Справа № 552/388/17 Номер провадження 33/786/257/17Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
Категорія: ст. 164 КУпАП
29 березня 2017 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Герасименко В.М.,
з участю:
особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Полтава від 20 лютого 2017 року,
Цією постановою,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 р.н. та 2014 р.н., проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. без конфіскації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.
Згідно постанови, 18.01.2017р. о 14 год. 50 хв. в м. Полтава по вул. С.Кондратенка, ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення пасажирів у таксі на транспортному засобі ГАЗ 2410 д.н.з. НОМЕР_1, чим порушив ч.1 ст.164 КУпАП.
При призначенні стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, ступень вини, особу порушниката дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення та призначення стягнення в межах санкції статті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Вказує, що автомобіль ГАЗ 2410 належить його знайомій, а в салоні автомобіля знаходились знайомі, яких він підвозив до Київського залізничного вокзалу. Послуг з перевезення пасажирів не здійснював.
Суд при прийнятті рішення не повністю дослідив обставини справи, не встановив наявність вини, тому вважає постанову незаконною і необґрунтованою.
Заслухавши пояснення апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду і закрити провадження по справі у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ч.1 ст.164 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Так, норма ст.164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензування або державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ІІ № 0000030, складеного старшим інспектором ВРК ОСОБА_3, ОСОБА_2 притягається до адміністративної відповідальності за те, що 18.01.2017р. о 14 год. 50 хв. в м. Полтава по вул. С.Кондратенка, він надавав послуги з перевезення пасажирів у таксі на транспортному засобі ГАЗ 2410 д.н.з. НОМЕР_1, чим порушив ч.1 ст.164 КУпАП.
Таким чином, у протоколі, особа яка його складала, мала навести відповідні норми закону, що регулюють заняття господарською діяльністю з перевезення пасажирів, та яку саме порушив ОСОБА_2 і у чому це виразилося, а тому не викладено повно фактичних обставин правопорушення, не зазначено, чи був автомобіль обладнаний як таксі, не вказано осіб, яким він надавав послуги таксі, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися. Не містить висновків щодо даних обставин і постанова судді місцевого суду. Наявність однієї фотографії, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення без опису того, що саме на ній відображено, на яку посилається суд першої інстанції як на доказ вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, не може свідчити про беззаперечне підтвердження вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Поряд із тим, за змістом наведеної норми закону відповідальність за вказане правопорушення наступає перш за все, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Тобто у даному випадку особа, яка розглядає провадження про адміністративне правопорушення, мала з'ясувати, чи займався ОСОБА_2 таким видом господарської діяльності, як перевезення пасажирів, та у залежності від цього визначити, під які норми закону підпадають його дії - ст.164 КУпАП, чи ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст. 55 ч. ч. 1,2 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення державний інспектор з-поміж наведених, чи інших норм, мав вибрати та навести у протоколі ті порушення діючого законодавства, які на його думку ОСОБА_2 порушив, та інкримінувати їх йому.
На вказані недоліки не звернув увагу й суддя суду першої інстанції, який також не вказав у своїй постанові, які саме норми закону, що регулюють певні види господарської діяльності порушив ОСОБА_2
Крім того, не було взято до уваги, що ОСОБА_2 ані під час складання протоколу, ані під час розгляду справи в суді не визнавав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та стверджував, що послуг з перевезення пасажирів він не надавав.
За таких обставин, неконкретне викладення обставин правопорушення, відсутність посилання у протоколі на конкретну норму права, яку порушила особа, унеможливлювало прийняття по справі рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, так як, виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Суддя першої інстанції ці вимоги закону не виконав, вийшов за межі протоколу, а тому у зв'язку з наведеним постанова судді підлягає скасуванню, а оскільки протокол не містить даних про те, яку норму права порушив ОСОБА_2, що регулює перевезення пасажирів на таксі, справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, за ч.1 ст. 164 КУпАП - скасувати, а провадження по справі стосовно нього - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області В.М. Герасименко