Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
14 березня 2017 р. № 820/471/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1О,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про поновлення на посаді,-
Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів Національної поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів);
- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог останній зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.08.1996 року по 06.11.2015 року. Наказом ГУНП в Харківській області №46 о/с від 07.11.2015 року прийнятий на служби до лав Національної поліції України з присвоєнням звання "капітан поліції". Наказом ГУНП в Харківській області №598 о/с від 30.12.2016 року позивача звільнено з 03.01.2017 року зі служби на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Підставою для звільнення слугував наказ ГУ НП в Харківській області №1143 від 02.11.2016 "Про оголошення штату Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області" та подання начальника Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області. Позивач не згоден з наказом №598 о/с від 30.12.2016 року про звільнення, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, ОСОБА_3 відповідав та відповідає вимогам до поліцейського, визначеним ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Національну поліцію". Крім того, позивач зазначає, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, в порушення вимог п.п.2,3 ч.1 ст.65, ч.ч.2,5 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", не розглянуто можливості щодо його призначення на іншу рівнозначну посаду, або нижчу тій, яку обіймав ОСОБА_3 перед звільненням зі служби в поліції, та не запропоновано жодного варіанту переведення на іншу посаду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи уточненої позовної заяви та просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов (а.с. 34-36) відповідач вказав, що не погоджується з позовними вимогами, та вважає їх необґрунтованими, наголошуючи на тому, що наказом Національної поліції України від 25.01.2016 року №61 "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Харківській області" затверджені тимчасові штати, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 29.01.2016 року №54. У зв'язку з організаційно-штатними змінами у тимчасових штатах, позивача наказом ГУ НП в Харківській області від 11.02.2016 року №43 о/с призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області. 02.11.2016 року позивача ознайомлено з наказом Національної поліції України №1053дск від 24.10.2016р., та наказом ГУНП в Харківській області №1143дск від 16.09.2016р. Крім того, 02.11.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про наступне звільнення (не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України"), у разі неможливість працевлаштування в Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області та у зв'язку із скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Національної поліції України, та ГУНП в Харківській області. Також, на думку відповідача, у ОСОБА_3 М,В. не має переважного права на залишення на службі. Крім того, відповідач наголошує, що посада інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області, котру обіймав ОСОБА_3 в новому штаті Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, не передбачена.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи заперечень та просив суд, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 30.12.2016 р. Головним управлінням Національної поліції в Харківській області видано наказ №598 о/с, котрим, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_3, інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області з 03.01.2017 року, за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). (а.с.8).
Не погодившись із наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.12.2016р. №598 о/с, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Перевіряючи відповідність закону спірного рішення відповідача, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.08.1996 року, а в органах поліції працює з 07 листопада 2015р.
Судом з'ясовано, що у зв'язку з скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідно до наказів Національної поліції України від 24.10.2016 року №1053дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області" та Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.11.2016року №1143 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області", Головним управлінням Національної поліції в Харківській області ознайомлено ОСОБА_3 з вищевказаними наказами та попереджено про звільнення зі служби в поліції , якщо він не буде перепризначений на іншу посаду, через два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), про що свідчить власноруч написаний позивачем рапорт від 02.11.2016 року (а.с.47).
31.12.2016 року наказом ГУНП в Харківській області №598 о/с від 30.12.2016 року ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 03.01.2017 року, а також видано позивачу витяг наказу про звільнення, трудову книжку, довідку замість військового квитка, обхідний лист, що підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_3 (а.с.50).
Вирішуючи спір, що правові засади організації, та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. №580-VІІІ (зі змінами та доповненнями), згідно з ч.ч.1,2 ст.1 якого Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також, те, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, судом до спірних правовідносин застосовуються положення трудового законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015року у справі №21-8а15.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП закріплено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Також, у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові усі наявні в установі вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні, звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Відповідно до ч.3 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Згідно з п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом з'ясовано, що зазначені норми права вказують на те, що у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.
Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Відповідно до штату Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, оголошеного наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.11.2016 р. №1143, загальна кількість працівників Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області складала 239 посада, з яких 28 посад інспекторів сектору реагування патрульної поліції. (а.с.37-44).
При цьому, відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, як суб'єктом владних повноважень, до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що функціональні обов'язки та обсяг виконуваних завдань Дергачівського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області зазнали змін у зв'язку з скороченням штатів, під яким в даному випадку розуміється скорочення тимчасового, та затвердження постійного штату відділу поліції, а тому судом не встановлено наявність змін в організації праці Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, пов'язаних зі скороченням чисельності або штату працівників.
Таким чином, судом встановлено, що проведені в штаті Дергачівського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області зміни свідчать про те, що внаслідок відповідного реформування посада інспектора сектору реагування патрульної поліції Деогачівського В Головного управління Національної поліції в Харківській області, яку обіймав позивач - ОСОБА_3, скорочена не була.
Також, частиною 2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено право поліцейського бути призначеним у разі скорочення його посади на іншу посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Отже, судом встановлено, що з урахуванням положень частини 2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", відповідач зобов'язаний був запропонувати позивачу - ОСОБА_3 усі вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
Між тим, відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надано належних, та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу запропоновано вакантні посади, котрі відповідають його досвіду роботи, освітньому рівню, стану здоров'я, ставленню до виконання службових обов'язків.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області реорганізація чи скорочення штатів фактично не проводилась, а лише замінено тимчасовий штатний розпис на постійний, в матеріалах справи відсутні докази пропозицій ОСОБА_3 іншої посади, або відмови його від запропонованих посад, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому спірний наказ №598 о/с від 30.12.2016р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Оскільки нормами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовано.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлення судом протиправності винесення Головним управлінням Національної поліції в Харківській області спірного наказу від 30.12.2016р. №598 о/с, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо його поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області, також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України, при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірності прийнятого ним рішення за правилами, встановленими ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, визначив право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008).
Наведені конституційні гарантії щодо реалізації права на працю, відповідно, поширюються і на публічну службу.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді, - задовольнити.
Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів Національної поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).
Поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції головного управління Національної поліції в Харківській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми стягнення за один місяць, - звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 20 березня 2017 року.
Суддя Панченко О.В.