29 березня 2017 року Справа № 876/10031/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року у справі за позовом Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" до Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач - Державне підприємство «Бережанське лісомисливське господарство» звернувся в суд із позовом до відповідача - Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, в якому просив (з врахуванням уточнених позовних вимог) визнати незаконним та скасувати рішення Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області №-30 від 10 березня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та зобов'язати відповідача у місячний строк з дня набрання законної сили постанови суду розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,7 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг ДП «Бережанське лісомисливське господарство», із урахуванням правових висновків викладених у постанові за результатами розгляду цієї справи.
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінку тому факту, що у зв'язку з тим, що на момент подання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для лісогосподарського призначення (рішення Мечищівської сільської ради №273 від 02 березня 2015 року) спірна земельна ділянка за цільовим призначенням не належала до земель лісогосподарського призначення (відповідне рішення сільської ради відсутнє), то проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки як земельної ділянки лісогосподарського призначення не потребує погодження з центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері лісового господарства відповідно до абз.5 ч.3 ст.186-1 ЗК України та не підлягає обов'язковій державній експертизі згідно з абз.7 ч.1 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Апелянт також звертає увагу на те, що відповідач вправі надати спірну земельну ділянку комунальної власності спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству - ДП «Бережанське ЛМГ» у постійне користування, одночасно передаючи її у державну власність. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Представники позивача (апелянта) - Березюк М.І., Чернявська Г.П. подали додаткові пояснення до апеляційної скарги, у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача - Сидорович В.М. подав заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням сесії Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області за №-273 від 02 березня 2015 року надано дозвіл ДП «Бережанське лісомисливське господарство» на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 11,00 га у межах населеного пункту за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування (землі вкриті лісовою рослинністю) в урочищі «Біля вежі».
На підставі цього рішення за заявою позивача ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Бережанське лісомисливське господарство» для ведення лісового господарства (створення нових лісонасаджень) в межах населеного пункту с. Мечищів на території Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.
Земельна ділянка, яка є предметом вищевказаної землевпорядної документації розташована в межах населеного пункту с. Мечищів в ур. «Біля вежі» на території Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області та перебуває у комунальній власності цієї сільської ради.
Ця земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, лісовою землею, і є лісом в розумінні ст.ст.1,7 Лісового Кодексу України.
Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) зазначена земельна ділянка віднесена до секції Н 09.09.01 - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг та визначено код згідно з Класифікацією виді земельних угідь (КВЗУ) група 005 підгрупа 01 ліси ( Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №-1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру») та надається у постійне користування ДП «Бережанське лісомисливське господарство» площею 10,7000 га. для ведення лісового господарства.
У пояснювальній записці згаданого проекту в розділі 7 «Умови щодо погодження, експертизи та затвердження проекту землеустрою» зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП «Бережанське лісомисливське господарство» погоджено відповідно до ст.186-1 Земельного кодексу України та рекомендується до затвердження.
До землевпорядної документації додано висновок від 30 жовтня 2015 року №14-1902-99.61-2532/2-15 виконувача обов'язків начальника відділу Держземгеокадастру у Бережанському районі (не завірений гербовою печаткою) про погодження вказаного проекту землеустрою. Інших висновків щодо погодження такої технічної документації повноважними органами виконавчої влади не надано.
Позивач подав зазначену землевпорядну документацію Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області для затвердження.
10 березня 2016 року сесія Мечищівської сільської ради прийняла рішення №-30, яким на підставіт ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.123 Земельного Кодексу України, ст.17 Лісового Кодексу України відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення нових лісових насаджень загальною площею 10,7000 га. на території Мечищівської сільської ради (в урочищі «Біля вежі»).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передача у постійне користування (без встановлення строку) земельної ділянки лісогосподарського призначення із земель комунальної власності відповідача державному лісогосподарському підприємству, яким є позивач, суперечить приписам ст. 17 Лісового Кодексу України; крім того, не проведено державної експертизи землевпорядної документації та не отримано погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а тому оскаржуване рішення прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст.19 ЗК України).
Згідно зі ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
При цьому згідно з приписами ст.3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
Водночас у ч.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Згідно з ч.1 ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства за кадастровим номером 6120483900:04:006:0001 площею 10,7000 га, що проектується до відведення, розташована в межах населеного пункуту с.Мечищів в ур. «Біля вежі» на території Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, тобто є об'єктом комунальної власності.
Цей факт також підтверджується проектом землеустрою щодо відводу земельної ділянки, який містить ідентичну вихідну земельно-кадастрову інформацію.
У відповідності з цією вихідною земельно-кадастровою інформацією, яка є складовою частиною проекту землеустрою, земельна ділянка площею 10,7000 га є комунальною власністю з цільовим використанням - для ведення лісового господарства.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення у відповідності до ст.57 ЗК України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Ч. 4 ст.123 ЗК України передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.
Ст.186- 1 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Так, згідно з ч.34 цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Під час судового розгляду безспірно встановлено відсутність погодження відведення такої земельної ділянки лісогосподарського призначення з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, до вказаного проекту землеустрою такого не долучено, доказів протилежного суду не представлено.
Крім того, у проекті землеустрою відсутні відомості про проходження землевпорядною документацією державної експертизи, разом з тим, відповідно до абз.7 ч.1 ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до протоколу сесії сільської ради, на якій було прийняте оскаржуване рішення, при обговоренні питання затвердження згаданої землевпорядної документації, депутатами зверталася увага на необхідність здійснення експертизи розробленого проекту.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду цієї справи ДП «Бережанське лісомисливське господарство» вказаний факт не спростовано.
Судом також встановлено ряд неточностей та невідповідність відомостей щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, які містяться у зазначеному проекті землеустрою.
Зокрема, до матеріалів зазначеної землевпорядної документації додано викопіювання з планово-картографічних матеріалів (Публічної кадастрової карти) щодо бажаного місця розташування земельної ділянки площею 11,00 га на території Мечищівської сільської ради для створення нових лісових насаджень, у якому зазначено, що така земельна ділянка відводиться за рахунок земель для сінокосіння та випасання худоби (пасовища) Мечищівської сільської ради.
Разом з тим, у завданні на виконання робіт зі складання проекту землеустрою, в характеристиках об'єкта зазначено, що земельна ділянка знаходиться в с.Мечищів Бережанського району Тернопільської області, форма власності комунальна й її цільове призначення: 09.01 - для ведення лісового господарства і пов'язаних ним послуг. Як вихідні дані перераховані п. 3 - «викопіювання ( фрагмент) з планово-картографічних матеріалів (генеральний план будівництва об'єкта, затверджена містобудівна документація, проект землеустрою тощо), державні будівельні норми, що обґрунтовують розмір земельної ділянки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням 38 сесії 6 скликання №-273 від 02 березня 2015 року Мечищівської сільської ради ДП «Бережанське лісомисливське господарство» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування (землі вкритою лісовою рослинністю) в урочищі «Біля вежі», а не за рахунок земель для сінокосіння та випасання худоби.
Таким чином, представлений ДП «Бережанське лісомисливське господарство» проект щодо відведення земельної ділянки для ведення лісового господарства (створення нових лісонасаджень) не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його форми та змісту.
Відповідно до приписів ст.17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліс на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Разом з тим, позивач - ДП «Бережанське лісомисливське господарство» є державним лісогосподарським підприємством, що підтверджується Довідкою АБ №602551 з ЄДРПОУ.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передача у постійне користування (без встановлення строку) земельної ділянки лісогосподарського призначення із земель комунальної власності відповідача державному лісогосподарському підприємству, яким є позивач, суперечить зазначеним нормам ст.17 ЛК України.
Ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення Мечищівської сільської ради прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів вважає, що відповідачем у цьому випадку дотримано цей принцип, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року у справі № 2-а/593/27/16, 593/753/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2017 року.