Ухвала від 27.03.2017 по справі 826/10321/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10321/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

УХВАЛА

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія Права» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія Права» до Служби безпеки України, за участю третьої особи - директора Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юридична компанія «Студія Права» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), за участю третьої особи - директора Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльність Служби безпеки України, яка допущена при проведенні перевірки достовірності відомостей, повідомлених ОСОБА_2 щодо себе, як кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України при оформленні допуску до державної таємниці, протиправною; зобов'язання Службу безпеку України вчинити дії з відкликання допуску до державної таємниці ОСОБА_2, як директора Національного антикорупційного бюро України; зобов'язання Службу безпеку України вчинити дії з повторного проведення перевірки ОСОБА_2 на предмет достовірності відомостей, повідомлених ним щодо себе як кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 20.12.2014 року по 25.12.2014 року, на виконання вимог Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України було сформовано Комісію проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національної антикорупційного бюро України (надалі у тексті - конкурсна комісія) у складі дев'яти осіб, яка була повноважною на прийняття рішень віднесених до її компетенції, відповідно до ст. 7 вказаного Закону.

12.01.2015 року на офіційному веб-сайті Президента України та 15.01.2015 року на загальнодержавному друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур'єр» конкурсною комісією розміщено оголошення про проведення конкурсу на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України.

У період з 12.02.2015 року по 05.03.2015 року конкурсною комісією на виконання вимог ст. 7 та п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» у ході проведення конкурсу розглянуто документи, які були подані особами для участі в конкурсі, проведено співбесіди з особами, відібраними з загального числа кандидатів.

06.03.2015 року було визначено чотирьох кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для подальшого проведення щодо вказаних осіб спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 7 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у визначений в оголошенні строк, інші документи, передбачені законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що директору Національного бюро доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ним письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.

Положеннями п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що до введення в дію Закону України «Про запобігання корупції», у випадку посилання в розділі І цього Закону на його положення, застосовуються відповідні положення законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про правила етичної поведінки».

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу: довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Положеннями ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» серед іншого визначено, що порядок проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.

Згідно п. 4 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Указом Президента України № 33/2012 від 25.01.2012 року, спеціальній перевірці підлягають відомості, вимога щодо подання яких установлена законом.

Згідно ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску до державної таємниці передбачає: визначення необхідності роботи громадянина і секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державне таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згод громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності з порушення законодавства про державну таємницю.

Згідно ст. 24 Закону України «Про державну таємницю» перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що допуск до державної таємниці не надається зокрема, у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 23, 24 Закону України «Про державну таємницю», позивач вважає, що відповідач при проведенні перевірки відомостей, які вказують про наявність чи відсутність щодо ОСОБА_2 як кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України обставин, передбачених п. п. 2, 4 ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю», не здійснив перевірку достовірності таких відомостей.

Наведене зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному Законом.

Отримання директором НАБУ доступу до державної таємниці усіх ступенів секретності здійснюється після взяття ним письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, що визначено частиною другою статті 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро».

Відповідно до абзацу 3 п. 89 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013 року після взяття ОСОБА_2 вказані зобов'язання до органу СБУ за місцем провадження такої діяльності режимно-секретний орган надсилає письмове повідомлення, у якому, крім іншого зазначається дата взяття зобов'язання.

Указом Президента України № 218 від 16.04.2015 року ОСОБА_2 призначено Директором Національного антикорупційного бюро України.

Відповідне зобов'язання було взято ОСОБА_2 23.04.2015 року, що підтверджується копією листа Адміністрації Президента України № 06-52/116 від 30.04.2015 року, яка наявна в матеріалах справи.

Наведене свідчить, що наявність у директора НАБУ допуску до державної таємниці для отримання доступу до неї не є необхідним.

Статтею 7 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (у редакції станом на момент виникнення правовідносин) визначений перелік документів, який особа, яка претендує на участь у конкурсі на зайняття посади директора Національного бюро, подає у визначений в оголошенні строк до комісії проведення конкурсу.

Суд звертає увагу на те, що для прийняття участі в конкурсі наявність допуску до державної таємниці у кандидата не передбачено.

Водночас, у пункті 1 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до введення в дію цього Закону у випадку посилання в розділі І цього Закону на його положення застосовуються відповідні положення законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про правила етичної поведінки».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом.

До проведення спеціальної перевірки за цим Законом залучаються спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, якими визначено органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади, що визначено ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціальній перевірці підлягають відомості щодо:

- притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

- факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

- достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

- наявності в особи корпоративних прав;

- стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації;

- поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України «Про очищення влади».

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для проведення такої перевірки кандидат подає до відповідного органу:

- письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;

- автобіографію;

- копію документа, який посвідчує особу;

- декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік;

- копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;

- медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України;

- довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Наведене в сукупності дає суду підстави для висновку, що згідно з положеннями Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» довідка про допуск до державної таємниці не є обов'язковим документом для проведення спеціальної перевірки, а перевірка відомостей щодо надання допуску до державної таємниці не проводиться.

Враховуючи наведене, виходячи з вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» директору бюро надається доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності за посадою після взяття ним письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці без проведення Службою безпеки України перевірки у зв'язку з допуском до державної таємниці.

Судом встановлено, що відповідне зобов'язання було взято ОСОБА_2 23.04.2015 року.

Перевірка ОСОБА_2 як кандидата на посаду директора НАБУ повинна була здійснюватися в рамках Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 26.04.2015 року, відповідно до якого Служба безпеки України не було визначено органом, уповноваженим проводити спеціальну перевірку.

Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно вказав, що на даний час, відповідно до статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції», який набрав чинності 26.04.2015 року, спеціальна перевірка стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, здійснюється ЦУ СБУ або регіональні органами СБУ в частині наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо її відношення до військового обов'язку в СБУ при надходженні відповіді запитів державних органів, органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 171 від 25.03.2015 року «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 26.04.2015 року, передбачено, що організація проведення спеціальної перевірки щодо претендентів на зайняття посад, призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України.

Крім того, ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Так, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності порушеного його права та у зв'язку з відсутністю у Служби безпеки України, станом на момент виникнення правовідносин, обов'язку щодо проведення спеціальної перевірки.

Що стосується доводів апелянта стосовно того, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права допустив до участі у справі представника директора НАБУ ОСОБА_2, а не представника ОСОБА_2, як фізичної особи, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в даному випадку судом в якості третьої особи був залучений саме директор НАБУ ОСОБА_2

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія Права» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Шелест С.Б.

Попередній документ
65662257
Наступний документ
65662259
Інформація про рішення:
№ рішення: 65662258
№ справи: 826/10321/16
Дата рішення: 27.03.2017
Дата публікації: 03.04.2017
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; прийняття громадян на публічну службу