Справа № 537/4946/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1/17Головуючий у 1-й інстанції Якимець Т. Є. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
27 березня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Дорош А.І., Бутенко С.Б.,
при секретарі Кальнік А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3)
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2015 року
по справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3) до ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемаха Володимир Аркадійович, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, орган опіки та піклування виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука,
про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору найма, позбавлення права користування житлом, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстрації,-
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту.
Згідно останніх уточнених позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що в липні 2009 року ОСОБА_4 зареєструвала своє та доньки місце мешкання в АДРЕСА_1 яка на той час на праві власності належала ОСОБА_7, на підставі договору найму №1 від 23 липня 2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Із змісту заяви про реєстрацію, не підписаної ОСОБА_7, вбачається, що договір найму для реєстрації подано 22 липня 2009 року. Даний договір ОСОБА_7 не підписаний, а отже відсутнє її волевиявлення. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, тітка позивача, померла. Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де йому повідомили, що ОСОБА_7 залишила заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_4
Вважає, що тітка не могла залишити заповіт на ОСОБА_4, оскільки вона говорила як позивачу, так і рідним, сусідам, що після смерті квартиру залишить племіннику, єдиному спадкоємцю. Відповідачка є сторонньою для ОСОБА_7 особою. Після смерті тітки позивачу стало відомо, що заповіт ОСОБА_7 склала після того як її напоїли спиртними напоями, в автомобілі відвезли до нотаріуса, де вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підписала якийсь документ. До кінця життя ОСОБА_7 вважала, що підписала кредитний договір. На час складання заповіту і задовго до цього ОСОБА_7 постійно і в досить великих розмірах зловживала спиртними напоями, більшу частину свого життя страждала від алкоголізму. Одного разу позивач в квартирі тітки бачив молоду жінку, яку тітка представила медсестрою, яка наймає квартиру в цьому ж будинку, вона зробила тітці укол та дала пігулки, щоб після вживання спиртного було краще самопочуття. Після візитів цієї жінки пляшок у ОСОБА_7 побільшало. За півроку до смерті ОСОБА_7 стала чогось боятись, просила позивача залишитись у неї ночувати, почала закривати двері із середини на засув. Коли ОСОБА_7 померла, біля неї стояла надпита пляшка горілки. ОСОБА_7 дійсно зловживала спиртними напоями, відповідачка, скориставшись таким її станом, додатково її стала споювати, і в цей час оформили заповіт, в якому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі. Після складання заповіту відповідачка навмисно споювала ОСОБА_7 спиртними напоями, робила все, щоб тітка забула про заповіт і не склала іншого. Смерть ОСОБА_7 наступила в результаті гострого отруєння алкоголем. Оскільки у ОСОБА_7 не було вільного волевиявлення та наміру заповідати майно ОСОБА_4, особистий підпис ОСОБА_7 в заповіті відсутній, в заповіті не зазначено місце його складання, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи не є категоричним, з додатковим висновком посмертної судово-психіатричної експертизи не можна погодитися в зв'язку з тим, що при його прийнятті не були взяті до відома наявні в матеріалах справи медичні документи, він протирічить основному висновку, перший примірник заповіту відсутній, а отже виникають сумніви в тому, що він взагалі укладався.
Позивач ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 25 грудня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В.А. за реєстровим № 3792 від імені ОСОБА_7, за яким ОСОБА_7 заповідала належну їй квартиру ОСОБА_4, та визнати за позивачем в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним договір найму № 1, укладений 23 липня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо передачі ОСОБА_4 в найм житла за адресою: АДРЕСА_1; оскільки він власником житла не підписаний та відсутнє її волевиявлення; позбавити ОСОБА_4 права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, Управлінню державної міграційної служби України в Полтавській області зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача ОСОБА_4 понесені судові витрати.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору найма, позбавлення права користування житлом, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстрації - відмовлено.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_3, який його оскаржив, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах В.А. просить рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, надав до суду заперечення у яких просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, у послідуючому до суду не з'явився, вказавши у запереченнях, що просить розглядати справу без його участі.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач ОСОБА_3 помер. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2015 року провадження по справі було зупинено до залучення у справі правонаступника ОСОБА_3
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року, у зв'язку із смертю ОСОБА_3, до участі у справі залучено його правонаступника - ОСОБА_2
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру № НОМЕР_1 від 26 лютого 1992 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. (т. 3 а.с. 184).
Позивач по справі ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_7, що підтверджується довідкою про народження ОСОБА_7 (справа №2-121/2011 а.с. 8), свідоцтвом про народження ОСОБА_10 (справа № 2-121/2011 а.с. 9), свідоцтвом про народження ОСОБА_11 (справа №2-121/2011 а.с. 10).
22 лютого 2009 року ОСОБА_4 звернулася до відділення у справах ГІРФО Крюківського РВ УМВС України в Полтавській області з заявою про реєстрацію свого та доньки місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 124 ).
23 липня 2009 року був укладений договір найму, відповідно до якого ОСОБА_7 надала наймачу ОСОБА_4 в постійне користування кімнату житловою площею 11,93 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 125).
Згідно довідки ОСББ № 24/56 від 16 липня 2010 року на день видачі довідки ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_9 зареєстровані в АДРЕСА_1 (справа №2-121/2011 а.с. 45).
Із заповіту від 25 грудня 2007 року, складеного об 11.00 хв., посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах В.А., р. № 3792, зареєстрованого в Спадковому реєстрі № 12313140 від 25 грудня 2007 року о 12 год. 24 хв. вбачається, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: належну їй квартиру АДРЕСА_1, заповідала ОСОБА_4 У тексті заповіту особа власноручно написала «текст заповіту мною прочитано в голос і власноручно підписано». У графі «Підпис» писаним текстом зазначено «ОСОБА_7» (справа №2-121/2011 а.с. 90, т. 1 а.с.10).
Заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі, що вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 грудня 2007 року (справи №2-121/2011 а.с. 91).
Відповідно до лікарського свідоцтва № 930 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв'язку з кардіоміопатією (справа №2-121/2011 а.с. 34).
05 січня 2010 року із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Цемаха В.А. звернулася ОСОБА_4 (справа №2-121/2011 а.с. 92).
30 березня 2010 року з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Цемаха В.А. звернувся ОСОБА_3 ( а.с. 11, 93 справи №2-121/2011).
Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 930 від ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_8 (справа №2-121/2011 а.с. 35-36, т. 1 а.с.18) смерть ОСОБА_7 настала в результаті гострого отруєння алкоголем, про що свідчить висока концентрація алкоголю в крови 4,0 проміле, різкий запах від порожнин та внутрішніх органів трупа, а також ознаки швидкого настання смерті: повнокров'я внутрішніх органів, дрібноточечні крововиливи під плевру, легені та епікард серця, численні зливні синьо-фіолетові трупні плями. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
Згідно акту судово-медичного обстеження № 116 від 13 січня - 20 січня 2010 року в серці зміни відповідають кардіоміопатії. Серозне просочування повнокровної легені. Нерівномірне кровонаповнення та зональна жирова дистрофія печінки (т. 1 а.с. 19).
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи слідчого СВ Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 29 грудня 2009 року в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_7 відмовлено в зв'язку з відсутністю складу злочину (справи №2-121/2011 а.с. 38, т. 1 а.с. 16) (відмовний матеріал № 4402).
Відповідно до висновку експерта № 930/1 від 24 липня 2014 року смерть ОСОБА_7 настала внаслідок гострого отруєння алкоголем, про що свідчить наявність високої концентрації етилового спирту в крові 4,0 проміле; різкий запах алкоголю від порожнин та внутрішніх органів трупа, а також ознаки смерті, що настала раптово: дрібно крапкові крововиливи на поверхні серця та легень, повнокров'я внутрішніх органів, рідка кров у порожнинах серця та великих судинах, рясні синьо-фіолетові трупні плями. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 та судово-гістологічному дослідженні шматочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_7 встановлено, що за життя ОСОБА_7 страждала на хронічні захворювання серця кардіоміопатія та печінки жирова дистрофія (жировий гепатоз) печінки. Дані хронічні захворювання могли виникнути під тривалою дією токсичних речовин на вказані органи, якою могли бути хронічна алкогольна інтоксикація. Об'єктивних судово-медичних даних, які б дозволили визначити час, на протязі якого ОСОБА_7 вживала спиртні напої, не мається (т. 5 а.с. 129-131).
При розгляді справи судом першої інстанції в судовому засіданні експерт Шевченко С.Д. висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 підтримав, дав пояснення, що кардіоміопатія серця та жирова дистрофія печінки виникли за тривалий період часу, чітко сказати строк неможливо. Вони виникли в результаті впливу токсичних речовин. В результаті дослідження трупа було виявлено, що смерть ОСОБА_7 настала в результаті гострого отруєння алкоголем. Концентрація алкоголю в крові 4,0 проміле це середньо летальна концентрація. Одяг на ОСОБА_7 мав загальне забруднення, носився і не піддавався пранню тривалий час.
В період з 01 січня 2000 року по 01 грудня 2009 року ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Кременчуцькій центральній районній лікарні не перебувала (справа № 2-121/2011 а.с. 47).
Згідно листа Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансера від 19 серпня 2010 року за № 1445, ОСОБА_7 в Кременчуцькому обласному психоневрологічному диспансері на диспансерному обліку не значиться. За медичною допомогою не зверталася (справа № 2-121/2011 а.с. 48).
Кременчуцький обласний наркологічний диспансер листом від 19 серпня 2010 року за № 1832 повідомив, що ОСОБА_7 на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері не перебувала, за медичною допомогою не зверталася (справа № 2-121/2011 а.с. 49).
Відповідно до листа Першої Кременчуцької міської поліклініки від 23 липня 2010 року за № 206/10-1, ОСОБА_7 на «Д» обліку на протязі 2004-2009 років не знаходилась. До поліклініки за наданням медичної допомоги не зверталась, лікаря на дім не викликала. Амбулаторна картка відсутня. (справа № 2-121/2011 а.с. 53).
Згідно довідки поліклінічного відділення Першої міської лікарні від 23 липня 2010 року ОСОБА_7 до поліклініки за наданням медичної допомоги не зверталася, лікаря на дім не викликала, амбулаторна картка відсутня (справа №2-121/2011 а.с. 53).
Перша Кременчуцька міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського повідомила, що ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в лікарні не перебувала (справа № 2-121/2011 а.с. 54).
Із листа Третьої міської лікарні від 23 липня 2010 року за № 01-16/771 вбачається, що ОСОБА_7 на протязі 2000-2009 років на умовах стаціонару та денного стаціонару в лікувальному закладі не перебувала (справа № 2-121/2011 а.с.55, т. 5 а.с. 55).
Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого за 2004 рік, довідки від 26 серпня 2004 року № 286 Дніпропетровського наркологічного диспансеру та медичної картки № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає: АДРЕСА_2, знаходилася 9 днів на добровільному стаціонарному лікуванні в відділенні № 4 Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру з 17 серпня по 25 серпня 2004 року з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності з соматичними розладами. Абстинентний синдром. (справа № 2-121/2011 а.с.112,113, т. 6 а.с.104-142).
Згідно медичної карти амбулаторного хворого за період з 12 жовтня 2002 року по 22 жовтня 2002 року ОСОБА_7 лікувалась від психічних поведінчатих розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, абстинентний синдром (постійне вживання алкоголю) (справа № 2-121/2011 а.с. 119-134) (медична картка).
Із консультативного висновку спеціаліста диспансерного відділення ДОНД від 22 жовтня 2002 року вбачається, що з 12 жовтня 2002 року ОСОБА_7 був проведений курс анонімного лікування детоксикаційної терапії. Рекомендовано подальше лікування та взяття на облік за місцем проживання (т. 4 а.с. 212 ).
Із копії наданої лікарем наркологом ОСОБА_8 амбулаторної картки ОСОБА_7 вбачається, що вона перебувала на обліку у лікаря нарколога ОСОБА_8 з 13 липня 2008 року по 21 січня 2009 року (т. 5 а.с. 142-147).
Згідно довідки Центру поштового зв'язку №2 Полтавської дирекції від 23 липня 2010 року вбачається, що пенсію ОСОБА_7 отримувала 3 числа кожного місяця особисто. Пенсію виплачувала листоноша ОСОБА_13, яка звільнилася з роботи у 2006 році (справа №2-121/2011 а.с.50).
Відповідну до акту № 347 від 12 квітня 2011 року ОСОБА_7 при житті будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждала, не виявляла ознак недоумства, а з 1999 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді синдрому залежності внаслідок вживання алкогольного (хронічного алкоголізму). Відповісти на питання про істотність впливу вищевказаного розладу на здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 25 грудня 2007 року неможливо (справи №2-121/2011 а.с.160-168).
Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 325 від 23 травня 2015 року ОСОБА_7 станом на 25 грудня 2007 року виявляла ознаки синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, стан часткової ремісії (код МІСХ-10:F10.201). Вказаний психічний розлад не позбавляв ОСОБА_7 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 25 грудня 2007 року. (т 6 а.с. 160-184).
Так, допитаний в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції експерт Хоменко І.А. висновок від 23 травня 2015 року підтримав, пояснив, що в матеріалах, наданих на проведення додаткової експертизи, не надано переконливих даних про стан вираженої амсиненції на момент складання заповіту. У ОСОБА_7 залишився доведеним тільки синдром залежності внаслідок вживання алкоголю. З даних, які були надані на експертизу, вживання алкоголю носило епізодичний характер в рамках синдрому залежності. Це епізодичне вживання людини, яка не страждає на алкоголізм, а людина, яка має залежність від алкоголізму. Такий стан не може тягти за собою недієздатність, не тягне стан, який позбавляє людину здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, такий стан не тягне за собою наслідків у вигляді істотного впливу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_7 синдром залежності в різні проміжки часу мав різне шифрування. І психічна і фізична залежність зберігається протягом всього наступного життя. Принаймні з 2004 року синдром залежності від алкоголю у ОСОБА_7 зафіксований. Абстинентний синдром це стан , який виникає в організмі алкоголіка без алкоголю. Тремор не можливо віднести тільки до прояву алкоголізма. Наукові методики визначення збиваючого фактору відсутні. Експертами була досліджена вся надана документація, але предметом дослідження було 25 грудня 2007 року, тобто визначення психічного стану особи в певний час та взаємовідносини з правочином. Висновок експертів від 23 травня 2015 року не протирічить висновку від 12 квітня 2011 року, наявність психічних розладів підтверджується як первинною так і додатковою експертизами. Це тип розладу, який не відноситься до тяжких розладів і не відноситься до психопатичних розладів, які б позбавляли здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Судом першої інстанції були також допитані в судовому засіданні інші свідки, а саме:
ОСОБА_15, ОСОБА_16, які є сусідкою ОСОБА_7, ОСОБА_17 - голова житло-будівельного кооперативу, пояснили, що ОСОБА_4 спілкувалася з нею, приносила їжу, допомагала прибирати, робити ремонт в квартирі ОСОБА_7 По характеру ОСОБА_7 прямолінійна, товариська, з нею приємно спілкуватися. Спиртні напої вона не вживала в квартирі пляшок вони не бачили. ОСОБА_7 скаржилась на ОСОБА_3, він приходив у нетверезому стані. ОСОБА_7 самостійно сплачувала в банку комунальні послуги, отримувала пенсію, ходила до магазину, на ринок. ОСОБА_7 виконувала будівельні роботи, отримувала додатковий заробіток, робила ремонт у під'їзді.
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 пояснили, що ОСОБА_7 часто знаходилась в нетверезому стані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 між собою постійно сварилися. Свою квартиру ОСОБА_7 бажала переписати племіннику Руслану, а коли він помер, то говорила, що буде ОСОБА_3 Чоловік ОСОБА_4 носив ОСОБА_7 спиртне, також приносив їй їсти. ОСОБА_7 обслуговувала себе до останнього дня сама. ОСОБА_3 носив тітці їжу, забирав прати білизну.
ОСОБА_25 зазначила, що ОСОБА_7 любила випити. На Різдво в 2007 року вона вирішила зайти до ОСОБА_7, з дороги вона побачила як дві жінки під руки виводили ОСОБА_7 з під'їзду, посадили в машину і повезли. Це було десь в обід.
Згідно правої позиції викладеної в Постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року по справі № 6-9цс12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
В даній постанові Верховним Судом України зроблено висновок, що якщо проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність особи в момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуючі в той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_7 протягом тривалого періоду часу, що передував складанню заповіту, зловживала спиртними напоями, за місцем роботи та мешкання характеризувалась позитивно, працелюбна, підтримувала добрі стосунки зі знайомими та сусідами, наполеглива, своєчасно сплачувала комунальні послуги, дуже любила котів, доказів хворобливого стану, внаслідок якого вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту 25 грудня 2007 року суду не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено, покази свідка ОСОБА_25 про те, що на Різдво вона бачила, як ОСОБА_7 в нетверезому стані біля під'їзду сажали в машину дві жінки, суд не може сприймати як доказ, що достовірно підтверджує стан ОСОБА_7 як такий, при якому вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, крім того, свідок чітко не зазначає дату, час події, а тому суд, аналізуючи покази свідків, письмові докази, в тому числі висновки експертів, враховуючи, що зміст правочину відповідає вимогам закону, має підпис заповідача, вважає, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні.
Крім того, статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В ст. ст. 7, 8 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, у відповідачки виникло право на спадщину, позивач не має права на спірне спадкове майно, позовні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на спірну квартиру, про позбавлення ОСОБА_4 права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, Управлінню державної міграційної служби України в Полтавській області зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому в їх задоволенню позивачу необхідно відмовити.
Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність заповіту вимогам ст. 1247 ЦК України, якою передбачені загальні вимоги до форми заповіту є безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (що діяла на час укладення заповіту) нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.
Тобто, тільки у випадках, коли будь-яка нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням нотаріальної контори, про це зазначається у посвідчувальному написі та в реєстрі нотаріальних дій.
Отже, заповіт ОСОБА_7 був складений у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Цемаха В.А., з додержанням вимог ч. 1 ст. 1247 ЦК України: загальне правило про письмову форму заповіту дотримано: місце - «місто Кременчук, Полтавської області», час складання заповіту - «11 годин 00 хвилин 25 грудня 2007 року» (т. 1 а.с. 10)
Як вбачається з заповіту, він записаний Цемахом В.А. зі слів ОСОБА_7, нею прочитаний вголос, в графі «Підпис» зазначено «ОСОБА_7». При цьому, доказів, що заповіт складався та підписувався іншою особою суду не надано.
Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що спадкова справа заводилася без першого примірника заповіту.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що допущення граматичних помилок ОСОБА_7 при підписанні заповіту не впливає на його суть, не є доказом того, що остання не знала української мови, та не може бути підставою для визнання заповіту недійсним.
Доводи ОСОБА_3, що поза увагою та оцінкою суду залишилося те, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис на договорі оренди укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виконано не ОСОБА_7, а також те, що ОСОБА_4 спочатку звернулася до відділення у справах ГІРФО Крюківського РВ УМВС України в Полтавській області з заявою про реєстрацію місця проживання, а вже потім уклала договір оренди не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Так, дійсно, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 113 від 15 квітня 2013 року підпис від імені ОСОБА_7 у договорі № 1 від 23 липня 2009 року між домовласником ОСОБА_7 та наймачем ОСОБА_4, розташований у рядку «Домовласник» праворуч від рукописного запису «ОСОБА_7» - виконано не ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 123-127).
Ці обставини встановлені судом, проте не можуть бути підставою для визнання недійсним заповіту.
Крім того, враховуючи, що підстави для задоволення інших вимог з'явилися б лише в разі визнання заповіту недійсним, встановлені обстави не можуть бути підставою для визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору найму, позбавлення права користування житлом, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстрації.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення обґрунтоване висновками первісної та додаткової судово-психіатричної експертизи без урахувань порушень і суперечок, які містять такі висновки, а саме, те, що приватний нотаріус Цемах В.А. ознайомився з Актом судово-психіатричної експертизи до направленням експертизи до суду; експертиза не дає категоричного висновку щодо стану дієздатності ОСОБА_7 в момент складання заповіту; аналіз медичних даних, що містяться в справі говорить про те, що ОСОБА_7 в 2002 році не закінчила свого лікування і до 2008 року знаходилася в активній фазі; медичні заклади де лікувалася померла та лікар-нарколог ОСОБА_8 ставили їй діагноз «Психічні та поведінкові розлади психіки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Активна залежність», що суперечить висновку експертів, які вказують на відсутність психічних розладів; висновок комісії наданий 29 травня 2015 року протирічить мотивувальній частині висновку тієї ж комісії від 12 квітня 2011 року, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.
Ознайомлення Цемаха В.А. з Актом судово-психіатричної експертизи після його складання до направлення до суду не ставить під сумній його правильність, оскільки експертиза вже була проведена, зроблені відповідні висновки та оформлені в Акт судово-психіатричної експертизи.
Згідно Акту судово-психіатричного експерта № 325 від 29 травня 2015 року ОСОБА_7 на 25 грудня 2007 року виявляла ознаки синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, стан часткової ремісії. Вказаний психічний розлад не позбавляв ОСОБА_7 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 25 грудня 2007 року.
При цьому, ухвалюючи рішення суд першої інстанції оцінював докази в їх сукупності.
Разом з цим, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання про проведення повторної посмертної судової психолого-психіатричної експерти. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 66 від 27 січня 2017 року ОСОБА_7 на момент складання заповіту (25 грудня 2007 року) страждала на психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. ОСОБА_7 за своїм психічним станом на момент складання заповіту (25 грудня 2007 року об 11 год. 00 хв.) усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. ОСОБА_7 первісно були притаманні наступні індивідуально-психологічні особливості: нормальний рівень інтелектуального розвитку; у сфері особистості: станічність, активність поведінки, достатня комунікабельність, доброзичливе відношення до оточуючих, емотивність, соціально-позитивна мотивація діяльності (трудолюбство, відповідальне ставлення до обов'язків), достатній контроль за емоційною сферою. На здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період часу 25 грудня 2007 року (момент укладення заповіту) впливали не її індивідуально-психологічні особливості, а діагностований у неї психічний розлад «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності»
Проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_7 в момент складення нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а навпаки зазначено, що за своїм психічним станом на момент складання заповіту (25 грудня 2007 року об 11 год. 00 хв. вона усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
В той же час твердження, що існуючі в той час порушення її психічної діяльності впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Доводи ОСОБА_3, що суд односторонньо надав оцінку доказам, надав перевагу показанням свідків з боку відповідача, не спростувавши показань свідків, допитаних з боку позивача є безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції є вмотивованим та ухвалено з додержанням вимог законодавства.
Судом досліджені всі показання свідків, при цьому суд першої інстанції вірно відхилив показання свідків позивача та взяв до уваги показання інших свідків, оскільки останні узгоджувалися з іншими доказами по справі.
Разом з тим, слід звернути увагу, що суд дав оцінку доказам у їх сукупності із урахуванням висновків експертиз, показань свідків та письмових доказів із дотриманням положень ст. 212 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3) - відхилити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді: А.І. Дорош
С.Б. Бутенко