Справа № 161/14772/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.
Провадження № 22-ц/773/487/17 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.
30 березня 2017 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,
секретар Вергун Т.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про припинення зобов'язання по кредитному договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року в даній справі в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») про припинення зобов'язання по кредитному договору відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Судом встановлено, що 07 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №08/08-А/КД, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 102000грн. на придбання автотранспортного засобу марки Volkswagen, модель Polo GP 1.4 AT, на строк по 06 березня 2015р., за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 15% процентів річних (п.1.3), за обслуговування кредиту встановлено щомісячну плату в розмірі 132,60грн., що становить 0,13% процентів від суми кредиту (п.1.3.1).
Згідно п.1.4 цього договору забезпеченням зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій є застава автотранспортного засобу, про що сторонами укладено договір застави автомобіля, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №060308/10 від 06.03.2008р., укладеного між позичальником та ТзОВ «Автоальянс-Захід».
Пунктом 1.5 договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх боргових зобов'язань, банк в день укладення цього договору приймає поруку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 березня 2012 року в справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_4 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008 року в розмірі 46153грн. 72коп. та стягнуто з ОСОБА_5 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008 року в розмірі 46153грн. 72коп.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що кредитні зобов'язання по кредитному договору не виконанні, укладений договір застави має похідний характер від основного зобов'язання. ухвалене судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який відповідає обставинам справи та узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Згідно положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз вищенаведених правових норм та зміст кредитного договору дає підстави для висновку про те, що існування рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідально до ст.1048 ЦК України.
За умовами кредитного договору кредитні кошти надані строком по 06 березня 2015 року. Після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості ОСОБА_2 частково виконувала рішення суду по сплаті заборгованості за кредитним договором. Згідно довідки уповноваженої особи ФГВ ФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 29.04.2016р. №13/1-25811 у ОСОБА_2 станом на 22.04.2016р. прострочена заборгованість за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008р. складає по поверненню кредиту 2000грн., по сплаті відсотків 35563,89грн., комісія за обслуговування кредиту 7293грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту 9641,35грн., несплачені судові витрати - 1555,72грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджується наданим відповідачем розрахунком боргу, який не спростований позивачем.
Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом покладено на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач всупереч зазначеним нормам, не довела відсутність заборгованості по даному кредитному договору.
Посилання ОСОБА_2 на здійснення останнього платежу в розмірі 2000грн. на погашення кредиту спростовуються матеріалами справи, зокрема, пунктом 2.5.5 кредитного договору, яким передбачено, що кошти сплачені на погашення заборгованості, першочергово списуються на оплату прострочених процентів. Згідно довідки від 25.02.2014р.№15/12 ПАТ «ВіЕйБі Банк» у ОСОБА_2 станом на 11 лютого 2014р. заборгованість по поверненню кредиту за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008р. становила 5500грн., сума несплачених судових витрат - 385,24грн., що свідчить про невиконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про повторне притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за те саме порушення не заслуговують на увагу.
Згідно п.4.3 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків від суми невиконання зобов'язань, строк сплати яких настав.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008 року станом на 02.02.2017р. зарахування коштів, сплачених ОСОБА_2 в період з 08.04.2012р.- 07.02.2015р. списувались лише на погашення тіла кредиту, а нараховані проценти за користування кредитними коштами залишились несплаченими. Враховуючи заборгованість за кредитним договором за тілом, відсотками та комісіями, нарахування банком штрафу за невиконання зобов'язань є правомірним.
Безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на неможливість погашення кредитної заборгованості в зв'язку із введенням тимчасової адміністрації, а в договорі місцем виконання визначено м.Луцьк. Як встановлено в суді першої інстанції, рішення про солідарне стягнення заборгованості з основного боржника та поручителів по даному кредитному договорі було ухвалене 12 березня 2012р. На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення № 123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року за №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року. Позивач не була позбавлена можливості сплачувати борг в місті Луцьк і не надано доказів, що кредитор відмовлявся приймати від неї належне виконання зобов'язання після введення тимчасової адміністрації.
Колегія суддів вважає, що немає підстав для визнання зобов'язань припиненими за кредитним договором №08/08-А/КД від 07.03.2008р., укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ«ВіЕйБі Банк».
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді