Справа № 165/900/16-к
Провадження № 1-кп/159/48/17
про повернення обвинувального акта прокурору
27 березня 2017 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
їх захисників ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012020020000048 від 28 листопада 2012 року, та долучені до нього матеріали стосовно обвинувачених
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, проживаючого по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, раніше судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, проживаючого по АДРЕСА_4 , українця, громадянина України,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, проживаючого по АДРЕСА_5 , українця, громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, проживаючого в АДРЕСА_6 , українця, громадянина України, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України, -
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07.12.2016 року апеляційну скаргу прокурора задоволено та ухвалу Ковельського міськрайонного суду від 29.08.2016 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 198 КК України, ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 за ч.ч. 2, 4 ст. 189 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання.
22.12.2016 року до Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , за ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою від 06.02.2017 року призначено підготовче судове засідання в режимі відеоконференції, яке неодноразово відкладалось в зв'язку з неявкою учасників кримінального провадження і зокрема обвинуваченого ОСОБА_10 , який перебуває і потребує подальшого довготривалого лікування, потерпілих, в тому числі, ОСОБА_14 , який постійно проживає на території Молдови, ОСОБА_15 , який фактично постійно проживає в Польщі, ОСОБА_16 , який категорично відмовився від явки до суду, надіславши письмове клопотання, в якому зазначив, що він не вважає себе потерпілим, його показання на досудовому слідстві були перекручені і фіксувались не об'єктивно про що він повідомив керівництво обласної прокуратури, які на заявлені ним факти не відреагували.
В даному підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав недотримання в ході досудового слідства вимог КПК і зокрема.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_11 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з недотриманням вимог КПК України для усунення допущених недоліків, зазначивши, що не зрозуміло, з яких правових підстав, ОСОБА_6 та іншим підозрюваним ставиться у вину епізод, коли вони начебто з другої декади жовтня по кінець листопада 2004 року вчинили насильство над ОСОБА_15 , вимагаючи від нього тимчасово припинити захищати свої права та охоронювані законом інтереси, порушені нібито самочинним будівництвом, проведеним гр. ОСОБА_17 . Зі змісту обвинувального акту неможливо збагнути, яким чином вимога вчинити бездіяльність, тобто утриматися від певних дій, розцінені слідчим як вимагання, тобто злочин передбачений ст. 189 ч. 4 КК України. Слід врахувати, що жодних майнових вимог по цьому епізоду, який інкримінується усім підозрюваним, до ОСОБА_15 ніким з фігурантів, в тому числі і ОСОБА_6 не висувалося. Відтак, вимога до ОСОБА_15 «чогось не робити» була штучно розцінена як кримінально каране вимагання. Отже, в цій частині обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки слідством не встановлено обставин, які у сукупності могли б розцінюватися як суспільно небезпечне посягання.
Серед інкримінованих підозрюваним епізодів фігурує вимагання у ОСОБА_15 200 доларів США за автомобільний двигун, який потерпілий начебто не повернув мешканцеві м Нововолинськ ОСОБА_18 . Причому в обвинувальному акті наголошено, що сам власник жодних цивільно-правових вимог до особи, у якої знаходився цей агрегат, не заявляв, претензій не висував. Крім цього, як зазначив слідчий, вимога до ОСОБА_15 про повернення 200 доларів за двигун була висунута, не дивлячись на те, що той час вже минули встановлені законом строки позовної давності. Проте викладення такої значної за обсягом інформації все одно не містить відомостей, які становлять суть кримінально-караного вимагання. В цьому процесуальному документі не зазначено та і не могло бути зазначено, з чим була поєднана така вимога. Очевидно, що сама по собі вимога виконати цивільно-правове зобов'язання, не поєднана з насильством, погрозами, обмеженням прав тощо, не є злочином. Наслідки спливу строків позовної давності застосовуються тільки судом при розгляді цивільної справи та й то за певних умов (ст. 267 ЦК України). Яке значення цей цивільно-правовий інститут має при розслідуванні кримінального провадження зрозуміти неможливо. Відтак і у цьому епізоді, котрий фігурує в обвинувальному акті, слідчий не виклав усіх юридичних ознак вимагання. Таким чином, або слідчий чи прокурор повинні зазначити усі обставини, які ставляться у вину підозрюваним і у своїй сукупності відповідають поняттю вимагання в розумінні ст. 189 КК України або обвинуваченню необхідно визначатися з подальшою долею цього епізоду.
Викладені в обвинувальному висновку твердження щодо вчинення кожного з інкримінованих посягань організованою злочинною групою носять довільний характер
Вважає, що не можна ставити у вину епізод вимагання коштів у ОСОБА_19 , оскільки ОСОБА_6 жодних дій стосовно ОСОБА_19 не вчиняв, а обвинувальний акт стосовно цього підозрюваного ніяких відомостей (окрім голослівної формули обвинувачення) не містить. Вказує, що в попередньому обвинувальному акті, який був повернутий прокурору через виявлені недоліки, цей епізод не ставився у вину ОСОБА_6 . Адже обвинувальний акт не містить жодної інформації про те, які дії вчиняв ОСОБА_6 по готуванню епізодів вимагання у ОСОБА_19 та ОСОБА_14 . Незрозуміло, на підставі яких фактичних даних слідство зробило висновок, що його підзахисний «своїми умисними діями вчинив вимагання у зазначених вище потерпілих». Підозра не може висуватися особі, котра не брала безпосередньої участі у посяганні, а тому звинувачення ОСОБА_6 у окремих епізодах посягань на чуже майно є неприхованою спробою об'єктивного вмінення у вину.
Тотожна ситуація з епізодом по вимаганню грошових коштів у потерпілого ОСОБА_14 . Всі начебто злочинні дії стосовно цієї особи вчиняв згідно обвинувального акту підозрюваний ОСОБА_20 .
Обвинуваченим ОСОБА_7 також заявлено аналогічне клопотання, так як в обвинуваченні обставини не відповідають фактичним обставинам справи і зокрема потерпілим ОСОБА_19 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 , а не до всіх.
Крім того, досудовим слідством в порушення вимог КПК на підтвердження винуватості обвинувачених приєднано витяг із соціальної мережі «Вконтакті» з відповідною думкою потерпілого ОСОБА_14 , що не передбачено законодавством.
В клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зазначив, що даний обвинувальний акт неодноразово повертався прокурору для усунення недоліків, які і не усунуті на даний час та допущені нові, тобто не відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті не зазначено розмір моральної шкоди, завданий потерпілим, не долучені позовні заяви або розписки потерпілих про відшкодування завданих збитків.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання конкретного обвинувачення унеможливлює в повній мірі та якісно здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист і являється безперечною підставою для скасування вироку.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В судових рішеннях у справах «Ващенко проти України», «Маттоціа проти Італії», «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, про правову кваліфікацію є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
В обвинувальному акті обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ставиться в вину вчинення злочинних дій в організованій групі не тільки з обвинуваченими ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а і з іншими членами кримінального угрупування - «як правило ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 », а як не правило, то не встановлено з ким, можливо - за посередництвом ОСОБА_26 по епізоду вимагання у ОСОБА_27 , якому обвинувачення не пред'явлено, а можливо з невстановленою слідством особою, кримінального провадження відносно якої не існує чи водієм автомобіля ВАЗ по цьому ж епізоду.
По епізоду вимагання у ОСОБА_27 грошей за двигун до автомобіля слідчий вказує на те, що ОСОБА_18 втратив строк позову - «пройшли строки позовної давності». Ця обставина може бути кваліфікуючою ознакою іншого злочину - примушування до виконання цивільно-правових обов'язків і звідки слідчому відомо пройшли чи ні ці строки, адже така обставина залежить від багатьох факторів.
По вимаганню майна у ОСОБА_28 знову інкримінується вчинення злочинних дій з невстановленою особою і знову проти цієї особи не існує ніякого кримінального провадження.
Не вказано скільки грошових коштів та якою вартістю майна отримав ОСОБА_21 від ОСОБА_28 , а тільки вказана загальна сума - 2500 гривень, а у вину ставиться заволодіння і майном і грошима.
В описовій частині обвинувального акту не вказано чиє майно було знищено чи пошкоджено, натомість в резолютивній частині обвинувачення це зазначено.
В обвинувальному акті вживається термінологія жаргонних слів «кримінальний дах», яка не охоплюється законодавством. Вживаються прізвисько особи обвинуваченого, хоча нічим не підтверджено, що прізвисько « ОСОБА_29 » відноситься саме до ОСОБА_23 , а не до іншої особи.
Об'єкт злочинних посягань - грошові кошти та майно громадян, які займались підприємницькою діяльністю, або діяльність яких носила ознаки підприємницької, зокрема, ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_30 . Згідно з вимогами законодавства об'єктом злочинних посягань є правовідносини, а не майно.
Відповідно до описової частини обвинувального акта встановлено що :
З вказаних осіб і по конкретних епізодах тільки ОСОБА_31 був підприємцем і тільки з ним виник конфлікт, пов'язаний з підприємницькою діяльністю.
Причина конфлікту з потерпілим ОСОБА_27 є спір за самовільне будівництво-реконструкцію житла, а з ОСОБА_28 підприємницька діяльність його дружини.
По епізоду вимагання грошей у Ручинського - вбачається що даний епізод стосується тільки ОСОБА_22 так як ОСОБА_21 це не інкримінується, але з описової та резолютивної частини обвинувачення видно, що цей епізод ставиться у вину всім обвинуваченим. З моменту порушення кримінальної справи за КПК 1960 року, по цьому епізоду справа була порушена тільки відносно ОСОБА_22 , відомості в ЄРДР відносно всіх обвинувачених по даному епізоду не вносились і обвинувачені про це не повідомлялись.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 290 КПК України обвинувальний акт складається коли є достатньо доказів вчинення кримінального правопорушення, а з матеріалів справи встановлено, що доказів для складання обвинувального акта в такому виді як він вручений обвинуваченим не має.
Після повернення обвинувального акта прокуророві були проведені слідчі дії, які суперечать вимогам КПК, зокрема ознайомлення потерпілого ОСОБА_28 - громадянина і жителя Молдавії з матеріалами кримінального провадження через соціальні мережі Інтернет.
Строки досудового слідства після повернення обвинувального акта не продовжувались. Відповідно до положення ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватись у встановлені КПК строки. Строки досудового розслідування встановлені ст. 219 КПК України. Вказані строки по даній справі уже закінчились, а тому проведення слідчих дій є недопустимим. Вказана обставина, підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, згідно якого видно, що слідчим-суддею строки досудового розслідування не продовжувались. З огляду на вище викладене проведені слідчі дії є незаконними, а докази здобуті в результаті цих дій - недопустимими.
Таким чином, встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, що вказані в п. 5 ст. 291 КПК, оскільки викладені обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті не відповідають його резолютивній частині, не зазначено зв'язок обвинувачених з невідомими особами. Також не вказано, чому шкода завдана невідомими особами, повинна відшкодовуватись обвинуваченими.
Вважає, що заслуговують на увагу і інші викладені в клопотанні відомості про неконкретизованість обвинуваченого по епізоду примушування потерпілого ОСОБА_15 в жовтні-листопаді 2004 року відмовитись від своїх законних прав та інтересів на земельну ділянку в користь ОСОБА_17 не зазначивши на підставі чого таке право було чи є у потерпілого.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що кримінальне провадження слід призначити до розгляду, підстав для повернення обвинувального акта немає.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання захисників обвинувачених та обвинувачених про повернення прокурору обвинувального акта підлягає задоволенню, оскільки він не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, виходячи з наступних підстав.
Ст. 291 КПК України визначені вимоги до обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (далі Реєстр), який є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Зазначеним вимогам закону Реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає і зокрема:
- відносно обвинувачених на протязі досудового розслідування, починаючи з 23.03.2011 року слідчим та слідчими суддями в тому числі суддями апеляційного суду Волинської області обирались різні запобіжні заходи, в тому числі, утримання під вартою, однак в реєстрі не в повній мірі зазначено строк застосування запобіжного заходу, а також повністю відсутні відомості про його скасування.
Із Реєстру слідує, що слідчим органу досудового розслідування всім обвинуваченим 20.07.2015 року повідомлено про підозру та в подальшому обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обрано запобіжний захід. Дані про запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_10 в Реєстрі відсутні.
Крім того, як слідує з обвинувального акту в період з листопада 2009 року по березень 2011 року вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України відносно потерпілого ОСОБА_16 протиправно вимагаючи передати йому грошові кошти для погашення банківського кредиту оформленого на ОСОБА_32 у сумах не менше 430 доларів США, внаслідок чого ОСОБА_16 реально сприйнявши погрозу ОСОБА_10 під примусом останнього у листопаді 2009 року передав йому свою пенсійну картку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Із пред'явленого обвинувачення не зрозуміло чи передав потерпілий ОСОБА_10 430 доларів США і у випадку передачі обвинуваченому пенсійної картки потерпілого не з'ясовані суттєві обставини, а саме, яка сума коштів була на той час у потерпілого та чи здіймались вони з пенсійної картки та в який період і в якій сумі, тобто не зазначено конкретної суми заподіяної шкоди.
По епізоду вимагання у потерпілого ОСОБА_15 (на початку листопада 2004 року) в обвинувальному акті зазначено про заподіяння потерпілому моральної шкоди без визначення розміру, а в резолютивній частині заподіяння такої шкоди не значиться.
Отже, суд вважає в даній частині обвинувачення не конкретизованим, тобто не в повній мірі викладені фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, зважаючи, в тому числі, на заяву потерпілого ОСОБА_16 про незаконність дій слідчого та перекручування останнім фактів, що мають значення для вирішення справи по суті.
Суд вважає, що заслуговують на увагу і доводи захисників обвинувачених на неконкретизованість викладеного в обвинувальному акті обвинувачення по епізодах, зазначених ними в клопотаннях про повернення обвинувального акта.
Отже, з наведених вище підстав, суд вважає, що зазначені порушення закону не дають законних підстав суду призначити провадження до судового розгляду.
Ст. 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема в підготовчому судовому засіданні. Статтями 291 та 109 КПК України передбачено обов'язковий перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
На переконання суду, залишення у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустимим, а єдиним процесуальним порядком виправлення таких недоліків, передбачених КПК є повернення обвинувального акту прокурору для усунення ним недоліків протягом розумного строку.
Клопотань щодо застосування, зміну або продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених до суду не надходило.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 109, 291, 314, 372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012020020000048 від 28 листопада 2012 року, та долучені до нього матеріали, про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України, - повернути прокурору прокуратури Волинської області для виконання вимог, передбачених ст.ст. 290, 291, 293 КПК України.
Копію даної ухвали надати учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено, підписано та проголошено 31 березня 2017 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ:ОСОБА_1
СУДДІ: ОСОБА_2
ОСОБА_3