30 березня 2017 року № 876/3476/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року у справі №607/9906/16-а за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання призначити пенсію,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання призначити пенсію.
Позивачка просила зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити їй пенсію по інвалідності з дати встановлення групи інвалідності, а саме з 06.05.2016.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.
Визнано відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності - протиправною.
Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити позивачці пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності - 05 травня 2016 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь позивачки понесені судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.
Посилається на те, що період роботи позивачки в магазині «Дари природи» управлінням не зарахований до страхового стажу, оскільки відповідний запис у трудовій книжці містить виправлення. Період роботи в магазині №1 також не може бути зарахований до стажу позивачці, оскільки у трудовій книжці не читається печатка підприємства, чого безпідставно не взяв до уваги суд першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивачки, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0620844 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності з 05 травня 2016 року довічно.
06 травня 2016 року позивачка звернулася до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до протоколу №29 від 04 серпня 2016 року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області позивачці у призначенні пенсії по інвалідності відмовлено.
Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії по інвалідності, зазначена комісія виходила з того, що період її навчання у Скалатському СПТУ-ІІ з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року не зарахований до страхового стажу позивачці, оскільки з зазначеного навчального закладу отримано відповідь про те, що ОСОБА_2 у ньому не навчалася, період роботи в магазині № 1 Тернопільського плодо-овочевого оптово-роздрібного комбінату з 28 червня 1979 року по 01 квітня 1992 року до страхового стажу не зарахований, оскільки у трудовій книжці не читається печатка підприємства, а період роботи в магазині «Дари природи» в період з 02 квітня 1992 року по 17 листопада 1999 року до страхового стажу не зарахований, оскільки відповідний запис у трудовій книжці містить виправлення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в позивачки є необхідний стаж роботи для призначення їй пенсії по інвалідності, який належним чином підтверджений записами у трудовій книжці, тому відмова відповідача у призначенні позивачці пенсії по інвалідності є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно із ст. 32 вказаного Закону особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для інвалідів II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивачка досягла 56 років.
Страховий стаж позивачки становить більше 14 років, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Згідно записів в трудовій книжці, позивачка в період з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року навчалася у Скалатському СПТУ-ІІ, в період з 28 червня 1979 року по 01 квітня 1992 року працювала в магазині № 1 Тернопільського плодо-овочевого оптово-роздрібного комбінату та в період з 02 квітня 1992 року по 17 листопада 1999 року працювала в магазині «Дари природи», пізніше в орендному підприємстві «Дари природи», ТОВ «Дари природи».
Як видно з атестата НОМЕР_1, з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року позивачка навчалася у Скалатському СПТУ-ІІ.
Згідно з довідкою, виданою відділом ЗАГСу Тернопільської районної державної адміністрації № 15 від 11 лютого 1999 року, на підставі реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 06 серпня 1977 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2.
У відповіді № 243 від 25 липня 2016 року, наданій ДНЗ «Скалатський професійний ліцей», зазначено, що згідно книги наказів за 1975 - 1977 роки ОСОБА_2 з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року у Скалатському СПТУ-ІІ не навчалася .
На підставі довідки ЗАГСу підтверджено факт зміни прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 06 серпня 1977 року.
Таким чином, позивачка дійсно навчалася у Скалатському СПТУ-ІІ з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року, однак її прізвище на той час було ОСОБА_2, і оскільки зміна прізвища відбулася після закінчення навчання, навчальний заклад такою інформацією не володіє.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачці період навчання у Скалатському СПТУ-ІІ з 01 вересня 1975 року по 12 липня 1977 року, проти чого фактично не заперечує орган Пенсійного фонду, який в апеляційній скарзі не оспорює неправомірності не включення до страхового стажу позивачки періоду її навчання в професійно-технічному училищі.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Як видно з матеріалів справи, позивачка із заявою про призначення пенсії по інвалідності звернулася 06 травня 2016 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Доводи апелянта про неможливість зарахувати позивачці до страхового стажу періоди роботи в магазині №1 Тернопільського плодо-овочевого оптово-роздрібного комбінату та в магазині «Дари природи», пізніше в орендному підприємстві «Дари природи», ТОВ «Дари природи», оскільки відповідні записи у трудовій книжці містить виправлення та не читається печатка, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому саме по собі недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, але не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а отже, й не може впливати на її особисті права.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії по інвалідності та правомірно зобов'язав Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності - 05 травня 2016 року.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року у справі №607/9906/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський