Справа № 546/1261/16-п Номер провадження 33/786/287/17Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
27 березня 2017 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Захожай О.І.
за участю:
захисника - адвоката Олійника О.Ю.,
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3
розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року,
Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Демидівка Решетилівського району Полтавської області, громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 320 грн. в дохід держави.
Згідно постанови суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 18.12.2016 року, о 18.45 год., по АДРЕСА_2, керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі. Своїми умисними діями ОСОБА_3 порушив п.2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказує, що притягнення його до відповідальності за скоєння вказаного правопорушення є неправомірним, оскільки при винесенні постанови суддя взяв до уваги докази, які не є достатніми для визнання вини у скоєному.
Показання свідків по справі, працівників поліції є суперечливими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Перебування в стані алкогольного сп'яніння не заперечує, але стверджує, що транспортним засобом не керував. Вказаним автомобілем керував його товариш ОСОБА_4, який був тверезий, а сам ОСОБА_3 сидів на передньому пасажирському сидінні.
Водночас, судом безпідставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями події.
Наявний в матеріалах справи відеозапис не відображає фрагмент виходу ОСОБА_3 з боку двере й водія вказаного транспортного засобу.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не роз'яснено ОСОБА_3 передбачених законом права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
Розгляд справи судом проведено формально та не встановлено фактичних обставин правопорушення, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та адвоката Олійника О.Ю., які підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 18.12.2016 року та матеріалами доданими до нього.
Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Складаючи 18.12.2016 року протокол про адміністративне правопорушення, інспектор роти №1 батальйону УПП в м.Полтава ДПП запропонував ОСОБА_3 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу, однак останній виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, тому і був доставлений до Решетилівської ЦРЛ.
Відповідно до висновку №00000169 від 18.12.2016 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, концентрація алкоголю в крові якого становила 2,11% проміле, що відноситься до середнього ступеню сп'яніння.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису, відзнятого за допомогою нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля, зафіксовано сам момент переслідування транспортного засобу „Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, водій якого, на вимогу працівників поліції щодо зупинення, не реагував. Після чого, автомобіль заїхав до гаражу на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Водночас, з відеозапису чітко відображено звук закриття дверей автомобіля та місцезнаходження ОСОБА_3 біля лівих передніх дверей транспортного засобу, де положення його тіла чітко вказує на їх закриття особою, яка притягується до адміністративного правопорушення.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою, є послідовними та такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Тому, посилання ОСОБА_3 щодо відсутності факту керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу та суперечать фактичним обставинам, нічим не підтверджуються та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Водночас, вірного висновку дійшов суд першої інстанції, критично поставившись до показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки вказані особи є товаришем та дружиною ОСОБА_3, а тому виникають сумніви в об'єктивності даних ними пояснень.
Безпідставними є твердження щодо порушення права на захист ОСОБА_3 стосовно не роз'яснення працівниками поліції передбачених законом прав, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме графи „роз'яснено його (її) права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП" стоїть особистий підпис правопорушника.
У відповідності до положення ст.38 КУпАП, частина третя якої вказує, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення складено 18.12.2016 року, а адміністративне стягнення судом накладено 22.02.2017 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.3 ст.38 КУпАП.
Протокол про адміністративні правопорушення складено вірно із дотриманням положень ст.256 КУпАП України, докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні, що спростовує твердження апелянта щодо формальності та неповноти розгляду справи.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність провини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року відносно ОСОБА_3 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДЯ О.І. Захожай