Провадження №2/447/230/17
Справа №447/2349/16-ц
(заочне)
27.03.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого -судді Головатий А. П.
за участю секретаря судового засідання Волківської Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поверення боргу за договором позики ,-
17.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 84222,85 гривень. В обґрунтування позову наведено наступне. Позивач уклала з відповідачами договір позики на суму 3000,00 євро. Укладення договору позики підтверджується розпискою від 26.08.2014 року. Згідно розписки сторони погодили, що відповідачі будуть повертати позивачу в процентному еквіваленті по 1500,00 гривень кожного місяця не пізніше 25 числа. Відповідачі повернули позивачу лише частину боргу у розмірі 1289 євро. На момент зверення з позовом до суду сума заборгованості складає 1711 євро (48455,52 гривнь згідно курсу НБУ станом на 04.11.2016 року). Згідно умов договору відповідачі повинні були сплатити позивачу 36000,00 гривень процентів, з яких сплатили 5000,00 гривень. Крім того, оскільки позика не була поверена позивачу у строк обумовлений договором у позивача виникло право на отримання 3% річних від суми прострочення, що становить 4767,33 гривень.
В ході судового розгляду позивач подала заяву про проведення судового розгляду справи у її відсутності, зазначивши, що позов підтримує.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що відповідачі отримали позику від позивача 26.08.2014 року у розмірі 3000,00 євро, що стверджується розпискою.
Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Позивач визнала, що відповідачі повернули їй частину суми боргу у розмірі 1289 євро та 5000,00 гривень процентів. Таким чином, сума заборгованості відповідачів складає: 48455,52 гривнь - сума боргу, 31000,00 гривень - проценти, та оскільки позика не була поверена позивачу у строк обумовлений договором - 4767,33 гривень - 3% річних від суми прострочення.
Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 843,00 гривень слід стягнути з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 533, 1046-1048 ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, заборгованість за договором позики в розмірі 84222 (вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять дві) гривні 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 421,50 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя : Головатий А. П.