем було підтверджено доданої до відзиву копією листа ЮК «Касьяненко і партнери» до ТОВ «Лубенське Шляхово-Будівельне управління №9». На думку Фонду гарантування це може призвести до невиконання боржниками банків своїх зобов'язань та втрати банківських активів, за рахунок яких має відбуватись погашення кредиторських вимог у черговості, що передбачена Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як передбачено ч. 2 Розділу 3 Положення Фонд має право виключити особу з Переліку протягом періоду перебування її в Переліку у разі:
- виявлення невідповідності особи критеріям, встановленим цим Положенням;
- невиконання особою зобов'язань, визначених в укладеному між нею та Фондом або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) договорі на виконання робіт (надання послуг);
- відмови від пропозиції укладення з Фондом або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) договору на виконання робіт (надання послуг);
- подання заяви особою про виключення з Переліку;
- наявності причин, що можуть зашкодити належному виконанню функцій особою, зокрема прийняття судом або іншим уповноваженим органом державної влади
рішення про заборону отримувати роботи (послуги) від зазначеної особи.
Згідно з ч. 7 Розділу 3 Положення у разі прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення щодо виключення особи з Переліку відповідальний структурний підрозділ не пізніше 2 робочих днів розміщує інформацію на офіційному веб-сайті Фонду шляхом виключення даних про особу з Переліку та письмово повідомляє таку особу й уповноважених осіб Фонду.
З огляду на вищевикладене, Фонд гарантування припинив співпрацю з вказаним товариством та здійснив відповідне опублікування на офіційній веб-сторінці. Таким чином, Фонд гарантування діяв у відповідності до умов Положення, яке регулює відбір осіб за напрямами діяльності за результатами проведеного планового кваліфікаційного відбору.
В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 (надалі Постанова ВСУ № 1) зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
При цьому, згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови ВСУ № 1).
Крім того, в пункті 15 постанови ВСУ № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до п. 4 Постанови ВСУ № 1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Доказів, що наведена у спірному прес-релізі відповідача інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушують інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, суду надано не було, тоді як відповідно до ст. 33 ГПК України саме на позивача покладено обов'язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним доказам, суд вважає, що за своїм характером спірна поширена інформація містить достовірну відомості та підтверджується наданими у справі доказами, зокрема, листом позивача до ТОВ «Лубенське Шляхово-Будівельне управління №9».
Позаяк позивачем із наведених ним обґрунтувань не доведено поширення відповідачем саме недостовірної інформації чи що наведені відповідачем оціночні судження принижують гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушують інші його особисті немайнові права, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 31.03.2017 р.