29.03.2017 Справа № 920/136/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (м. Суми)
до - Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації (м. Шостка, Сумська область)
про стягнення 37543 грн. 12 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 886 від 12.12.2016,
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.03.2017.
У засіданні брав участь секретар судового засідання - Бублик Т.Д.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 37543 грн. 12 коп. боргу за невідшкодування відповідачем позивачу витрат, наданих позивачем споживачам, які мають пільги з телекомунікаційних послуг.
В судовому засіданні 13.03.2017 було оголошено перерву до 29.03.2017.
Позивач подав заяву, де зазначає, що відповідачем по даній справі було сплачено 1381 грн. 70 коп.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що вимоги є безпідставними, оскільки:
1) у Державному бюджеті України на 2016 рік не закладено коштів на відшкодування пільг, а права відповідачу відшкодовувати позивачу надані послуги з місцевого бюджету не надано Бюджетним кодексом України;
2) між сторонами не укладався договір про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, а тому між сторонами не виникли господарські відносини.
Представник відповідача усно зазначив, що послуги позивачем надавались, заборгованість арифметично розрахована вірно і була б сплачена, якщо б були передбачені в Державному бюджеті України кошти, а з місцевого бюджету відшкодовувати заборгованість відповідач не має права.
Розглянувши матеріали справи, суд
Позивач є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Нормами ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Як вказує позивач, у грудні 2015 року та з січня по грудень 2016 року позивачем надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 37543 грн. 12 коп. на пільгових умовах громадянам Шосткинського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 16 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. З ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».
На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем відповідачу. Вищезазначені факти відповідачем не заперечуються і не спростовуються.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Шосткинського району є відповідач, а отже відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову, витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в грудні 2015 року та з січня по грудень 2016 року, відшкодовані відповідачем частково, в наслідок чого станом на 01.01.2017 утворилась заборгованість в розмірі 37543 грн. 12 коп.
Позивач звертався до відповідача з листами, однак відповідач борг не сплатив, зазначаючи про відсутність договору і коштів, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи відповідач сплатив 1381 грн. 70 коп. боргу за грудень 2015 року. Факт проплати підтверджується позивачем.
Оскільки відповідач сплатив 1381 грн. 70 коп. заборгованості, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Матеріалами справи підтверджено, що за період з січня по грудень 2016 включно позивачем були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Шосткинського району на загальну суму 36161 грн. 42 коп., однак всупереч чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем не відшкодовано позивачу вищезазначеної суми боргу, що відповідачем не заперечується.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 36161 грн. 42 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне:
По-перше, стосовно заперечень відповідача, що у Державному бюджеті України на 2016 рік не закладено коштів на відшкодування пільг, а права відповідачу відшкодовувати позивачу надані послуги з місцевого бюджету не надано Бюджетним кодексом України, то такі заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки:
В ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, а також Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04 року), яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і повинно бути враховано судом, передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є юридичною особою, самостійно виконує господарські обов'язки і може бути стороною у справі.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави.
При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Також, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі № 31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Тому, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
По-друге, що стосується заперечень відповідача про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, а тому і відсутність між сторонами господарських відносин, то суд не приймає їх до уваги. Чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації (вул. К. Маркса, 49, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 03198089) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (вул. Іллінська, 2, м. Суми, 40030, код 23825401) 36161 грн. 42 коп. боргу, 1600 грн. судового збору.
3. В частині стягнення боргу в розмірі 1381 грн. 70 коп. - провадження у справі припинити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 31.03.2017.
Суддя ОСОБА_3