Справа № 2-а - 69/09/0470
Категорія стат. обліку - 2.19.5
28 вересня 2009 р. м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
при секретарі судового засідання Черномаз О.В.
за участю:
представник відповідача Логвінової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про: відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів; визнання дій відповідача неправомірними; стягнення із відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 по січень 2008 року в сумі 2732,00 грн. (дві тисячі сімсот дві грн. 00 коп.); зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни, однак в порушення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 відповідачем йому не виплачувалась соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач, у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи . Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання по справі з'явився представник відповідача надав, пояснення та просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач є дитиною війни. При цьому відповідачем не виплачувалася позивачу соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195. Однак, позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду.
Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-рп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, слід відмовити у задоволенні позовних вимог за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” .
Таким чином, і з 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідач наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з порушенням строків звернення позивачем до адміністративного суду на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Причина пропуску позивачем річного строку звернення до суду не є поважною з огляду на те, що про прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року № 7-рп та порушення його прав він повинен був дізнатися із опублікуванням даного рішення у Офіційному Віснику України за 2007 № 52 від 27.07.2007.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію постанови направити позивачу .
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова складена в повному обсязі 03.10.2009 р.
Суддя /підпис/ Р.А. Барановський