Перемишлянський районний суд Львівської області
вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Перемишлянський район Львівська область Україна 81200
Справа № 449/1109/16-ц
"21" березня 2017 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Савчака А.В.
секретаря - Подусівської Л.В.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя
Позивачка звернулась до суду з даним позовом та просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй натурі (подаровані їй): диван, тумбу з шухлядами, диван,тюль, штори, ДВД програвач (караоке), три ковдри, дитячу стінку, тумбочку лаковану, сани, парту дитячу, підодіяльник, сувеніри подаровані дітям а також грошову компенсацію , замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на майно,в сумі 41229грн. Позовні вимоги мотивує тим, що із 12 червня 2006 року по 28 вересня 2016 року вона з відповідачем ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Перемишлянського районного суду від 28.09.2016 року було розірвано. Від спільного сімейного життя у сторін народилось двоє дітей ОСОБА_5, 14 квітня 2007року народження та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач стверджує, що за час проживання в шлюбі з відповідачем ОСОБА_7 вони придбали наступне майно :
• кольоровий телевізор вартістю 1500.00 гривень,
• сателітарна антена вартістю 1300.00 гривень,
• металеві листи оцинковані вартістю 18000.00 гривень,
• дошки,бруси соснові вартістю 1800.00 гривень ,
• радіатор опалення масляний вартістю 450.00 гривень,
• меблеву стінку «Вікторія» вартістю 2300.00 гривень,
• холодильник 2800.00 гривень,
• штучні вазонки чотири штуки вартістю 230.00 гривень,
• електрогірлянда на ялинку довжиною 8 м вартістю 170.00 гривень,
• комп'ютерне крісло вартістю 550.00 гривень,
• світильник-абажур вартістю 370.00 гривень,
• світильник-абажур вартістю 280.00 гривень,
• карнизи дерев'яні довжиною 2 метри три штуки вартістю 150.00 гривень,
• штори вартістю 900.00 гривень
• вішалка дерев'яна вартістю 350.00 гривень,
• напірники на подушки в кількості 5 шт. по 45.00 грн. на суму 225.00 грн.
• дві ковдри з пір'я на суму 850.00 гривень,
• розчин-грунтовка два відра по 10 л вартістю 120.00 грн. на суму 240.00 гривень,
• будівельна суміш - шпаклівка будівельна три мішки на суму 350.00 гривень,
• двері міжкімнатні 2 шт. на суму 9100.00 гривень ,
• керамічна плитка на підлогу та пластмасові плінтуси на суму 2508.00 грн.
• двері вхідні металеві вартістю 8800.00 гривень ,
• ламінат на суму 1960.00 гривень ,
• плінтуси в кількості 25 штук на суму 1100.00 гривень ,
• ламінат площею 31 кв. метр на суму 3430,00грн.
• багети з пінопласту в кількості 27 штук на суму 405.00 гривень,
• шпалери два рулони по 25 кв. метрів на суму 1100.00 гривень,
• цемент в кількості 54 мішки (по 50 кг. кожний) по 75.00 гривень за один на суму 4050.00 гривень,
• фуга (шпаклівка міжплиточна) 6 кг. по 60.00 гривень за кілограм на суму 360.00 гривень,
• фарба акрилова водоемульсійна «Снєжка» 20 літрів вартістю 640.00 гривень,
• піна до дверей і вікон 12 банок на суму 1200.00 гривень,
• керамічна плитка 3 кв.м вартістю 390.00 гривень,
• дошки необрізні вартістю 1000.00 гривень,
• корм для худоби на суму 2000.00 гривень,
• 1 корова на суму 6000.00 гривень,
• дві свині по 100 кг живої ваги кожна на суму 5600.00 гривень,
всього на загальну суму 82458 гривень.
Спірне майно знаходиться в господарстві відповідача ОСОБА_7 по вулиці Січових Стрільців,27, в селі Дусанів Перемишлянського району, в господарстві батька останнього ОСОБА_8.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_9 позов підтримали, просять його задоволити, дали пояснення аналогічні заявленому позову. Позивачка додатково пояснила, що протягом останніх 11 років ні вона, ні відповідач ніде не працювали. Речі купляли за кошти, що отримували від ведення підсобного господарства та соціальної допомоги на дітей. З відповідачем вони проживали в господарстві, що належить батькам відповідача, разом з батьками відповідача вели спільне господарство.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 позову не визнав, то пояснив, що з позивачкою проживали в господарстві його батьків та разом з батьками вели спільне господарство. На ремонт будинку гроші давали його батьки. Коли позивачка залишила відповідача, то забрала з собою багато спільно нажитих речей.
Вислухавши пояснення сторін таїх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що у позові належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності .
Сторони визнали, що будинок в якому вони проживали належить баткам відповідача.
З пояснень свідка ОСОБА_10 слідує, що сторони ніде не працювали. Вели спільне господарство з батьками відповідача, які отримували пенсію.
З пояснень свідка ОСОБА_11 слідує, що сторони ніде не працювали, жили за кошти батьків відповідача, які отримували пенсію, а також мали підсобне господарство.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що сторони ніде не працювали, а жили за кошти, які отримували від підсобного господарства, пенсії батьків відповідача та соціальної допомоги на дітей.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що сторони купляли меблі за соціальні кошти на утримання дітей, а також, що вона дала позивачці меблеву стінку.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що сторони проживали за кошти отриманні від підсобного господарства, пенсії батьків відповідача та соціальної допомоги на дітей.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що сторони все купляли за кошти отримані як соціальна допомога на дітей.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Судом встановлено, що джерелом доходів подружжя були кошти отримані на дітей як соціальна допомога та дві пенсії батьків. За рахунок даних коштів та з особистого підсобного господарства сторони разом з дітьми та батьками відповідача і жили.
Позивачкою також було надано суду ряд квитанцій про придбання плитки, дверей, ламінату. З огляду на покази свідків, що в будинку де проживали сторони дійсно проводився ремонт суд приходить до висновку, що дані речі дійсно були придбані за спільні кошти сторін (кошти отримані як соціальна допомога на дітей). Однак, ці предмети в подальшому були використані на покращення об'єкту нерухомого майна - будинку, в якому сторони проживали і який належить батькам відповідача. Тому на думку суду, саме вони мають бути належними відповідачами в цій частині вимог.
Що стосується переліку іншого майна, - то окреме з них також придбавались за спільні кошти подружжя, лише окремі з них були отримані позивачкою в дар від знайомих та родичів, а про більшість речей взагалі суду не надано жодних доказів, що такі були придбані. Однак, позивачка не ставила питання про повернення цього майна, а бажала отримати грошову компенсацію за них. При цьому жодних доказів про їх грошову вартість суду не було надано. Тому, суд з досліджених в судовому засіданні доказів не може чітко ідентифікувати предмети зазначені в позові, визначити вартість зазначених предметів, а відповідно визначити суму коштів, яка підлягає стягненню.
Крім того, згідно ч.4 ст.71 СК Україниприсудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 57,60, 71 СК України, ст.ст. 10,57,60,61, 209, 212-215,218, 292,294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів після його оголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення даного рішення.
Суддя ОСОБА_16